Справа № 158/3028/17
Провадження № 2/0158/48/18
09 березня 2018 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді - Костюкевича О.К.
секретаря - Хмілевської І.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування, -
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування.
Позивач позовні вимоги мотивує тим, що 14 грудня 2015 року помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається із автомобіля марки «ВАЗ 211540», д.н.з. «АС 8823 АК» та житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами № 49 по вул. Довженка у смт. Олика Ківерцівського району Волинської області. Фактично з моменту вінчання, тобто з 11 листопада 2007 року по 14 грудня 2015 року вона проживала зі спадкодавцем у її квартирі, що за адресою: АДРЕСА_1, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, піклувалися один про одного. Їй було відомо, що з 29.04.1970 року у спадкодавця був зареєстрований шлюб із ОСОБА_6, однак з його слів на початку 1990 років остання виїхала на заробітки в Республіку Греція та з того часу вони фактично не спілкувалися та не підтримували будь-яких відносин. ОСОБА_8 мав намір розірвати даний шлюб, однак за станом здоров'я не зміг цього зробити. До смерті спадкодавця будь-хто зі спадкоємців (як дружина, так і діти) про нього не піклувались, тільки після його смерті зацікавились його майном. За час їхнього спільного зі спадкодавцем проживання ними було укладено договір кредиту 20.08.2007 року для придбання вищевказаного автомобіля, погашення якого вони також здійснювали спільно. 28.10.2014 року за адресою вищевказаного будинковолодіння було зареєстрованого її сина - ОСОБА_9, що свідчить про тісні стосунки між ними. У зв'язку з тим, що вона проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більше 5 років, тому після смерті ОСОБА_8 вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті останнього. Нотаріусом їй було роз'яснено, що факт її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю може бути підтверджено лише рішенням суду. Протягом всього періоду спільного проживання вона матеріально забезпечувала ОСОБА_8, опікувалась його здоров'ям, лікуванням, надавала йому всю необхідну йому допомогу, тому вважає, що має право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги.
На підставі вищевикладеного просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_8 та жінки ОСОБА_1 без шлюбу за період з 21 листопада 2007 року по 14 грудня 2015 року та надати їй право на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги за законом, котрі є відповідачами по справі.
Відповідачем ОСОБА_5Є до суду було подано заперечення на позовну заяву, згідно з яким вона заперечує щодо задоволення позову, оскільки її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 1970 року, однак у 1997 році її мама через скрутне матеріальне становище була змушена їхати на заробітку у Грецію, з 2001 року щороку приїздила в Україну і протягом місяця проживала у будинковолодіння, що у смт. Олика, або у квартирі в м. Тернополі разом з батьком. Крім того, вони постійно спілкувались, мама передавала продукти, гроші, різні господарчі товари, намірів розлучитись у подружжя не виникало. Факт вінчання із позивачем спадкодавець заперечував, називав її просто знайомою, а не дружиною. Заперечує твердження позивача про те, що вони не спілкувались зі спадкодавцем, оскільки це не відповідає дійсності, так як вона щодня двічі на день розмовляла з батьком по телефону, щомісяця його відвідувала, влітку майже два місяці проводили в смт. Олика з батьком, допомагали по господарству. Крім того, батько до дня смерті працював лікарем-хірургом, отримував також пенсію, тому будь-якої матеріальної допомоги не потребував. Заперечує факт проживання ОСОБА_8 у м. Луцьку із позивачем, оскільки її батько постійно працював на посаді лікаря у Волинській обласній психіатричній лікарні № 2, що в смт. Олика, тому щодня їздив на роботу велосипедом, взимку ходив пішки, доглядав за будинком, в якому проживав, обробляв земельну ділянку, сплачував комунальні послуги, що можуть підтвердити його сусіди. Щодо кредитного договору, укладеного на придбання автомобіля, то вказаний договір був укладений її батьком ОСОБА_8, на його ім'я, погашення кредиту здійснювалось ним особисто із коштів, які він отримував як зарплату, працюючи у двох лікарнях, та пенсії (учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС). Першим внеском за автомобіль були гроші, одержані від продажу її батьком автомобіля марки «ВАЗ 2101» (який був придбаний раніше за її кошти). В подальшому ОСОБА_1 відчужила вказаний вище автомобіль, а рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.12.2015 року договір купівлі-продажу вказаного автомобіля визнаний недійсним. Протягом всього життя ОСОБА_8 він не перебував у безпорадному стані, не потребував стороннього догляду та допомоги, крім неї та її сім'ї ніхто ніколи не допомагав йому у побуті і в матеріальному забезпеченні.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов підтримали по вищенаведених обставинах і просили його задовольнити в повному об'ємі.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_10 позов не визнали з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву, просили в задоволенні позову відмовити
В судове засідання відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 помер 14 грудня 2015 року, про що свідчить відповідне свідоцтво серії І-ЕГ № 179539 від 14.12.2015 року (а.с. 27).
21 листопада 2007 року ОСОБА_8 та ОСОБА_1 обвінчались (а.с. 10).
Як вбачається із медичних карток стаціонарного хворого, виписок із медичної картки, актів про надані медичні послуги, листків непрацездатності (а.с. 15-23; 29-30; 38-51) ОСОБА_8 хворів протягом 2013-2015 років, звертався за медичною допомогою, лікувався в умовах стаціонару. З довідок (а.с. 36-37) вбачається, що під час стаціонарного лікування ОСОБА_8 з 15 по 22 квітня 2013 року та з 21 березня по 05 квітня 2013 року, а також з 27 лютого по 02 березня 2015 року ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_8, матеріально його забезпечувала, купувала потрібні ліки, продукти харчування,
ОСОБА_1 зверталась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (а.с. 28).
Протягом липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 разом подорожували, про що свідчать відмітки у паспортах для виїзду за кордон.
З висновку № 5787 від 06.07.2013 року та відповіді Луцького МВ УМВС України у Волинській області (а.с. 32-33) з приводу втрати барсетки ОСОБА_8 вбачається, що останній вказував місце свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто адресу проживання позивачки.Відповідно до кредитного договору від 20.08.2007 року, ОСОБА_8 отримав кредит у розмірі 59486 грн, 36500 грн. з яких на купівлю автомобіля, останній був переданий в заставу в забезпечення виконання вказаного зобов'язання (а.с. 61-70). Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.09.2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «ВАЗ 211540», 2007 року випуску, укладений ОСОБА_11 (а.с. 143-145).
З 29.04.1970 року ОСОБА_8 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 (дошлюбне прізвище - «Градинська») ОСОБА_12, про що свідчить свідоцтво про одруження серії VIII-УР № 509526 від 02.04.1971 року (а.с. 146).
До дня смерті ОСОБА_8 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно із довідкою Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області № 2968 від 27.12.2016 року (а.с. 147), оплачував комунальні послуги (а.с. 153-156), працював на посаді лікаря-хірурга Волинської обласної психіатричної лікарні № 2 з 14.07.1995 року (а.с. 148).
Поховання ОСОБА_8 оплачено ОСОБА_13, про що свідчать товарні чеки (а.с. 151-152), встановлення тротуарної плитки, пам'ятника також здійснювалось за її рахунок (а.с. 157).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов'язків подружжя (частина друга статті 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім'ю, але статусу подружжя не набувають.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2007 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Так, в силу п. 21 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 30.05.2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема свідоцтва про одруження серії VIII-УР № 509526 від 29.04.1970 року (а.с. 146) та не заперечується сторонами, ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_14 з 29 квітня 1970 року.
Отже, враховуючи, що хоча і ОСОБА_15 з 2007 року проживав із разом ОСОБА_1 до дня смерті, остання доглядала за померлим під час хвороби, що стверджує як сама позивач ОСОБА_1, так і допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, однак перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_14, тому суд позбавлений можливості встановити факт проживання позивачки та ОСОБА_8 однією сім'єю.
За змістом статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Виходячи зі змісту ст. 1259 ЦК України, за рішенням суду може одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями іншої черги при певних умовах (тривале опікування, матеріальне забезпечення, надання іншої допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу, каліцтво був у безпорадному стані) лише фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг.
Враховуючи те, що на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу, тобто визнання позивача спадкоємцем четвертої черги, задоволені бути не можуть, тому вона позбавлена можливості оскаржувати зміну черговості одержання права на спадкування, оскільки її право будь-яким чином порушено бути не може. А тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12-13; 76-77; 81-82 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 36 СК України, ст. 1259, 1264 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, зміну черговості одержання права на спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Ківерцівського районного суду ОСОБА_27
Повне судове рішення складене 16.03.2018 року