справа №813/712/18
15 березня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 08.06.2015 року №53-17.
Ухвалою від 20.02.2018 року відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що місцеві ради у відповідності до норм Податкового кодексу мають обов'язково встановити (відповідним рішення місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд) чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому плануються застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Вважає, що нові податки не можуть бути визнані обов'язковими до сплати в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Зазначає, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок підлягає сплаті виходячи з норм ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) починаючи з 01 січня 2015 року безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку встановленому підпунктом 12.3.5 пункту 12.3.4 ст.12 ПК України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
08 червня 2015 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 розділу XIII Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення №53-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням №53-17 від 08.06.2015 року позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", норми якого набрали чинності 01.01.2015, викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України (далі ПК України), якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.
Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є обєктами оподаткування.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3).
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті (пункт 267.4).
Згідно з пунктом 267.6 статті 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) пункту 267.8.1 ПК України.
Згідно із п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Одним із принципів податкового законодавства згідно положень п.п.4.1.9 n.4.1 ст.4 Податкового кодексу України є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Дана норма кореспондується з положеннями п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, згідно якої рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційне оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування по 15 липня року, що передує бюджетному періоду, з якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. Такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Плановим відповідно до норми пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.
Закон України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", набрав чинності 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку, а тому, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
Враховуючи викладене, з урахуванням норми пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Лише з 2016 року транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.
Аналогічною є правова позиція Верховного суду у справі №820/2137/17.
Відповідно до ч.6 ч.1 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задоволити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 08.06.2015 року №53-17.
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 08.06.2015 року №53-17.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (адреса: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39554382).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Крутько О.В.
Повне рішення складено 19 березня 2018 року.