Справа № 22-ц/793/375/18Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
Категорія: 39
14 березня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:
головуючого Фетісової Т.Л.
суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.
за участю секретаря Анкудінова О.І.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.12.2017 (ухвалене о 16 год. 00 хв. у залі судових засідань Черкаського районного суду , повний текст складено 27.12.2017, суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_6А.), :
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, яким просили визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 2 / 3 частини житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Гагаріна, 10 в с. Вергуни Черкаського р-ну, визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2 / 3 частини земельної ділянки (паю), яка розташована на території Вергунівської сільської ради Черкаського району, визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2 / 3 частини автомобіля НОМЕР_1, визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2 / 3 частини грошового вкладу №26357079486200 в ПАТ «Укрсиббанк».
В обґрунтування своїх вимог вказують на те, що 18.09.2012 помер їх батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Гагаріна, 10 в с. Вергуни Черкаського р-ну, автомобіля НОМЕР_2, грошового вкладу №26357079486200 в ПАТ «Укрсиббанк» та земельної ділянки, яка знаходиться в межах Вергунівської сільської ради Черкаського району. Звернувшись до Черкаської районної державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, позивачі дізналися про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, так як оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у дружини батька, ОСОБА_4 (відповідач у справі). Відповідач перешкоджає позивачам в оформленні спадщини, не надаючи оригіналів необхідних документів, що й стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.12.2017 позовні вимоги у справі задоволено.
При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що право позивачів на спадщину має бути захищено у судовому порядку, оскільки у нотаріуса оформити спадщину вони не мають змоги через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, в зв'язку з чим і було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач, діючи через свого представника, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вказано на те, що суд не врахував відсутність доказів порушення прав позивачів зі сторони відповідача; автомобіль ВАЗ не входить до складу спадщини; позивачі досягли згоди про поділ спадкового майна без участі усіх спадкоємців (відповідача); питання про право власності відповідача на частину спадкового майна судом не вирішувалося; позивачі не довели неможливість поділу спадщини в позасудовому порядку.
Відзиву на апеляційну скаргу суду сторонами не надавалося.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії І-СР №197245 ОСОБА_7 помер 18.09.2012, після чого відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по вул. Гагаріна, 10 в с. Вергуни Черкаського р-ну, автомобіль НОМЕР_2, грошовий вклад №26357079486200 в ПАТ «Укрсиббанк» та земельну ділянку, яка знаходиться в межах Вергунівської сільської ради Черкаського району.
Постановою державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 12.01.2016 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Рішенням Черкаського районного суду від 29.07.2014, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яким заповіт складений ОСОБА_7 на користь останньої, 07.09.2012 посвідчений секретарем Вергунівської сільської ради Черкаського району та зареєстрований в реєстрі за №99, визнаний недійсним.
Також рішенням Черкаського районного суду від 30.11.2016, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту дійсним, складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається, що спір у даному випадку виник стосовно спадкування позивачами майна, яке ввійшло до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 (їх батька). Вказані правовідносини регламентуються наступними нормами права.
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини; ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ч. 5 ст. 1268 ЦК України - незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини; ст. 1296 ЦК України - спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину; ч. 1 ст. 1297 ЦК України - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Крім того, як зазначено в п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З системного аналізу вказаних вище норм права та роз'яснень Пленуму ВСУ, в аспекті встановлених у справі фактичних обставин, вбачається, що позивачі, як спадкоємці першої черги (діти спадкодавця), в установлений законом 6-ти місячний строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини для видачі їм свідоцтва про право на спадщину. Однак ці звернення задоволені не були, оскільки у позивачів відсутні правовстановлюючі документа на спадкове майно, які зберігаються у відповідачки та вона їх у добровільному порядку не надає, при цьому і на запит нотаріуса про їх надання не реагує. Отже позивачі правомірно для захисту свого права на спадкування спадщини після смерті їх батька звернулися до суду із цим позовом про визнання за ними права власності на частку у спадковому майні, що їм належить.
Відповідно висновки суду першої інстанції про задоволення позову є вірними.
Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що суд першої інстанції не врахував відсутність доказів порушення прав позивачів зі сторони відповідача, адже в даному випадку підставою для звернення з цим позовом до суду стала неможливість оформити спадщину у нотаріальному порядку у зв'язку із відсутністю у позивачів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а відповідач бере участь у справі, як інший спадкоємець, який має право на відповідну частку у спадковому майні, про визнання право власності на яке у цій справі вирішується питання.
Також не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що автомобіль ВАЗ не входить до складу спадщини, оскільки згідно облікової картки приватного СА 6237 АІ (а.с.5) вказаний автомобіль належав ОСОБА_7 (спадкодавцю).
Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що позивачі досягли згоди про поділ спадкового майна без участі усіх спадкоємців (відповідача), адже згідно положень ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Спадкоємцями в даній справі є три особи - позивачі (діти спадкодавця) та відповідач (дружина спадкодавця). Отже кожний зі спадкоємців має право на 1 / 3 частину у спадковому майні.
Отже позивачі правомірно ставили перед судом вимоги про визнання права власності на відповідні частини у спадковому майні з урахуванням досягнутих між ними домовленостей про їх поділ в межах часток, що їм належать (на обох позивачів 2 / 3 частини кожної речі, яка входить до складу спадщини), та не посягали на частку відповідача. При цьому, вирішити це ж питання в іншому, зокрема нотаріальному, порядку сторони можливості позбавлені.
Апеляційний суд не погоджується з апеляційними доводами про те, що питання про право власності відповідача на частину спадкового майна судом не вирішувалося, адже вказане не відноситься до предмету спору у справі, яким є вимоги стосовно права власності на майно, яке у порядку спадкування належить позивачам, а не відповідачу.
Слід оцінити критично апеляційні доводи про те, що позивачі не довели неможливість поділу спадщини в позасудовому порядку, адже в даній справі наявна постанова державного нотаріуса Черкаської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 12.01.2016, якою позивача відмовили у видачі свідоцтв про право на спадщину.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення районного суду Черкаської області від 18.12.2017 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В даному випадку судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді перерозподілу не підлягають та мають бути залишені за особою, яка подала апеляційну скаргу,
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.12.2017 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 16.03. 2018.
Головуючий
Судді