справа №813/516/18
15 березня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у місті Львові справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, -
Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету 2550,00 грн.
Ухвалою від 23.02.2018 року відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за порушення законодавства про рекламу на відповідача було накладено штраф у сумі 2550,00 грн. відповідно до рішення №0020 від 04.10.2017 року. У добровільному порядку вказана сума штрафу не була сплачена.
Відповідачем на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не було подано.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради на адресу ФО-П ОСОБА_1 скеровано вимогу від 02.06.2017 року №23/Р-12-1756 про усунення порушень вимог ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами - рекламоносій на фасаді будинку на вул.Княгині Ольги, 106.
23.06.2017 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради на адресу Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області направлено подання за №23/Р-12-1930 про порушення ФО-П ОСОБА_1 Закону України «Про рекламу».
31.08.2017 року головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотримання антитютюнового законодавства Управління захисту споживачів Головного управління Держспоживслужби у Львівській області складено протокол №0048 про порушення законодавства про рекламу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами - рекламоносій на фасаді будинку на вул.Княгині Ольги, 106 без погодження з органами місцевого самоврядування.
Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області на адресу відповідача відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про рекламу» скеровано вимогу від 31.08.2017 року №7-1-13/4610 про надання належним чином завірених копій свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з ЄДРПОУ; договору оренди приміщення чи документу на право власності або договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу; договору з розповсюджувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього; дозволу на розміщення зовнішньої реклами (якщо такий є); документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт; інших документів, що мають відношення до справи та письмові пояснення по факту вчинення порушення законодавства про рекламу.
На вказану вимогу відповідач жодним чином не відреагував, інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушення вимог рекламного законодавства не надав.
29.09.2017 року Головним рішенням Держпродспоживслужби у Львівській області прийнято рішення №0057 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
04.10.2017 року рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області року №0020 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 2550,00 грн. за порушення ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільне розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування.
Вказане рішення надіслано на адресу ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 10.10.2017 року.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, визначеної рішеннями №0020 від 04.10.2017 року у добровільному порядку, позивачем було подано даний позов до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються відповідно до Закону України «Про рекламу».
Процедура та порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами встановлені Законом України «Про рекламу» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 № 693.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про рекламу», цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.
Частиною першою та другою ст.26 Закону України «Про рекламу» визначено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про рекламу», особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Норми цієї статті не поширюються на порушення, зазначені у статті 24-1 цього Закону.
Згідно ч.2 ст.27 Закону України «Про рекламу», відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
1)рекламодавці, винні:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2)виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при
виготовленні реклами;
3)розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого
законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
Частиною 4 ст.27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:
рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами;
виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами;
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.
Згідно ч.5 ст.27 Закону України «Про рекламу», вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України ( 2755-17 ).
Відповідно до ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу», за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу», у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року за №693, підставою дня розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспожінспекції та її територіальних органів.
Згідно з п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Відповідно до п.18 згаданого Порядку, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ним здійснено сплату до державного бюджету штрафу у розмірі 2550,00 грн., також відсутні докази оскарження до судових органів рішення про застосування штрафних санкцій, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 2550,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задоволити. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету 2550,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, варто зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
А тому, вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору на користь позивача - суб'єкта владних повноважень не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Крутько О.В.
Повне рішення складено 19 березня 2018 року.