Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 березня 2018 р. Справа№805/1214/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
ухвалено у нарадчій кімнаті
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зеленова А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без виклику сторін) у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії з 01 березня 2016 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію з 01 березня 2016 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, є внутрішньо переміщеною особа, однак, з 01 березня 2016 року відповідач припинив виплати пенсії, мотивуючи це проведенням інформаційного обміну з органами соціального захисту населення, внаслідок якого не підтвердилося місце фактичного проживання позивача, тому, виплата пенсії була припинена. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії неправомірними, та такими, що порушують його права, як громадянина України.
Ухвалою суду від 22.02.2018 відкрито провадження по справі №805/1214/18-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по суті /а.с.1/.
Ухвало суду від 22.02.2018 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом /а.с.13/.
06 березня 2018 року відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року здійснено на підставі діючого законодавства. Зокрема, відповідач зазначив, що виплата пенсії була припинена з 01 березня 2016 року з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”, Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 , Постановою КМУ № 365 від 08.06.2016 “ Порядок призначення ( відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, Постановою КМУ № 136 від 19.02.2016 “Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…” та деякими іншими. До теперішнього часу позивач із заявою про поновлення пенсії не звертався. Відповідач вважає, що діяв у відповідності до законодавства та правових підстав для задоволення позовних вимог не має /а.с.15-18/.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач є пенсіонером і отримувала пенсію за місцем свого проживання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення /а.с.9/.
З довідки №1419035624 від 09.02.2015 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що позивач перемістився з тимчасово окупованої території до фактичного місця проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 (Бахмут), Донецька область, 84506 /а.с.9/.
Виплата пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року не проводилась.
Зазначена обставина підтверджується листом відповідача за вих.№1674/02 від 01.02.2018, відповідно до якого, Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зазначило, що з 01 березня 2016 року виплата пенсії позивачу призупинена до з'ясування обставин, у зв'язку із перевіркою місця фактичного проживання позивача /а.с.7/.
Таким чином, судом із достовірністю встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 не проводилась з 01 березня 2016 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу з 01 березня 2016 року пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ст. 4 Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” №637 від 05.11.2014 встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.
Згідно ч.1 ст.47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено чіткий перелік підстав для припинення виплати призначеної пенсії.
Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі по тексту - Закон № 1706-VII), встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції на час зупинення виплати пенсії позивачу) установлено, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Із системного аналізу вищенаведених нормативно-правових актів вбачається, що необхідною умовою призначення та отримання пенсії є наявність у особи довідки встановленої форми, яка свідчить про те, що особа, яка отримує пенсійні виплати, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на територію України. Відповідно скасування такої довідки у випадках, встановлених чинним законодавством, є підставою для відмови у призначенні пенсії або припинення пенсійних виплат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач згідно вищезазначеної довідки перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача - АДРЕСА_2 (Бахмут), Донецька область, 84506.
Відповідно ст. 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Довідка позивача як внутрішньо переміщеної особи є дійсною, у т. ч. на час припинення виплати пенсії, доказів про її скасування з підстав, визначених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", до суду не надано.
За таких обставин, на час припинення позивачеві виплати пенсії не існувало підстав, передбачених чинним законодавством для такого припинення.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55-63 Конституції України.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про незалежність судової влади” №8 від 13.06.2007, зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
За приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення ).
У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08 липня 2004 року “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я”. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах “Пічкур проти України”, “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-ІУ від 23.02.2006.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно припинена виплата пенсії позивачу з 01 березня 2016 року, оскільки доводи позивача відповідачем не спростовані, та з 01 березня 2016 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Крім того, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009, щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІУ від 09.03.2003, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Суд, звертає увагу на наступне.
Верховний суд України 6 жовтня 2015 року ухвалив постанову по справі № 608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. Тут слід зазначити, що таке рішення суд ухвалив у справі за переглядом судових рішень стосовно спору про припинення виплат особі, яка постійно проживає за кордоном. Між тим, важливим залишається загальний принцип, висвітлений в цьому рішенні, який пов'язаний із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та проголошує непохитність права людини щодо володіння своєю власністю. Цей принцип безпосередньо висвітлений у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, де поважний суд встановив порушення Конвенції у разі залежності на отримання пенсії від місця проживання особи.
Крім того, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
З огляду на викладене, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
В якості джерела міжнародного права національні суди України повинні посилатися на рішення Європейського суду з прав людини в справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, де поважний суд встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території (в даному випадку - Придністров'я), вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Суд також зазначає, що у справі не може йтися про порушення строку звернення до суду, оскільки відповідно до частини другої статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказів які б підтвердили правомірність дій щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суду не надано.
Згідно встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату позивачеві пенсії з 01.03.2016 року. Відтак з урахуванням наведених обставин та правових норм, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилам статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року складає 1762,00 грн.
Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, суд вважає, що судові витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у розмірі 704, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", Постановою Кабінету Міністрів “Про здійсненнясоціальних виплат внутрішньо переміщенимособам” № 637 від 05 листопада 2014 року, Постановою Кабінету Міністрів Українивід 01 жовтня 2014 року №509, Законом України “Про забезпеченняправ і свобод громадян та правовийрежимна тимчасово окупованій територіїУкраїни” ПостановоюКабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року№136, ст.ст. 2-15, 35, 72, 77, 90, 139, 161, 168, 245, 246, 257 371,372,382, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84501, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, Код ЄДРПОУ 37868797) щодо припинення з 01 березня 2016 року пенсійних виплат ОСОБА_1 (86401, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) протиправними.
Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84501, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, Код ЄДРПОУ 37868797) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (86401, АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2016 року.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах присудження суми пенсії за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 8450, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ 37868797) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок до Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів: УК/м. Слов'янськ/22030101, ЄДРПОУ: 37803368, ГУДКСУ у Донецькій області, код банку отримувача: 834016, р/о 31214206784075 Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження та складено у повному обсязі 19 березня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Зеленов А.С.