10.2.4
Іменем України
19 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 433/2177/17
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
18 грудня 2017 року до Троїцького районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ Луганської області), з такими вимогами:
1) визнати відмову відповідача у поновлені позивачу виплати пенсії по інвалідності протиправною;
2) зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії по інвалідності з 01.12.2016, не припиняючи при цьому виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що з грудня 2010 року позивач визнаний інвалідом ІІ групи за загальним захворюванням, у зв'язку з чим він отримував пенсію як інвалід ІІ групи. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 заяву позивача про відставку задоволено та відповідно до наказу голови Троїцького районного суду Луганської області від 28.09.2016 № 16 позивача виключено зі штату Троїцького районного суду Луганської області. Після виходу у відставку відповідач не поновив позивачу виплату пенсії як інваліду ІІ групи. Позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати цієї пенсії, на яку 12.12.2017 отримав відповідь відповідача, в якій зазначено, що позивач не має права на отримання пенсії як інвалід ІІ групи, оскільки згідно з частиною першою статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіком віку 62 років, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Позивач з такою відмовою не згоден, оскільки вважає, що довічне грошове утримання судді у відставці є самостійною гарантією незалежності судді, складовою його правового статусу та є особливою формою його соціального забезпечення.
На думку позивача, право вибору пенсійних виплат, передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і статтею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсій (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсій за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Розділом ІV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 32-27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені умови та порядок призначення, виплати пенсії по інвалідності. На думку позивача, ні одна норма зазначених законів не містить заборони отримувати одночасно виплату пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, відповідач, на думку позивача, протиправно в порушення статей 19, 46 Конституції України позбавив позивача соціального захисту як інваліда, відмовивши позивачу у виплаті пенсії як інваліду.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 27 грудня 2017 року відкрито провадження у справі № 433/2177/17 за вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 16 січня 2018 року справу № 433/2177/17 передано для розгляду до Луганського окружного адміністративного суду у порядку, визначеному статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До Луганського окружного адміністративного суду зазначена адміністративна справа надійшла 05.02.2018.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 адміністративну справу прийнято до провадження та залишено позовну заяву без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 продовжено розгляд справи № 433/2177/17.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов (арк. спр. 21-23), у якому зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію по інвалідності з 14 січня 2011 року по 07 листопада 2016 року. У листопаді 2016 року позивач звернувся до відповідача щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016. З 08.11.2016 позивач переведений з пенсії по інвалідності на отримання довічного грошового утримання суддів у відставці.
З посиланням на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідач, зазначає, що у судді який вийшов у відставку, виникає права вибору на отримання пенсії чи щомісячного довічного грошового утримання, тобто не передбачено можливість одночасного отримання і пенсії, в тому числі по інвалідності, і щомісячного довічного грошового утримання.
Просив у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Представник відповідача додатково повідомив суду, що у відзиві на позов була допущена описка, що позивач отримував пенсію по інвалідності по 07.11.2016. Насправді у січні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, яку він і отримував до листопада 2016 року (арк. спр. 52-53).
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 38-40, 41).
Позивач працював на посаді судді Троїцького районного суду Луганської області з 20.01.1998 по 28.09.2016, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (арк. спр. 60-72).
Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1514-VІІІ у зв'язку із задоволенням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді Троїцького районного суду Луганської області та відповідно до наказу голови Троїцького районного суду від 28.09.2016 № 16-О відраховано зі штату Троїцького районного суду Луганської області (арк. спр. 81-84, 85).
За даними копій матеріалів пенсійної справи позивача, наданих Білокуракинським ОУПФУ Луганської області (арк. спр. 54-96), судом встановлено таке:
- згідно з довідкою МСЕК від 28.12.2010 серія 10 ААА № 504327 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності загального захворювання (арк. спр. 55);
- 14.01.2011 позивачем до УПФУ в Троїцькому районі подано заяву про призначення/перерахунок пенсії по інвалідності (арк. спр. 54);
- протоколом УПФУ в Троїцькому районі від 22.02.2011 № 27 позивачу призначено пенсію по інвалідності за загальним захворюванням як особі яка працює (арк. спр. 56);
- 01.02.2013 позивачем до УПФУ в Троїцькому районі подано заяву про призначення/перерахунок пенсії за віком (арк. спр. 57);
- розпорядженням УПФУ в Троїцькому районі від 04.02.2012 № 120261 здійснено перерахунок пенсії позивачу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (арк. спр. 58);
- 08.11.2016 позивачем до УПФУ в Троїцькому районі подано заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій позивач повідомив про одержання останнім пенсії за віком (арк. спр. 59);
- розпорядженням УПФУ в Троїцькому районі від 10.11.2016 № 120261 позивачу здійснено перерахунок пенсії за віком як особі, яка не працює (арк. спр. 95);
- розпорядженням УПФУ в Троїцькому районі від 15.11.2016 № 120261 позивачу призначено довічне грошове утримання (арк. спр. 96).
Листом б/н позивач 04.12.2017 звернувся до відповідача, в якому зазначив, що з 08.11.2016 перебуває на обліку в УПФУ у Троїцькому районі та отримує довічне грошове утримання, як суддя у відставці, але не отримує пенсію як інвалід ІІ групи, просив поновити виплату пенсію по інвалідності, оскільки діюче пенсійне законодавство не має заборони на одночасне отримання пенсії як інваліду другої групи та довічного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 97).
Листом від 07.12.2017 № 70/Б-14 на звернення позивача відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що згідно з частиною першою статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання (арк. спр. 98).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1058-ІV до законодавства про пенсійне забезпечення в Україні крім Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення належать, і закони, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
У частині третій статті 4 Закону № 1058-ІV зазначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-ІV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Таким чином, право на отримання пенсій відповідно до цього закону мають особи, за умови, якщо вони не отримують щомісячне довічне грошове утримання з інших джерел.
Слід підкреслити, що саме за нормами Закону № 1058-ІV позивач просив виплачувати йому пенсію по інвалідності, та й інших законів, які регламентують виплату такої пенсії, не існує.
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону № 1058-ІV і статтею 6 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), і означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Пунктом 13 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Положення пункту 13 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV неконституційними в установленому законом порядку не визнавалися, а тому у відповідача відсутні підстави їх не застосовувати. Відсутні такі і підстави і у суду.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання, далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Системним аналізом норм Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що вказаними нормами права встановлено можливість вибору суддею, який пішов у відставку, одного з двох варіантів соціального забезпечення за настання зазначеного юридичного факту (оформлення виходу у відставку) - отримання пенсії (в тому числі й по інвалідності) або щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до вищевказаних норм не передбачена можливість одночасного отримання і пенсії, в тому числі по інвалідності, і щомісячного грошового утримання.
Правову позицію про неможливість одночасного отримання суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання та пенсії за віком викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року по справі № 21-360а12 за позовом Особа 1 до управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 28310886).
Статтею 13 Закону № 1402-VIII встановлені принципи обов'язковості судових рішень.
Відповідно до частини шостої статті 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Також частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З вищеописаних документів, наявних в матеріалах справи, встановлено, що позивач скористався правом отримання щомісячного довічного грошового утримання, яке виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, тобто, з інших джерел, що передбачено пунктом 2 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV, та є забороною для призначення і виплати йому пенсії по інвалідності за цим же Законом.
Відповідно, твердження позивача про відсутність законодавчо встановленої заборони на одночасне отримання пенсії по інвалідності та щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці є безпідставними.
Слід також зауважити, що на час виходу у відставку позивач пенсію по інвалідності вже не отримував, оскільки, як вище описано, у лютому 2013 року ОСОБА_1 скористався правом переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Саме між правом на отримання пенсії за віком або щомісячного довічного грошового утримання позивачем обрано останній вид соціального забезпечення.
З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини, беручи до уваги приведені вище норми закону, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у поновленні йому виплати пенсії по інвалідності та її одночасній виплаті разом з щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці.
Всі твердження позивача, наведені у позові, не спростовують законодавчо визначеної можливості судді у відставці отримувати лише один з двох варіантів соціального забезпечення - пенсію на умовах, визначених Законом № 1058-ІV, або щомісячне довічне грошове утримання, тобто законності рішення відповідача, та не свідчать про звуження змісту та об'єму гарантій його соціального забезпечення.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач на час звернення до суду з позовом згідно з пунктом 18 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92200, Луганська область, Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, вулиця Історична, будинок 81, ідентифікаційний код юридичної особи: 41246789) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова