10.3
Іменем України
15 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/152/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Басової Н.М.
при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
16 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області (далі - відповідач, УСЗН Новопсковської РДА в Луганській області), в якому позивач просив суд:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області протиправними, щодо відмови у взятті позивача на облік як внутрішньо переміщену особу;
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області взяти позивача на облік як внутрішньо переміщену особу та видати відповідну довідку (а.с.3-4).
В обґрунтування позовних вимог, що на даний час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 у своїх родичів. Але фактично з 2007 по лютий 2015 ріку постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2, який придбав у власність за договором купівлі-продажу житлового будинку від 28.11.2007 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.11.2007 року, хоча на той час і був офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, який винаймав.
В лютому 2015 року, у зв'язку з тимчасовою окупацією адміністративно-територіальної одиниц,і на якій фактично проживав, був вимушений переїхати до своїх родичів, які проживають за адресою: АДРЕСА_1.
З березня 2015 року по квітень 2015 року добровольцем проходив службу в зоні проведенні антитерористичної операції.
В серпні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу. У зв'язку з тим що в паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання на території адміністративної територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та тимчасової окупації, ним згідно абз.3 п.7 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» були надані докази, що підтверджують факт його проживання на території адміністративно-територіальній одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. Однак, 08.08.2017 року він отримав офіційну відмову від відповідача з формулюванням, що надані ним докази не підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Позивач зазначає, що вище зазначений закон не містить положень, які вимагають наявність обов'язкової реєстрації місця проживання особи на території, де виникли обставини для внутрішнього переміщення, а також те, що з 2007 по 2015 рік він проживав та на праві приватної власності і на даний час володіє житловим будинком, що знаходиться на тимчасово окупованій території, що підтверджується витягом державного реєстру правочинів №5035394 від 28.11.2007, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16841522 від 28.11.2007, договором купівлі-продажу від 28.11.2007 та технічною документацією на житловий будинок.
Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у взятті на облік позивача, як внутрішньо переміщеної особи є неправомірним, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не погодився з вимогами позивача, про що подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.52-55), у якому зазначив, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих
органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
12.06.2017 року позивач звернувся із заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи та доказами. За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів встановлено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13.05.2016. Раніше позивач був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 та знятий з реєстрації 21.05.2015.
Для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», позивач надав ксерокопії документів, а саме: копію витягу про реєстрацію права на власність на нерухоме майно; копію договору купівлі - продажу житлового будинку; копію договору № 189 від 06.08.2008. «Про підключення електромережі»; договір №11-11-4 «Про користування електричною енергією побутовим споживачем»; копію квитанцій про оплату за використану електричну енергію до 01.03.2014.
Після надходження заяви та доданих до неї копії документів від позивача, відповідачем було зроблено запит від 16.06.2017 №16-7/8-22771 до Департаменту соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації для надання роз'яснення щодо правомірності видачі довідки ВПО. 04.08.2017 надійшла відповідь з Департаменту соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації щодо позивача, на підставі якої була надана відмова Позивачу.
Відповідач вважає, що зазначені вище копії документів не підтверджують факт проживання позивача на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки копія довідки №13 від 26.01.2015, яка була видана Миколаївською сільською радою, що позивач фактично проживає на території сільської ради та копії квитанцій про оплату за використану електричну енергію за травень 2014 року, яку до уваги управління не взяло в зв'язку з тим, що відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області» окупована з 07.04.2014 та відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити: до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р. затверджений Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі Перелік № 1085-р). До Переліку увійшли певні міста обласного значення та населені пункти (райони) Донецької та Луганської областей. Тобто, територія антитерористичної операції, яка на даний час охоплює Донецьку та Луганську області, розділяється на тимчасово неконтрольовану та контрольовану Україною територію.
На підставі викладеного, відповідач вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
16.02.2018 представником позивача до канцелярії суду надано відповідь на відзив (а.с.60-61), в якому зазначив, що доводи відповідача щодо того, яка особа може вважатися внутрішньо переміщеною є не доцільним, адже по суті в позові позивач бажає оскаржити дії суб'єкта владних повноважень та захистити порушене право, а не оспорює поняття внутрішньо переміщеної особи, яке чітко визначено законом. Крім того, зазначає, що надані документи вказують на те, що позивач постійно проживав за адресою якої було здійснене внутрішнє переміщення. В даний час позивач проживає не у своєму будинку та не має гідного заробітку для придбання нового житла, а на тимчасово окупованій території знаходиться власний будинок позивача та останній не має змоги
дізнатися, в якому він стані в теперішній час. Враховуючі той факт, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не містить положень які вимагають наявність обов'язкової реєстрації місця проживання особи на території, де виникли обставини для внутрішнього переміщення, а також те, що з 2007 по 2015 рік позивач проживав та на праві приватної власності і на даний час володіє житловим будинком, що знаходиться на тимчасово окупованій території, вважає рішення відповідача про відмову у взятті позивача на облік, як внутрішньо переміщену особу, неправомірним, а заперечення викладені в відзиві на позов не обґрунтованими.
В судове засідання позивач та представник позивача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.78,87), від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача на підставі поданих документів (а.с.81).
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.88), до канцелярії суду надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника та зазначив, що на своїх вимогах про відмову у задоволенні позовних вимог наполягає (а.с.88).
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, та беручи до уваги заяви сторін про проведення розгляду справи за їх відсутності, суд вирішив розглянути адміністративну справу за відсутності сторін.
Ухвалою суду від 25.01.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21.02.2018 (а.с.1-2).
В судовому засіданні 21.02.2018 позивач надав свої пояснення суду, аналогічні викладеним обставинам у позові. За його клопотанням судом був допитаний свідок ОСОБА_2 В судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2018 (а.с.77).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та свідка, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 05.08.2003 Новопсковським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, з 21.05.2015 знятий з місця проживання за адресою: АДРЕСА_3, де був зареєстрований з 02.02.2011, та з 13.05.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 11.01.2016 серії НОМЕР_3 (а.с.9).
08.08.2017 ОСОБА_1 отримав відповідь від відповідача №16-7/6-3523 на його заяву, в якій зазначив, що йому відмовлено у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, оскільки надані позивачем докази не доводять факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці (а.с.5,76,84).
Позивач не згоден з вказаною відмовою відповідача у ненаданні довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, оскільки позивачем було надано документи, які підтверджують проживання на території адміністративно-територіальної одиниці з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Справа розглядається у межах спору, що виник між сторонами, та заявлених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 2 статті 4 Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 24.12.2015 року, що набрав чинності з 13.01.2016 року, встановлено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
В розумінні цього Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для взяття на облік такої особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ст. 4 Закону № 1706).
Пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, визначено, що цей порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» для отримання довідки переміщена особа звертається особисто із заявою за формою про взяття на облік до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за фактичним місцем проживання.
Разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщена особа пред'являє: документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України; за наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус, із відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно); у разі необхідності - свідоцтво про народження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. (п. 4 Порядку, в редакції на момент видачі довідки).
У день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу ( п. 6 Порядку).
Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документу, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
При цьому, підставами для відмови у видачі довідки (в редакції на момент видачі довідки) є: 1) відсутність обставин, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; 2) втрата або викрадення документів, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення.
У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови.
Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача за отриманням довідки внутрішньо переміщеної особи, однак отримав відмову.
При цьому як до заяви, так і до адміністративного позову позивачем було надано:
- витяг державного реєстру правочинів №5035394 від 28.11.2007, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14);
- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16841522 від 28.11.2007, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15);
- договір купівлі-продажу від 28.11.2007, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняв житловий будинок з прилягаючими до нього надвірними будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16) та технічний паспорт житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16);
- договір від 06.08.2008 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» про підключення електромережі (а.с.17-18);
- договір №11-11-4 від 06.08.2008 про користування електричною енергією, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (а.с.19-21).
Перелічені документи дають всі підстави дійти суду висновку про те, що позивач, не дивлячись на зазначену у паспорті адресу реєстрації підконтрольну Україні території, все-таки є особою, що перемістилась з непідконтрольної території. Суд також звертає увагу й на те, що законодавство України не вимагає і не пов'язує момент набуття права власності на нерухоме майно із моментом реєстрації місця проживання в ньому.
Для підтвердження факту проживання позивача на території адміністративно-територіальної одиниці, з якою здійснюється внутрішнє переміщенням у зв'язку з обставинами визначеними у ст.1 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», суд допитав у якості свідка ОСОБА_2, який пояснив суду, що ОСОБА_1 з 28.11.2017 постійно проживав в АДРЕСА_2, купив вказаний будинок для себе, вів там господарство. Також свідок зазначив, що у зв'язку зі своїм станом здоров'я повинен був проходити курс лікування у м.Луганськ. Оскільки будинок ОСОБА_1 знаходиться неподолік м.Луганськ, він неодноразово приїздив до позивача і зупинявся у нього. Також пояснив, що в останнє був у нього у травні 2014 року, коли також їхав до Луганська.
Оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, а тому має право на відповідні гарантії з боку держави та на отримання відповідної довідки згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
В розумінні адміністративного судочинства:
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт) - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень , який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк);
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
Оскільки дії відповідача виразились у прийнятті рішенні від 08.08.2017 №16-7/6-3523 про відмову у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи, суд вважає, що відповідачем у даному випадку прийнято протиправне рішення.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його вчинити певні дії.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.1 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.
Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області від 08.08.2017 №16-7/6-3523 щодо відмови у видачі довідки ОСОБА_1 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області (92300, Луганська область, Новопсковський район, смт.Новопсков, вул.Українська, буд.65, код ЄДРПОУ 03196995) взяти на облік ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) як внутрішньо переміщену особу та видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного судового рішення складено 19 березня 2018 року.
Суддя Н.М. Басова