10.2.4
Іменем України
13 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/293/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Пляшкової К.О.,
за участю
секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: не прибув,
представника відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,
05 лютого 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області), в якому заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за нормами пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ ім. Леніна, КСП ім. Леніна, ПСП «Лан».
В обґрунтування вимог зазначено, що частиною другою статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи. Крім того, на адвокатський запит отримано додаткові докази, які підтверджують стаж позивача. На думку позивача, відповідач внаслідок порушень зазначених вимог Закону позбавив його права на пенсію, що стало підставою для подання даної позовної заяви. З огляду на викладене, необхідно зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ ім. Леніна, КСП ім. Леніна, ПСП «Лан».
У вступному слові позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 41).
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 44-45), в якому зазначив, що постановою правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», пунктом 3 якого визначено, що підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України. Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення № 09/38, яким не зараховано до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ ім. Леніна, КСП ім. Леніна, ПСП «Лан» у зв'язку з відсутністю в архівній установі КУ «Об'єднаний трудовий архів Станично-Луганського району» відомостей про факт роботи позивача та нарахування йому заробітної плати. Позивач рішення Комісії при ГУПФУ в Луганській області не оскаржив. Зважаючи на рішення Комісії, у відповідача були всі підстави для прийняття рішення від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (арк. спр. 42).
З огляду на положення статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу за відсутності представника позивача та представника відповідача.
Від учасників справи будь-які інші заяви, клопотання не надходили.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
За даними паспорта громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 6).
Позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою від 28.09.2017 про призначення пенсії за віком (арк. спр. 52).
За результатами розгляду заяви, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - Комісія) прийнято рішення від 20.10.2017 № 09/38, яким, зокрема відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» з 01.02.1998 по 31.01.2001 у зв'язку з відсутністю в архівній установі відомостей про факт роботи та нарахування заробітної плати (арк. спр. 46-47).
Спираючись на рішення Комісії від 20.10.2017 № 09/38, УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області прийняло рішення від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (арк. спр. 7, 48-49).
З тексту рішення відповідача слідує, що позивачем для призначення пенсії були надані такі документи: заява від 28.09.2017 (арк. спр. 52); трудові книжки від 11.11.1981 серії НОМЕР_3, від 01.09.2010 НОМЕР_4 (арк. спр. 53-57, 58-60); паспорт від 06.04.1999 НОМЕР_5 (арк. спр. 6); довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 23.06.2006; архівна довідка про період роботи від 17.08.2017 № 592 (арк. спр. 61); довідка про пільгову роботу з СФГ «Колодяжний» від 19.09.2017 № 4 (арк. спр. 62); копія військового квитка від 15.11.1981 НОМЕР_7 (арк. спр. 64); архівні довідки про заробітну плату від 17.08.2017 № № 587, 588, 589, 590, 591, від 09.10.2017 № 722 (арк. спр. 65, 66, 67, 68, 69, 70); посвідчення тракториста-машиніста від 03.11.1986 серії НОМЕР_6.
Дослідженням трудової книжки встановлено, що у ній наявні такі записи, зокрема:
запис № 10 - 01.02.1998 прийнятий на роботу в АСФГ імені Леніна трактористом, наказ від 24.01.1998 № 2;
запис № 11 - 19.05.1999 КСП імені Леніна є правонаступником АСФГ імені Леніна у зв'язку з реорганізацією АСФГ імені Леніна в КСП імені Леніна, стаття 36 КЗпП України, наказ від 19.05.1999 № 2а;
запис № 12 - 08.02.2000 ПСП «Лан» є правонаступником КСП імені Леніна у зв'язку з реорганізацією КСП імені Леніна в ПСП «Лан», стаття 36 КЗпП України, наказ від 08.02.2000 № 3;
запис № 13 - 19.02.2001 звільнений з ПСП «Лан» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України ліквідація підприємства, наказ від 18.12.2000 № 103а.
Зі змісту рішень Комісії від 20.10.2017 № 09/38 та УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 11.11.2017 судом встановлено, що ані у Комісії, ані у відповідача жодних зауважень щодо наявних у трудовій книжці позивача записів не виникло.
На підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» з 01.02.1998 по 31.01.2001 представником позивача до матеріалів справи надано такі документи: адвокатський запит від 28.12.2017 до керівника ПСП «Ковсуг» Бобришева О.М. (арк. спр. 11); довідку ПСП «Лан» від 19.02.2001 № 93, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в ПСП «Лан» трактористом з 01.02.1998 по 19.02.2001 (арк. спр. 12), довідку ПСП «Лан» від 19.02.2001 № 95, в якій зазначено, що АСФГ імені Леніна є правонаступником колгоспу імені Леніна, КСП імені Леніна є правонаступником АСФГ імені Леніна, ПСП «Лан» є правонаступником КСП імені Леніна (арк. спр. 13), пояснення та копію трудової книжки ОСОБА_5, який працював заступником голови з рослинництва в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» та письмово підтверджує, що ОСОБА_1 працював на вказаних підприємствах трактористом з початку 1998 року до початку 2001 року (арк. спр. 14, 15-16), пояснення та копію трудової книжки ОСОБА_6, який працював трактористом в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» та письмово підтверджує, що ОСОБА_1 працював на цих підприємствах трактористом з початку 1998 року до початку 2001 року (арк. спр. 17, 18-19), пояснення та копію трудової книжки ОСОБА_7, який працював трактористом в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» та письмово підтверджує, що ОСОБА_1 працював на цих підприємствах трактористом з початку 1998 року до початку 2001 року (арк. спр. 20, 21-22), рішення виконавчого комітету Розквітненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 14.12.2017 № 21, яким визнано покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про спільний період роботи на підприємстві в польовій роботі трактористом за ОСОБА_1; рекомендовано ОСОБА_1 підтвердити його спеціальний трудовий стаж та виправити існуючи недоліки в установленому судовому порядку, а потім звернутися до Пенсійного фонду України з вимогою щодо нарахування йому пенсії на пільгових умовах (арк. спр. 23).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, страхового стажу, зокрема: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
Аналогічні за своїм змістом положення закріпленій й пункті «в» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
За приписами частини першої статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
З вищевикладеного слідує, що відповідач мав встановлювати стаж роботи ОСОБА_1 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» з 01.02.1998 по 31.01.2001 на підставі записів у трудовій книжці позивача, і тільки за умови її відсутності чи відповідних записів у ній, встановлювати трудовий стаж на підставі інших документів.
З вищеописаних доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що у позивача наявна трудова книжка від 11.11.1981 серії НОМЕР_3, з відповідними записами про роботу ОСОБА_1 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан».
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Оглядом записів у трудовій книжці про роботу ОСОБА_1 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» встановлено їх відповідність вище вказаним вимогам Інструкції. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств, і дефектів їх вчинення не мають.
Більш того, відповідачем у рішенні від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 не зазначено, з яких підстав УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області не взято до уваги записи за № № 10-13 про роботу позивача в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан».
Отже судом встановлено, що трудова книжка позивача містить записи, що підтверджують роботу позивача з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан», тобто роботу, що дає право позивачу на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно судом встановлено, що відповідач безпідставно, всупереч вимог чинного законодавства при вирішенні питання щодо зарахування до стажу роботи позивача періоду роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» використовував відомості, отримані з архівної установи, замість відомостей, наявних у трудовій книжці позивача.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на наявність відповідних записів у трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан», з підстави відсутності в архівній установі відомостей про факт його роботи та нарахування заробітної плати.
Відповідно судом встановлено, що рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття
Крім того, слід зазначити, що період роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» підтверджено також вищеописаними доказами, наданими в матеріали справи представником позивача, які не подавалися відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, а саме: довідкою ПСП «Лан» від 19.02.2001 № 93, довідкою ПСП «Лан» від 19.02.2001 № 95, поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Разом з тим слід зазначити, що уповноваженими особами для призначення пенсії є органи Пенсійний фонд України, до компетенції яких і входить розгляд документів, в тому числі і нових. Суд не уповноважений втручатися до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень та досліджувати нові документи, які не подавалися пенсійному органу, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідність його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Тобто оцінку таким доказам має надати УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області при вирішенні питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1
Твердження відповідача, що рішення від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у повній мірі відповідає та спирається на рішенні Комісії від 20.10.2017 № 09/38, яке позивачем в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
По-перше, рішення Комісії прийнято згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі - Порядок), який у свою чергу прийнятий відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
У пункті 1 Порядку зазначено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Однак, оскільки цей Порядок прийнятий відповідно до пункту 20 Порядку № 637, суд дійшов висновку, що він є застосовним лише у разі у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
По-друге, пунктом 13 Порядку визначено, що управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, на думку суду, відповідач спочатку мав встановити та зафіксувати невідповідність записів у трудовій книжці позивача або їх відсутність, а вже потім направляти документи, подані на підтвердження стажу роботи, до Комісії.
По-третє, суд вважає, що рішенням, яке тягне настання будь-яких правових наслідків для особи, що звернулася із заявою про призначення пенсії є рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області.
Відповідно саме таке рішення має відповідати критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Як вже вище вказано, рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується способу захисту порушеного права, обраного позивачем, суд зазначає таке.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за нормами пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан».
Разом з тим, оскільки Пенсійний фонд України та його органи мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії, повноваження щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області повторно вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за заявою від 28 вересня 2017 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Представником позивача за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 08.02.2018 № 92908 (арк. спр. 32).
Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне присудити на користь представника позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 травня, будинок 20, ідентифікаційний код 21792637) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 11.11.2017 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно вирішити питання про призначення пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за заявою від 28 вересня 2017 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за нормами пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.02.1998 по 31.01.2001 в АСФГ імені Леніна, КСП імені Леніна, ПСП «Лан» відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця 1 травня, будинок 20, ідентифікаційний код 21792637) на користь адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 19 березня 2018 року.
Суддя К.О. Пляшкова