15 березня 2018 року справа № 324/1246/17(2-а/324/40/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.,
суддів: Іванова С.М. Панченко О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2017 року (суддя Кацаренко І.О., м. Пологи) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат" про визнання дій неправомірними та зобов'яання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 28 серпня 2017 року звернувся до суду з позовом до Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його призначити позивачу пенсію з лютого 2017 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
ОСОБА_2 Пологівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2017 року позов задоволено частково.
Суд, визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу на пільгових умовах та зобов'язав відповідача призначити з 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши при цьому як пільговий стаж період роботи на пільговій посаді газоелектрозварювальника у публічному акціонерному товаристві «Запорізький абразивний комбінат» з 15 жовтня 1984 року по 21 вересня 1999 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з неналежним заповненням його трудової книжки та відсутності довідки, уточнюючої пільговий характер роботи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач 28.04.2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 12.05.2017 року №29/Д-7 відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.18-19).
Відмова мотивована тим, що подані позивачем документи для призначення пенсії на пільгових умовах не містять відомостей та документального підтвердження періодів пільгової роботи позивача.
Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вимогами п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - чоловіки, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, у якому працювала особа зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Виходячи з положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді повній робочий день, виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162, встановлено, що у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - у відповідності з найменуваннями посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або у відповідності зі штатним розкладом.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи на Запорізькому абразивну комбінаті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.
Тобто, відомості про роботу позивача у період його роботи на Запорізькому абразивну комбінаті зазначені у його трудовій книжці не можуть підтвердити факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Висновок суду першої інстанції про те, що у трудовій книжці позивача містяться відомості щодо наявності у нього права на пенсію на пільгових умовах, що підтверджує сам текст запису: «підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (Розд. ХХХІІІ) Наказ №466 від 14 листопада 1994 року» є помилковим, оскільки позивач працював на Запорізькому абразивну комбінаті у період з 17 січня 1983 року по 21 вересня 1999 року, а отже зазначений наказ не може підтверджувати факт наявності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за весь цей період. Крім того, цей наказ не відповідачу, не суду не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки відомостей зазначених в ньому, на підтвердження доводів позивача.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає і про те, що віднесення посади, яку займав позивач до списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджених ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року за №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 не свідчить про наявність у позивача права на пільгову пенсію, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільгових характер роботи, така особа не позбавлена права вирішити це питання у судовому порядку.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо необхідності задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Пологівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Пологівського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2017 року у справу №324/1246/17(2-а/324/40/2017) - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 328, п.3 ч.6 ст. 12 КАС України є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 15 березня 2018 року.
Головуючий суддя: В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко