Справа № 164/301/18
п/с 1-кп/164/58/2018
Категорія: 67
16 березня 2018 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017030000000421 від 23 жовтня 2017 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого на посаді інженера (з організації комунально-побутового та інтендантського забезпечення) другої категорії відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання обвинуваченому обрано ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2018 року на строк 60 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 згідно наказу начальника Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області № 41/ос-к від 26 липня 2016 року був призначений на посаду інженера (з організації комунально-побутового та інтендантського забезпечення) другої категорії відділу інтендантського та господарського забезпечення Маневицької виправної колонії № 42 управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області.
Відповідно до посадової інструкції, затвердженої начальником державної установи „Маневицька виправна колонія № 42” 2 січня 2018 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на вказаній посаді, виконує адміністративно-господарські функції, тобто згідно п. 1 примітки до ст. 364 КК України являється службовою особою державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”.
Згідно п. 3 розділу III Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29 грудня 2014 року, засудженим забороняється придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання у колонії за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток № 6), зокрема, мобільні телефони.
Приблизно в кінці грудня 2017 року ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді інженера (з організації комунально-побутового та інтендантського забезпечення) другої категорії відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”, під час виконання своїх службових обов'язків, в ході розмови із засудженим ОСОБА_6 , який у свою чергу діяв в інтересах засудженого ОСОБА_7 , перебуваючи на території режимного об'єкту закритого типу вказаної державної установи, що знаходиться по АДРЕСА_3 , отримав пропозицію за грошову винагороду в сумі 1200 гривень, з використанням свого службового становища, пронести на територію охоронюваної зони установи та таємно передати ОСОБА_6 заборонені предмети - шість мобільних телефонів для незаконного зберігання та використання їх засудженими.
В ході цієї розмови у ОСОБА_4 , який під час виконання своїх функціональних обов'язків постійно контактує із засудженими та достовірно знає, що територія виправної колонії є режимним об'єктом закритого типу, на якій згідно вимог п. 3 розділу III Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та додатку № 6 заборонено використання і зберігання мобільних телефонів, виник умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди в сумі 1200 гривень. Відповідно, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою отримання обумовленої суми неправомірної вигоди, погодився на вказану пропозицію та, з метою приховування своїх протиправних дій, повідомив ОСОБА_6 , що грошові кошти в сумі 1200 гривень необхідно передати шляхом банківського переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , відкриту у відділенні ПАТ КБ „ПриватБанк”, а мобільні телефони - шляхом поштового відправлення на його ім'я через мережу ТОВ „Нова пошта”.
В подальшому, ОСОБА_4 , будучи службовою особою державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”, діючи умисно, згідно попередньо узгодженого плану, 29 грудня 2017 року отримав на рахунок своєї платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої у відділенні ПАТ КБ „ПриватБанк”, частину неправомірної вигоди на суму 200 гривень за передачу заборонених на території охоронюваної зони виправної колонії предметів, - мобільного телефону.
Після цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про надходження на поштове відділення № 1 ТОВ „Нова пошта”, що знаходиться по вул. Луцька, 19 в смт. Маневичі Волинської області, мобільного телефону, так як на його мобільний телефон за номером НОМЕР_2 надійшло відповідне повідомлення, у невстановлений досудовим розслідуванням час отримав у зазначеному поштовому відділенні мобільний телефон „Fly BL 7405”.
В подальшому, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, будучи службовою особою державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”, діючи умисно, маючи, завдяки своєму службовому становищу, можливість вжити заходи щодо службових осіб контрольно-пропускного пункту, які здійснюють пропуск на територію охоронюваної зони режимного об?єкту закритого типу державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”, для безперешкодного проходження до цієї установи та переміщення на її територію заборонених предметів, шляхом пред'явлення перепустки № 18 і повідомлення черговому недостовірної інформації про відсутність заборонених предметів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перемістив на територію охоронюваної зони державної установи „Маневицька виправна колонія № 42”, яка знаходиться по вул. Андрія Снітка, 25 в смт. Маневичі Волинської області, мобільний телефон „Fly BL 7405”, де передав його засудженому ОСОБА_6 , що діяв в інтересах засудженого ОСОБА_7 , який 10 січня 2018 року було вилучено працівниками оперативного відділу державної установи „Маневицька виправна колонія № 42” під час огляду столового приміщення № 2, яке знаходиться на території охоронюваної зони за вказаною адресою.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 , 7 лютого 2018 року в черговий раз отримав на рахунок своєї платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої у відділенні ПАТ КБ „ПриватБанк” іншу частину неправомірної вигоди на суму 1000 гривень за передачу на територію виправної колонії мобільних телефонів.
Після цього, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про надходження на поштове відділення № 1 ТОВ „Нова пошта”, що знаходиться по вул. Луцька, 19 в смт. Маневичі Волинської області, мобільних телефонів, так як на його мобільний телефон за номером НОМЕР_2 надійшло відповідне повідомлення, 10 лютого 2018 року, біля 14 год. 25 хвилин, отримав у зазначеному поштовому відділенні п'ять мобільних телефонів, а саме: „NOKIA” (ІМЕІ НОМЕР_3 ), „Samsung” (IMEI 352052044279615), „Samsung” (IMEI НОМЕР_4 ), „Samsung” (IMEI НОМЕР_5 ), „Fly” (IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 ), які мав намір, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, перемістити на територію охоронюваної зони виправної колонії та передати засудженому ОСОБА_6 , однак був викритий працівниками правоохоронних органів.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 в період з 29 грудня 2017 року по 10 лютого 2018 року, діючи умисно, одержав неправомірну вигоду на загальну суму 1200 гривень за передачу заборонених на території виправної колонії предметів, - шести мобільних телефонів.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Під час досудового розслідування 13 лютого 2018 року між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 , який на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42017030000000421, та підозрюваним ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ст. 472 КПК України, за умовами якої ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, зобов'язувався сприяти розслідуванню кримінального правопорушення для встановлення всіх обставин його вчинення, а також надати працівникам правоохоронних органів інформацію про осіб та кримінальні правопорушення, вчинені ними, про які йому відомо. Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 368 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджено міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 , у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадянштрафу, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов?язані з виконанням адміністративно-господарських функцій в державних установах на строк 1 рік. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 2, 4, 5 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів…, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди. Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання передбачена санкцією ч. 1 ст. 368 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншоїі призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Речові докази: мобільний телефон „Samsung” з SIM-картою № НОМЕР_2 (ІМЕІ НОМЕР_8 ), грошові кошти на суму 180 гривень, банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту у відділенні ПАТ КБ „ПриватБанк”, слід передати власнику ОСОБА_4 ; мобільні телефони „NOKIA” (ІМЕІ НОМЕР_3 ), „Samsung” (IMEI НОМЕР_9 ), „Samsung” (IMEI 1: НОМЕР_10 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), „Samsung” (IMEI НОМЕР_5 ), „Fly” (IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 ), „Fly” (ІМЕІ 1: НОМЕР_11 , ІМЕІ 2: НОМЕР_12 ) слід передати власнику ОСОБА_8 ; протокол про вилучення заборонених предметів № 7, квитанцію № 7 слід залишити в матеріалах кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 110, 314, 369-371, 373-374, 395, 468, 471-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 лютого 2018 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_3 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншоїв кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017030000000421 від 23 жовтня 2017 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, призначивши покарання - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень штрафу, з позбавленням права обіймати посади, пов?язані з виконанням адміністративно-господарських функцій в державних установах на строк 1 рік.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов?язання відносно ОСОБА_4 скасувати.
Речові докази: мобільний телефон „Samsung” з SIM-картою № НОМЕР_2 (ІМЕІ НОМЕР_8 ), грошові кошти на суму 180 (сто вісімдесят) гривень, банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту у відділенні ПАТ КБ „ПриватБанк”, - передати власнику ОСОБА_4 ; мобільні телефони „NOKIA” (ІМЕІ НОМЕР_3 ), „Samsung” (IMEI НОМЕР_9 ), „Samsung” (IMEI 1: НОМЕР_10 , IMEI 2: НОМЕР_4 ), „Samsung” (IMEI НОМЕР_5 ), „Fly” (IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 ), „Fly” (ІМЕІ 1: НОМЕР_11 , ІМЕІ 2: НОМЕР_12 ) - передати власнику ОСОБА_8 ; протокол про вилучення заборонених предметів № 7, квитанцію № 7 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя районного суду ОСОБА_1