06 березня 2018 року справа № 311/2894/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Василівської райдержадміністрації Запорізької області
на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2017 року (головуючий суддя Пушкарьова С.П., )
у справі № 311/2894/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Василівської райдержадміністрації Запорізької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Василівської райдержадміністрації Запорізької області , в якому просив визнати дії відповідача щодо невиплати позивачу як учаснику бойових дій у 2017 році щорічної разової допомоги до 5 травня протиправними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017 рік у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в сумі 5360,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, на отримання одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, проте позивачу виплачено допомогу за 2017 рік у розмірі 1200 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 233. Не погоджуючись з розміром виплаченої допомоги, в жовтні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про доплату щорічної допомоги як учаснику бойових дій, в задоволенні якої позивачу відмовлено.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано необхідністю застосування до спірних правовідносин статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як нормативно-правового акта, що має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав позивача щодо отримання грошової допомоги. Крім того, на час виплати допомоги зміни до вказаних статей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Верховною Радою України не вносились, вона не визнана неконституційною, будь-яких інших законодавчих актів щодо визначення розміру щорічної грошової допомоги до 05 травня не приймалося.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказав, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році він правомірно діяв, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а тому позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2017 рік задоволенню не підлягають.
Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2018 о 14:40 годин.
Повноважні представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.9 ст. 205, п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Відповідач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім того, наполягає на тому, що на теперішній час підлягає застосуванню редакція ч.5 ст.12 вказаного Закону виходячи з рішень Конституційного Суду України, в тому числі, у справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008, в первісній редакції. Суд першої інстанції вірно керувався ч.4 ст.9 КАС України, застосовуючи до спірних правовідносин правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії ЮА № 033986 від 16.06.2015 та має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, зокрема, ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У 2017 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня здійснено в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в сумі 1200,00 грн.
Не погоджуючись із сумою виплати разової грошової допомоги до 5 травня, позивач звернувся до відповідача з заявою від 30.10.2017 про здійснення перерахунку та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік.
Листом № 01-09/3896 від 02.11.2017 Управління соціального захисту населення Василівської райдержадміністрації Запорізької області повідомило позивача, що сума щорічної грошової допомоги до п'ятого травня у 2017 році визначена чинним законодавством, а саме: постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Тому, здійснена позивачу виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових у розмірі 1200,00 грн. є правомірною.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача з огляду на наступне.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.17 цього Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, оскільки Закон України № 79-VІІІ є таким, що прийнятий пізніше у часі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню його положення, тому на час виникнення спірних правовідносин розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня в 2017 році визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Тобто, стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на час виникнення спірних правовідносин діє в редакції саме від 28 грудня 2014 року, а не в редакції від 28 грудня 2007 року, як помилково вважає позивач.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі районні органи соціального захисту населення).
Учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, сума виплат до 5 травня у 2017 році становить - 1 200 гривень.
Вказані положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 є також чинними.
Слід також зауважити, що у рішенні № 3-рп від 25.01.2012 Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Тому Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Також, у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні у справі «ОСОБА_2 проти України» Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.
Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що призначаючи та виплачуючи позивачу грошову допомогу у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223, відповідач діяв на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України, відтак, підстави для задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача в частині недоплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2017 рік та зобов'язання виплатити кошти відсутні.
Судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Василівської райдержадміністрації Запорізької області задовольнити.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 01 грудня 2017 року у справі № 311/2894/17 скасувати, прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає (крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України).
Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко