справа № 156/1056/17
Провадження № 2/156/27/18
рядок статзвіту 26
06 березня 2018 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Нєвєрова І. М.,
за участю секретаря Салатюк Г. В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, представник - ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача боргу за договором позики. Свій позов мотивує тим, що 14.05.2014 Відповідач позичив у нього 20 000 грн. Ці кошти Відповідач зобов'язався повернути по вимозі власника коштів. На підтвердження укладення договору позики відповідачем було написано розписку, в якій засвідчено суму боргу та строк його повернення. Відповідач кошти вчасно не повернув, при цьому порушивши строки виконання зобов'язання. У зв'язку із вищенаведеним, просить стягнути на його користь суму боргу за договором позики від 14.05.2014 року у розмірі 20 000 грн., 3% річних у розмірі 2 000 грн., грошові кошти з урахуванням індексу інфляції у розмірі 44 000 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., судові витрати у сумі 1 280 грн., покази свідка 750 грн., витрати на офіційний лист у розмірі 200 грн.
В ході розгляду справи Позивач уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути із Відповідача: заборгованість в розмірі 11 950 грн.; відсотки за користування коштами - 15 380,63 грн.; 3% річних - 272,07 грн.; інфляційні витрати - 1001,41 грн.; пеню - 2 380,51 грн., витрати на поїздки зі свідком - 750 грн.; витрати на офіційне звернення - 200 грн., моральну шкоду - 10 000 грн., а також судові витрати по справі.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві. Позов просили задовольнити повністю.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Відповідач пояснив, що певну частину коштів він повернув Позивачу через його сина по частинах, а це 12 050 грн. Вимогу про повернення боргу він отримав 02.04.2017 року, однак повернути борг протягом 30 днів він не мав можливості, оскільки у нього не було коштів, а тому зобов'язання його прострочені з 02.05.2017 року. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження судових витрат на залучення свідка у розмірі 750 грн. та на написання офіційного листа у розмірі 200 грн. Позовна вимога про стягнення з нього моральної шкоди пов'язаної із витратами на адвокатів, пальне, перерахунки, банківський і поштовий збір не відповідає ознакам моральної шкоди передбаченої ст. 23 ЦК України. Позивач визнав, що сума боргу складає 7 950 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 168 днів прострочення боргу - 920 грн.; інфляційне збільшення боргу - 504 грн. та 3% річних від простроченої суми - 110 грн.
Вислухавши сторони, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 14.05.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 20 000 грн. Відповідно до боргової розписки ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_1 борг в розмірі 20 000 грн. по вимозі господаря суми (а.с. 11).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частина 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який би посвідчував передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Тобто, факт написання розписки, та особистий підпис відповідача на них, відповідно до положень ч.2 ст. 1047 ЦК України, є доказом передачі грошей від позикодавця до позичальника.
29.03.2017 року ОСОБА_3 дав ОСОБА_1 розписку, в якій вказано, що у зв'язку із невчасним поверненням боргу, який брав 14.05.2014 року в сумі 20 000 грн. зобов'язується повернути на протязі 3-4 місяців (а.с.13).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. 29.03.2017 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу про повернення боргу у сумі 20 000 грн. (а.с.6). Порушивши зазначені норми закону та умови розписки Відповідач зобов'язання належним чином не виконав. Відповідачем у судовому засіданні визнано, що дану вимогу він отримав 02 квітня 2017 року. Позивачем та Відповідачем визнається, що зобов'язання прострочені з 02.05.2017 року. Однак, згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, Відповідач повинен був повернути борг до 02 травня 2017 року включно. Виходячи з цього, зобов'язання Відповідача були прострочені з 03.05.2017 року.
Як встановлено судом, сторонами визнається той факт, що Позивач з серпня 2014 року по травень 2016 року отримав від Відповідача частинами кошти в розмірі 8 050 грн. на погашення суми боргу. Отримання коштів 01.11.2016 року у розмірі 2 000 грн. та 07.12.2016 року у розмірі 2 000 грн. Позивач заперечує. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 коштів на загальну суму 4 000 грн. на погашення суми боргу Відповідачем чи його представником не надано, а в судовому засіданні такі докази не здобуто, тому суд не бере до уваги вищевказані твердження Відповідача. Таким чином, ОСОБА_3 не повернув Позивачу суму позики за договором від 14.05.2014 року у розмірі 11 950 грн. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договором позики від 14.05.2014 року в сумі 11 950 грн.
Разом з тим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу: на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це добуток щомісячних індексів за відповідний період. Інфляційні збитки розраховуються за наступною формулою: Збитки від інфляції = (Сума боргу ? Індекс інфляції) / 100% - Сума боргу. Враховуючи, що індекс інфляції у травні 2017 року становив 101.3; у червні 2017 року - 101.6; ; у липні 2017 року - 100.2; ; у серпні 2017 року - 99.9; у вересні 2017 року - 102; ; у жовтні 2017 року - 101.2; ; у листопаді 2017 року - 100.9; у грудні 2017 року - 101, то сукупний індекс інфляції за місяці прострочення становить 108.38. Таким чином, сума збитків від інфляції становить 1001,41 грн. ((11 950*108,38) / 100% - 11950 = 1 001,41 грн.).
Сума відсотків за користування грошовими коштами за період прострочення визначається за такою формулою: Відсотки = (Сума боргу ? Процентна ставка) / 100% / 365 днів ? Кількість днів. З 03.05.2017 року по 02.02.2018 року (дата заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог) кількість днів становить 276. Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами становить 271,08 грн. ((11950*3%)/ 100% / 365 днів ?276 = 271,08). Виходячи з вищенаведеного, дану позовну вимогу слід задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦПК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Розмір відсотків визначається за наступною формулою: розмір відсотків = (сума заборгованості * відсоткову ставку * кількість днів прострочення) / 365 днів.
Разом з тим, сторонами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження точних дат та періодів повернення Відповідачем боргу частинами; договором позики, укладеним між сторонами, не встановлено ні розміру, ні порядку одержання процентів. Тому, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки НБУ, і відповідно цьму, станом на 02.02.2018 року становить 6 739,57 грн. Тому, позов у даній частині слід задовольнити частково.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Однак, згідно ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Тому, відповідна санкція до Відповідача не застосовується, а відтак, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Вимоги Позивача про відшкодування Відповідачем витрат на поїздки зі свідком у розмірі 750 грн., витрати на офіційне звернення до Відповідача з вимогою про повернення боргу у розмірі 200 грн. є необґрунтованими, оскільки Позивач не підтвердив належними доказами вищевказані витрати.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, Однак, зазначена норма закону регулює правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної шкоди, а тому не поширюється на спірні договірні відносини. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди. Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст.ст. 625 та 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди. Не передбачає таких наслідків порушення договору позичальником і укладений між сторонами договір позики (а.с. 11), відтак, відсутні підстави для задоволення відповідної позовної вимоги.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, вимога Позивача про Відшкодування відповідачем судових витрат в розмірі 1280 грн. підлягає до часткового задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди, судові витрати на оплату судового збору за дану позовну вимогу слід залишити за Позивачем.
У зв'язку із частковим задоволенням решти позовних вимог з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 400 грн. 06 коп. судових витрат, пропорційних розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-9, 12, 13, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265,280, 430 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 625, 1046,1047,1049 ЦК України, суд ,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість за договором позики в сумі 11 950 грн. 00 коп., а також 3% річних, що складає 271,08 грн., проценти за користування грошовими коштами, що становить 6 739,57 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 001,41 грн., а всього 19 962,06 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят два грн. 06 коп).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 400 грн. 06 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складно 16 березня 2018 року
Суддя І. М. Нєвєров