15 березня 2018 року справа № 214/5062/17(2-а/214/255/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.,
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року (суддя 1-ї інстанції Прасолов В.М., місце складання м. Павлоград, дата прийняття 07.11.2017р. о 08:46 годин, дата складання повного тексту постанови відсутня) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року позов задоволено.
Суд постановив визнати протиправним та скасувати рішення № 3443 від 4 серпня 2017 про відмову у призначенні ОСОБА_1, пенсії за вислугою 20 років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції Закону України №2663-111 від 12.07.2001р.).
Зобов'язати Криворізьке центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991(в редакції Закону України №2663-111 від 12.07.2001р.) та виплачувати її довічно з 01.08.2017р., виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що на момент звернення позивача норми закону на які посилається позивач скасовані, а отже задоволення подібних вимог є неможливим та безпідставним. Також зазначають, що враховуючи норми чинного законодавства позивач не має необхідної, визначеного законом, вислуги років та час звернення віз заявою до відповідача.
Суду апеляційної інстанції подано клопотання про заміну відповідача правонаступником - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке відповідно до ст. 52 КАС України підлягає задоволенню.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі підстави.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.09.1992 року по 25.07.1997 року навчався на денній формі навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого та з 11.07.1997 року працює в органах прокуратури до теперішнього часу, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 20-23).
13.07.2017 року позивач звернулася до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії відповідності Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 122).
Листом відповідача від 10.08.17 року №90-95 позивачу було повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо не наявності у позивача права на призначення пенсії згідно з ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. №1789-XII, оскільки наступні зміни законодавства обмежили право позивача, а рішення відповідачем про відмову у призначенні пенсії не прийнято.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Предметом спору в даній справі є відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років.
Так, з 01.12.1991 року, умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року.
Відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 05.11.1991 року, яка була чинною до 30.09.2011року) прокурори та слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII (який набрав чинності з 15.07.2015р.), визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 цього закону, але ці норми не регулюють спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі.
Отже положення ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, які визначали умови та порядок призначення пенсії працівникам прокуратури втратили чинність з дня набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII, а саме, з 15 липня 2015 року.
Станом на 28 вересня 2017 року ( момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років) діяли нові норми щодо призначення пенсії працівникам прокуратури, які визначені ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII, якими передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Таким чином, з 15.07.2015 року відсутні підстави для призначення пенсії згідно з статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року.
Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, який вступив в дію з 15.07.2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.
Відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, передбачав, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема:
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, враховуючи викладене, стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії (13.07.17р.) мав складати 23 роки.
Тому зазначений позивачем наявний стаж 22 роки 5 місяців 19 днів (який складає з половини строку навчання - 2 роки, 4 місяці 27 днів; стаж роботи на посаді слідчого 14 років 10 місяців 28 днів, прокурора 5 років 1 місяць 24 дня), на час звернення до органу Пенсійного фонду, не є достатнім для призначення пенсії згідно Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, колегія суду приходить до висновку, що відмова пенсійного органу позивачу у призначені пенсії є правомірною, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольняючи такі позовні вимоги.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновків суду першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 52, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Допустити заміну відповідача його правонаступником - на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова складена і підписана 15.03.2018 р.
Головуючий суддя: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак