8.3
Іменем України
14 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/216/18
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Свергун І.О.,
за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,
представників позивача - Оденчука Д.О. (наказ від 10.04.2003 № 1-к), Корсуна С.І. (довіреність від 23.01.2018 № 8-К),
представника відповідача - Трофименко М.Є. (довіреність від 19.02.2018 № 1072/9/12-32-10-00-29),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 № 0001351408, від 20.09.2017 № 0001361408,
28.12.2017 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» (далі - ПСП «Агрофірма Привілля», позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 02.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 24.01.2018 роз'єднано позовні вимоги ПСП «Агрофірма Привілля» до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у самостійні провадження з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017 № 0000211414, від 07.09.2017 № 0000221414, від 07.09.2017 № 0000231414, від 07.09.2017 № 0000241414, від 07.09.2017 № 0000251414, від 07.09.2017 № 0000261414, від 07.09.2017 № 0000271414, від 07.09.2017 № 0000281414, від 07.09.2017 № 0000191414, від 07.09.2017 № 0000171414, від 07.09.2017 № 0000631404, від 07.09.2017 № 0000641404, від 07.09.2017 № 0015831315, від 07.09.2017 № 0015851315, від 07.09.2017 № 0015861315;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017 № 0001351408, від 20.09.2017 № 0001361408.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду адміністративну справу № 812/216/18 за позовом ПСП «Агрофірма Привілля» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 № 0001351408, від 20.09.2017 № 0001361408 передано для розгляду судді Свергун І.О.
Позовні вимоги у вказаній справі мотивовано тим, що ГУ ДФС у Луганській області проведено документальну невиїзну перевірку у період з 28.08.2017 по 01.09.2017, за результатами якої складено акт документальної планової невиїзної перевірки з питань державної митної справи від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/31844498 (далі - акт перевірки).
На підставі акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення: від 20.09.2017 № 0001351408 на суму 94864,91 грн, від 20.09.2017 № 0001361408 на суму 18972,99 грн.
Позивачем було подано зауваження на акт перевірки, а після їх негативного розгляду відповідачем - подано скаргу до Державної фіскальної служби України. 29.11.2017 позивач отримав від ДФС України рішення про результати розгляду скарги, яким у задоволенні скарги відмовлено.
Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та висновками акту перевірки, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Позивач посилається, що митний контроль уповноважені здійснювати виключно органи доходів і зборів.
Відповідно до пункту 34.1 частини першої статті 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці і митні пости.
Відповідач не є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не є митницею та митним постом. Територіальні органи ДФС, на думку позивача, не є органами доходів і зборів у розумінні Митного кодексу України. Відтак, відповідач не мав законодавчих повноважень на проведення перевірки. Також позивач посилається, що в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області не є керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки.
Позивач вважає, що відповідач протиправно повторно провів перевірку з одного й того ж питання.
Щодо суті виявленого порушення позивач зазначає таке.
Попереднє рішення про класифікацію та кодування товару згідно з УКТ ЗЕД від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17 було ухвалене начальником Луганської митниці ДФС на підставі чинного законодавства та повних достовірних документів, поданих позивачем.
Згідно з вимогами чинного законодавства позивач не повинен нести відповідальність за неправильне визначення коду товару контролюючим органом.
Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 20.09.2017 № 0001351408, від 20.09.2017 № 0001361408 є протиправними й такими, що належать до скасування.
09.02.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову з таких підстав.
Згідно з пунктами 4 та 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі - Положення), Державна фіскальна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС.
Відповідно до підпункту 88 пункту 4 Положення ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом ДФС України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення ГУ ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС.
Таким чином, доводи позивача про те, що ГУ ДФС у Луганській області не є органом доходів і зборів, є необґрунтованими.
Також відповідач зазначає, що згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 Положення про сектор митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Луганській області, затвердженого 27.04.2017, однією з функцій сектору є організація та проведення документальних перевірок дотримання платниками податків законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.
Доводи позивача про те, що підприємство двічі перевірялося з одного й того ж питання, не відповідають дійсності.
Перевірки, за наслідками яких було складено акти від 16.08.2017 № 223/12/32/12/14/31844498 та від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/31844498, мали відмінний предмет, за результатами таких перевірок встановлено порушення різних нормативно-правових актів, а оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято стосовно різних податків і зборів та мають відмінні підстави для збільшення грошових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій.
Відповідач звертає увагу, що протягом 1095 днів контролюючими органами не проводилися документальні перевірки ПСП «Агрофірма Привілля» щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи.
14.03.2017 Луганською митницею ДФС за зверненням представника ПСП «Агрофірма Привілля» було прийнято Попереднє рішення про класифікацію та кодування товару згідно з УКТ ЗЕД від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17, яким визначено код товару «Лінія переробки молока» згідно з УКТ ЗЕД 8434200000.
21.03.2017 до Луганської митниці ДФС було подано митну декларацію від 21.03.2017 № UA702010/2017/000213, у графі 33 якої товар задекларовано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8434200000 (обладнання для обробки та переробки молока).
Листом ДФС України від 17.05.2017 № 12359/7/99-99-19-03-01-17 за результатами аналізу прийнятих попередніх рішень запропоновано Луганській митниці ДФС здійснити перевірку правильності класифікації товару, на який прийнято попереднє рішення про класифікацію та кодування товару.
Згідно зі службовою запискою начальника управління адміністрування митних платежів Луганської митниці ДФС від 24.05.2017 № 131/12-70-19 попереднє рішення про класифікацію товару від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17 підлягає відкликанню у зв'язку з неправильною класифікацією товару згідно з УКТ ЗЕД, а саме - неправильне застосування примітки 4 до розділу XVI. Митницею не було враховано наявність в лінії таких машин, як агрегат розливу молока в ПЕТ пляшки та заливочно-пакувальний агрегат розфасовки йогурту, сметани, вершків в стаканчики, та у зв'язку з чим складові лінії повинні класифікуватися в товарних позиціях, що відповідають таким товарам: агрегат розливу молока в ПЕТ пляшки за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8422300010; заливочно-пакувальний агрегат розфасовки йогурту, сметани та вершків в стаканчики за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8422300099.
Враховуючи викладене, на підставі частини сьомої статті 23 Митного кодексу України Луганською митницею було відкликано Попереднє рішення про класифікацію та кодування товару згідно з УКТ ЗЕД від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17, а ГУ ДФС у Луганській області за результатами перевірки прийнято рішення про визначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД 8422300010 на товар «агрегат розливу молока в ПЕТ пляшки» та 8422300099 на товар «заливально-пакувальний агрегат розфасовки йогурту, сметани та вершків в стаканчики» за МД від 21.03.2017 № UA702010/2017/000213.
Таким чином, різниця в нарахуванні митних платежів склала 91070,32 грн, у тому числі мита - 75891,93 грн, ПДВ - 15178,39 грн (арк. спр. 63-75).
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважає, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив таке.
21.09.2016 між A.B.L. TECHNOLOGIES LTD (Постачальник) та ПСП «Агрофірма Привілля» (Покупець) було укладено договір про закупівлі молочного обладнання № 228-2016, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити на умовах цього Договору молочне обладнання, а саме Лінію переробки молока, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити Постачальнику грошові кошти за Обладнання згідно з умовами цього Договору (том 1 арк. спр. 131-138).
14.03.2017 представник позивача Базикін Д.О. подав до Луганської митниці ДФС звернення про прийняття попереднього рішення про класифікацію та кодування товару, в тому числа КО, де в рядку «Опис товару» зазначалося: Обладнання з переробки молока у розібраному стані; класифікація, що пропонується заявником (код згідно з УКТ ЗЕД) 8434200000 (том 1 арк. спр. 127).
За результатами розгляду вказаного звернення Луганською митницею ДФС прийнято Попереднє рішення про класифікацію та кодування товару згідно з УКТ ЗЕД від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17, яким визначено код товару «Лінія переробки молока» згідно з УКТ ЗЕД 8434200000 (том 1 арк. спр. 128).
21.03.2017 до Луганської митниці ДФС було подано митну декларацію від 21.03.2017 № UA702010/2017/000213, у графі 33 якої товар задекларовано за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8434200000 (обладнання для обробки та переробки молока) (том 1 арк. спр. 129-130).
Листом ДФС України від 17.05.2017 № 12359/7/99-99-19-03-01-17 за результатами аналізу прийнятих попередніх рішень запропоновано Луганській митниці ДФС здійснити перевірку правильності класифікації товару, на який прийнято попереднє рішення про класифікацію та кодування товару (том 1 арк. спр. 198-199).
Згідно зі службовою запискою начальника управління адміністрування митних платежів Луганської митниці ДФС від 24.05.2017 № 131/12-70-19 попереднє рішення про класифікацію товару від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17 підлягає відкликанню у зв'язку з неправильною класифікацією товару згідно з УКТ ЗЕД, а саме - неправильне застосування примітки 4 до розділу XVI УКТ ЗЕД, оскільки до складу лінії входять агрегат розливу молока в ПЕТ пляшки та заливочно-пакувальний агрегат розфасовки йогурту, які виконують допоміжні функції, а отже, повинні класифікуватися за відповідними їм кодами згідно з УКТ ЗЕД (том 1 арк. спр. 200).
Листом від 24.05.2017 № 18/ФОП/12-70-19-03 Луганська митниця ДФС повідомила уповноважену особу (представника) Базикіна Д.О. про відкликання попереднього рішення про класифікацію товару від 14.03.2017 № ПРК-702-0002-17 (том 1 арк. спр. 202).
Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 17.08.2017 № 487 призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ПСП «Агрофірма Привілля» (том 1 арк. спр. 105-106).
Про проведення перевірки позивача повідомлено листом від 17.08.2017 № 2472/10/12-32-14-08-16 (том 1 арк. спр. 107).
У період з 28.08.2017 по 01.09.2017 завідувачем сектору митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Луганській області проведено перевірку ПСП «Агрофірма Привілля» щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складно акт від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/31844498 (том 1 арк. спр. 111-125).
Перевіркою встановлено неправильне визначення коду згідно з УКТ ЗЕД товарів - агрегат розливу молока в ПЕТ пляшки та агрегат розфасовки йогурту, сметани та вершків в стаканчики, оформлених за МД від 21.03.2017 № UA702010/2017/000213, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання зі сплати мита в сумі 75891,93 грн та податку на додану вартість у сумі 15178,39 грн, які підлягають сплаті до Державного бюджету України.
На підставі акту перевірки від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/31844498 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 20.09.2017 № 0001351408, яким ПСП «Агрофірма Привілля» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на 94864,91 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 75891,93 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18972,98 грн; та від 20.09.2017 № 0001361408, яким ПСП «Агрофірма Привілля» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» на 18972,99 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 15178,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3794,60 грн (том 1 арк. спр. 33, 34).
Вирішуючи питання щодо правомірності вказаних податкових повідомлень-рішень, суд керується таким.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Доводи позивача про те, що відповідач не є органом доходів і зборів у розумінні Митного кодексу України та, відповідно, не мав законодавчих підстав для проведення перевірки, а в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області не є керівником органу доходів і зборів або особою, яка виконує його обов'язки, суд до уваги не бере з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктами 4 та 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 (далі - Положення), Державна фіскальна служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС.
ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
Відповідно до Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом ДФС України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується ДФС. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 вказаного Положення ГУ ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДФС (том 1 арк. спр. 83-89).
Крім того, згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 Положення про сектор митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС у Луганській області, затвердженого 27.04.2017, однією з функцій сектору є організація та проведення документальних перевірок дотримання платниками податків законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі з питань правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення (том 1 арк. спр. 90-100).
Таким чином, доводи позивача про те, що ГУ ДФС у Луганській області не є органом доходів і зборів у розумінні Митного кодексу України, є необґрунтованими.
Щодо прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень в.о. начальника ГУ ДФС у Луганській області Відоменко І.В. судом установлено, що згідно з наказом ДФС України від 14.09.2017 № 2149-о «Про покладання обов'язків начальника» у зв'язку зі службовою необхідністю виконання обов'язків начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 15.09.2017 по 29.09.2017 було покладено на Відоменко І.В. (том 1 арк. спр. 230). Таким чином, податкові повідомлення-рішення прийнято уповноваженою посадовою особою контролюючого органу.
Доводи позивача про те, що підприємство двічі перевірялося з одного й того ж питання, суд також не бере до уваги.
Перевірки, за наслідками яких було складено акти від 16.08.2017 № 223/12/32/12/14/31844498 та від 07.09.2017 № 249/12-32-14-08/31844498, мали відмінний предмет, за результатами таких перевірок встановлено порушення різних нормативно-правових актів, а оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято стосовно різних податків і зборів та мають відмінні підстави для збільшення грошових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій (том 1 арк. спр. 24-31, 55а-55в).
Однак, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Одними з принципів здійснення державної митної справи згідно статті 8 Митного кодексу України є, зокрема, принцип законності та презумпції невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
У пункті 21 статті 4 Митного кодексу України міститься визначення терміна «митна процедура» - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.
Згідно з частиною першою статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.
За приписами частини першої статті 68 Митного кодексу України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428 та визначає підстави та процедуру деталізації товару за УКТ ЗЕД на національному рівні, затвердження пояснень, а також оприлюднення відповідних рішень на офіційному веб-сайті головного відомства.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (частина друга статті 248 Митного кодексу України).
Відповідно до частини п'ятої статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема: 5) відомості про товари: г) код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно з частиною першою статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Аналіз наведеного в сукупності дає змогу суду дійти висновку, що у випадку коли митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому контролюючий орган не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, в постановах від 21 січня 2011 року у справі № 21-64а10, від 22 січня 2015 року у справі № 804/11551/13-а, від 28 квітня 2015 року у справі № 21-157а15.
Як установлено судом, методологічну помилку при визначенні коду товару митний орган допустив при прийнятті попереднього рішення про класифікацію та кодування товару згідно з УКТ ЗЕД. При повторному аналізі відповідачем фактично перевірялися ті самі документи та відомості, які були в наявності під час проведення митного оформлення товару.
При цьому матеріали справи не містять відомостей та відповідачем не доведено, що неправильне встановлення кодів товарної номенклатури було здійснено у зв'язку з неповною або недостовірною інформацією, поданою суб'єктом господарювання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду справи відповідач не довів належними доказами правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 № 0001351408 та від 20.09.2017 № 0001361408, за таких обставин позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення - скасувати як протиправні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При визначенні розміру судових витрат, що належать до відшкодування позивачеві, суд виходить з такого.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 33035,52 грн згідно з платіжним дорученням від 22.12.2017 № 861 (том 1 арк. спр. 2а).
Загальна ціна позову складала 2202368,21 грн. Після роз'єднання позовних вимог ціна позову в цій справі складає 113837,90 грн. Відповідно, за пропорцією сума судового збору, що належить до стягнення на користь позивача, складає 1707,56 грн (113837,90 х 33035,52 / 2202368,21).
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 № 0001351408, від 20.09.2017 № 0001361408 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області форми «Р»: від 20.09.2017 № 0001351408, яким приватному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма Привілля» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання» на 94864,91 грн, та від 20.09.2017 № 0001361408, яким приватному сільськогосподарському підприємству «Агрофірма Привілля» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» на 18972,99 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Привілля» (92123, Луганська область, Троїцький район, с. Привілля, пров. Парковий, буд. 14, код ЄДРПОУ 31844498) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1707 грн 56 коп. (одна тисяча сімсот сім грн 56 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 19 березня 2018 року.
Суддя І.О. Свергун