15 березня 2018 рокусправа № 804/6067/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Малиш Н.І.
судді: Баранник Н.П. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017р. (суддя 1-ї інстанції Дєєв М.В., дата ухвалення 25.10.2017р., місце ухвалення - м. Дніпро) в адміністративній справі №804/6067/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області, викладену в листі-відповіді № Б-8157/0-5343/6-17 від 16.08.2017 р., у наданні ОСОБА_1, на підставі клопотання від 10.07.2017 року реєстраційний індекс (номер) Б-857/0/5-17, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходяться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області; зобов'язання Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області надати ОСОБА_1, на підставі клопотання від 10.07.2017 року реєстраційний індекс (номер) Б-857/0/5-17, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходяться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною відмовою у наданні певного дозволу, така не ґрунтується на нормах винного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017р. позов було задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходяться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області викладену в листі-відповіді №Б-8157/0-5343/6-17 від 16.08.2017 р.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.07.2017 року № Б-8157/01/5-17 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що знаходяться на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та позов в цій частині задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає зокрема, що заявлена позовна вимога та її задоволення про зобов'язання відповідача прийняти рішення не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже такий спосіб захисту вважає найбільш ефективним.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2017 року ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства, додавши до клопотання ряд передбачених статтею 118 Земельного кодексу України документів.
За результатами розгляду клопотання та доданих до нього документів відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою №Б-8157/0-5343/6-17 від 16.08.2017 року та повідомлено позивача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надає дозволи на розроблення документації із землеустрою насамперед учасникам антитерористичної операції на виконання Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, державним органом визначено перелік земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, відтак, позивачу було запропоновано звернутись із зазначеним питанням у наступному кварталі, якщо питання позивача не буде вирішено по суті.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Органом, уповноваженим державою здійснювати дані функції виступає Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Держгеокадастру України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач в даному випадку звернувся до відповідача із заявою в порядку статті 118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого сільського господарства.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.
Проте, як встановлено судом першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суду, відмова відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
В цій частині рішення суду сторонами не оскаржене.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга в частині оскарження рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягає, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки його дій та рішень.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути подану нею заяву з урахуванням висновків суду, та з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеної площі або про мотивовану відмову з дотриманням вимог Земельного кодексу України.
Посилання позивача на ту обставину, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.
У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13, а згідно з статтею 244-2 КАС України суд зобов'язаний привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Посилання позивача на рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у вказаному рішенні йде мова про відновлення вже наявного права у позивача на повернення суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ, в той час як у позивача право власності на земельну ділянку ще не виникло, оскільки відповідачем рішення з питання відведення земельної ділянки не приймалось.
Також заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо вимоги представника позивача щодо зобов'язання надати такий дозвіл, що на час розгляду справи відсутні переконання, що така земельна ділянка не має користувача, а документи відповідачем на їх відповідність не перевірені.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 15 березня 2018року.
Головуючий суддя: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак