ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2018 року № 826/17228/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2017 № 98319-1305, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2017 № 98319-1305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17228/17 за вказаним позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для подання відзиву і відповіді на відзив, витребувано від відповідача необхідні докази та матеріали (а саме: відомості з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 буд. 3).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у період до 05.12.2016 вона була власником нежилого приміщення № 21 (літ. «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 буд. 3. Дане нежиле приміщення відчужене нею на користь іншої фізичної особи на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2016. При цьому, ОСОБА_1 не являється ні землекористувачем, ні власником земельної ділянки за вказаною вище адресою, а відомості про зареєстровану за ОСОБА_1 таку земельну ділянку у Державному земельному кадастрі відсутні. За наведених обставин позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 25.08.2017 № 98319-1305 про нарахування податкового зобов?язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017 рік протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Від відповідача у встановлений строк через канцелярію суду надійшов відзив на позов. У своєму відзиві відповідач пояснив, що спірне податкове зобов?язання по земельному податку було нараховане позивачу за період 2017 рік та за частину земельної ділянки під належною позивачу 1/2 частини нежилого приміщення, площею 106,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 буд. 3. Відповідач вважає, що з моменту переходу до позивача права власності на частину нежилого приміщення до нього автоматично перейшло право власності на земельну ділянку під таким приміщенням у відповідній частині, що в силу норм ст. 206 Земельного кодексу України, ст.ст. 269, 270 Податкового кодексу України покладає на позивача обов?язок сплачувати земельний податок.
Позивач у свою чергу подав до канцелярії суду відповідь на відзив, у тексті якої зазначив, що відсутність у Державному земельному кадастрі даних про земельну ділянку (зокрема: даних про її кількісну та якісну характеристики, її оцінку) унеможливлює проведення контролюючим органом достовірних математичних розрахунків суми земельного податку.
На обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог позивач надав суду копії листів Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 21.11.2016 № 29-26-0.21-13635/2-16, від 02.02.2018 № 29-26-0.22-596/2-18 та листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 15.12.2016 № 057023-23338. Згідно листів Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Держаному земельному кадастрі на території м. Києва та рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування про передачі їх у власність/користування ОСОБА_1 в Головному управлінні відсутні. А в листі від 15.12.2016 Департамент земельних ресурсів повідомив, що згідно даних міського земельного кадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не обліковується.
З огляду на вказане, виходячи з положень ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_2, сформованої 18.07.2017, за громадянкою ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/2 нежилого приміщення, салону-перукарні, (в літ. А), загальною площею 106,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 17 (право власності зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.12.2016, серія та номер 2612). Запис про право власності № НОМЕР_3 внесений державним реєстратором до Державного реєстру на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32727770 від 05.12.2016).
Крім того, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявні відомості про право власності ОСОБА_1 на інше нежиле приміщення - приміщення № 21 (літ. А), загальною площею 96,40 кв.м., що знаходиться за тією самою адресою.
Як стверджує позивач, нежиле приміщення № 21 (літ. А), загальною площею 96,40 кв.м. було відчужене нею на користь ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 05.12.2016, номер в Реєстрі 2802. На підтвердження наведених обставин позивач надала разом з позовом копію цього договору.
26.04.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 1368184-1305, яким позивачу відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за період 2017 рік у сумі 14 686,90 грн.
За результатами перегляду податкового повідомлення-рішення від 26.04.2017 в порядку процедури адміністративного оскарження (ст. 56 Податкового кодексу України), Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 10893/С/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги від 22.08.2017. З тексту цього рішення ДФС України вбачається, що в ході розгляду матеріалів скарги платника податку (позивача) було встановлено факт відчуження ОСОБА_1 нежилого приміщення № 21 загальною площею 96,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Поряд з цим, за даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2017 встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 іншого нежилого приміщення по АДРЕСА_1 (приміщення № 17) загальною площею 106,5 кв.м. У зв?язку з цим ДФС України задовольнила скаргу ОСОБА_1 та скасувала податкове повідомлення-рішення від 26.04.2017 № 1368184-1305, та одночасно зобов?язала Головне управління ДФС у м. Києві забезпечити нарахування позивачу земельного податку відповідно до вимог Податкового кодексу України, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.
25.08.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 98319-1305, яким позивачу відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за період 2017 рік у сумі 8 113,18 грн.
З тексту відзиву на позов, що наявний у матеріалах справи, вбачається, що вказана сума податкового зобов'язання по земельному податку за 2017 рік визначена позивачу, як власнику (користувачу) земельної ділянки площею 80,95 кв.м., як пропорційної частки земельної ділянки, яка припадає на належну позивачу 1/2 частину нежилого приміщення № 17, площею 106,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 буд. 3. Розрахунок земельного податку позивачу за 2017 рік був проведений наступним чином: 80,95 кв.м. х 3340,82 грн. х 3% = 8 133,18 грн., де: 3340,82 грн. - нормативна грошова оцінка за 1 кв.м. земельної ділянки (дані відомості взято з листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03.04.2017 № 05707/5718), 3% - ставка податку на землю відповідно до пп. 5.4 Положення про плату за землю, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 зі змінами та доповненнями.
На підтвердження правомірності проведеного розрахунку спірної суми земельного податку відповідач подав до суду наступні документи: розрахунок до податкового повідомлення-рішення від 25.08.2017 № 98319-1305; копію листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03.04.2017 № 05707/5718 з додатком; копію технічного паспорту на нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 буд. 3, виготовлений 12.12.2007 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об?єкти нерухомого майна; копію акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта - Блок соціально-побутового обслуговування № 4 на розі вул. Лаврухіна та О. Бальзака у Деснянському районі м. Києва - від 31.03.2008; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 18.07.2017.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Положеннями пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п. 286.6 ст. 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 1 п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
У пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Тобто, за змістом наведених вище норм можна дійти правового висновку про те, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому ЗК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З контексту наведених норм права суд приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка наведена в його постановах від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16, від 27.02.2018 у справах № 826/8675/17 та № 826/14191/16, та у постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 (справа № 21-775а15).
Таким чином, оскільки позивач є власником частини нежитлового приміщення, за земельну ділянку під частиною якого відповідач нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Поряд з цим, надаючи оцінку наведеному відповідачем розрахунку земельного податку позивачу за 2017 рік у розмірі 8 113,18 грн. суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище по тексту рішення суду, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п. 271.1 ст. 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
У силу норм ч. 1, 2 ст. 6, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а саме - Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно з п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, такі відомості про земельну ділянку: кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку; місцезнаходження (адреса); площу; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку, та дата проведення нормативної грошової оцінки земель.
Суд встановив, що для вирахування площі земельної ділянки, яка припадає на частину нежилого приміщення позивача площею 53,3 кв.м. (1/2 від 106,5 кв.м.), відповідач використав дані про площу будинку - 2160,8 кв.м. (згідно даних технічного паспорту на нежитловий будинок) та площу земельної ділянки - 3 284,78 кв.м.
Для розрахунку безпосередньо земельного податку відповідачем використані відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 3340,82 грн. за 1 кв. м., визначену згідно з рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» для земельної ділянки обліковий код/кадастровий номер НОМЕР_4, номер довідки з нормативної грошової оцінки Ю-26760 від 15.02.2017, адреса ділянки: АДРЕСА_1 (відповідно до тексту листа Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03.04.2017 № 05707/5718 з додатком).
У своєму листі від 15.12.2016 № 057023-23338 Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (копія якого додана позивачем до матеріалів позову) зазначив, що в базі даних міського земельного кадастру земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,3285 га обліковується за ТОВ «Аркада-Житлосервіс», ТОВ «Смачного Бон Апетит», ПП «Ярослав», коді ділянки НОМЕР_4 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.
Поряд з цим, листом від 21.11.2016 № 29-26-0.21-13635/2-16 (копія якого надана позивачем до матеріалів справи) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повідомило представника позивача про те, що державними кадастровими реєстраторами Головного управління земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, не реєструвалась. Також, у своєму листі Головне управління Держгеокадастру у м. Києві пояснило, що відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2012 № 715/8999, у зв?язку з припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру в місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом виконавчої влади виконавчої влади з питань земельних ресурсів і його територіальними органами у м. Києві до Державного агентства земельних ресурсів передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради до 01.01.2013. Однак інформація про земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради не передавалась.
Під час розгляду справи в суді відповідач не виконав вимоги ухвали суду від 15.01.2018 та не надав суду відомості з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 3 або письмові пояснення про причини неможливості надання таких відомостей.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не підтвердив використання ним при розрахунку спірної суми земельного податку офіційних даних щодо площі та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на частину якої позивачу був нарахований податок.
Крім того, суд встановив, що відповідачем при розрахунку земельного податку застосована ставка земельного податку у розмірі 3% відповідно до ст. 274 ПК України, тобто максимальний розмір ставки податку, який передбачений цією статтею. Зміст вказаної статті ПК України свідчить, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, у п. 5.1 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 та 5.4 цього Положення.
В ході розгляду справи відповідачем нормативно та документально не доведено правомірність застосовання ставки податку у розмірі 3% при обрахунку земельного податку позивачу у сумі 8 113,18 грн.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правильність проведеного ним обрахунку позивачу податкового зобов?язання по земельному податку за період 2017 рік у розмірі 8 113,18 грн.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.08.2017 № 98319-1305 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення останніх.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2017 № 98319-1305 задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.08.2017 № 98319-1305.
3. Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2) документально підтверджені судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок