справа №813/769/18
про забезпечення позову
16 березня 2018 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Коморного О.І.
секретар судового засідання Харів М.Ю.
за участю:
позивач ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянув у підготовчому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування ухвал Львівської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,-
Встановив:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
-визнати протиправною та скасувати ухвалу № 3006 Львівської міської ради від 25.01.2018 року " про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Козловського, 15а";
-визнати протиправною та скасувати ухвалу № 3005 Львівської міської ради від 25.01.2018 року " про надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1".
Ухвалою суду від 27.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.03.2018 року залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та ОСОБА_5
14 березня 2018 року позивач подав через канцелярію суду клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони Львівській міській раді до вирішення справи по-суті та вступу в законну силу рішення по даній справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на погодження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0026 га по АДРЕСА_1 та погодження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0075'га по АДРЕСА_1.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач вказує, що в 2017 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до Галицького районного суду м. Львова в порядку Кодексу про адміністративне судочинство про визнання незаконною та скасування ухвали №1545 "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2". На даний час остаточного рішення по даній справі не прийнято, справа перебуває на розгляді у Касаційному адміністративному суді Верховного суду, проте, відповідачем прийнято оскаржувані рішення. Тому, позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, так як відповідач вже прийняв передчасно оскаржувані рішення та не позбавлений права провести затвердження проекту землеустрою надалі з укладенням договору оренди з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що в подальшому фактично ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду по даній справі. Позивач вважає, що вказані обставини є достатньою підставою для забезпечення позову, оскільки подання позову не зупиняють дії суб'єкта владних повноважень, тому просить забезпечити позов.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримали. Просять забезпечити позов.
Представник відповідача проти забезпечення позову заперечив. Зазначив, що спірні рішення є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію у часі. Пояснив, що оскільки спірні рішення оскаржено, то орган який буде розробляти проект землеустрою буде повідомлено про спір, відтак затвердження проектів землеустрою не буде здійснюватися.
Суд при вирішенні клопотання про забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У ч. 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 23.01.2018 року відкрито касаційне провадження у справі №461/2132/17 за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2.
Львівська міська рада 25.01.2018 року прийняла оскаржувані рішення, а саме ухвалу № 3005 "про надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1" та ухвалу № 3005 " про надання ОСОБА_5 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1".
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно ч.4 ст.150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відтак метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд відповідно до ч.1 ст.150 КАС України за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову згідно ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Згідно приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно ч. 2 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами. При цьому обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Згідно оскаржуваних рішень відповідача від 25.01.2018 р. третім особам надано дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Козловського, 15а та на АДРЕСА_1, які згідно долучених до заяви про забезпечення позову доказів входять до земельної ділянки, на яку ухвалою відповідача №1545 від 09.02.2017 року позивачеві надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2. Спір щодо ухвали відповідача №1545 від 09.02.2017р. перебуває на розгляді у Верховному Суді.
В п. 2 оскаржуваних рішень відповідача передбачено, що особи, щодо яких дані рішення винесені, повинні подати на затвердження проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Таким чином, на виконання оскаржуваних рішень відповідача під час розгляду судом спору можуть вчинятися дії щодо розроблення проектів землеустрою та подальшого оформлення прав на відведені земельні ділянки, зокрема щодо надання земельних ділянок в оренду третім особам.
Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та подані позивачем докази в підтвердження фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що існує очевидна небезпека того, що у випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, виконання рішення у даній справі стане неможливим, а для його виконання необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд згідно ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно ч.6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення.
З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом на підставі поданих позивачем доказів фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача позов має бути забезпечено забороною Львівській міській раді (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код в ЄДРПОУ 04055896) до набрання законної сили судовим рішенням у справі вчиняти дії, спрямовані на погодження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0026 га по АДРЕСА_1 та погодження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0075 га по АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 255 КАС України, суд, -
постановив:
1. Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.
2. До набрання законної сили судовим рішенням у справі заборонити Львівській міській раді (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код в ЄДРПОУ 04055896) вчиняти дії, спрямовані на погодження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0026 га по АДРЕСА_1 та погодження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0075 га по АДРЕСА_1.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 256 КАС України.
Повний текст складено 19.03.2018р.
Суддя Коморний О.І.