Справа № 22-ц/793/88/18Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
15 березня 2018 року м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:
ОСОБА_2
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Чубая В.В., у справі за позовом ОСОБА_5 до Крутьківського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради Черкаської області (далі - Крутьківський НВК) про визнання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою недійсним, - :
У травні 2017 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що останній неправомірно використовує частину належної їй земельної ділянки під спортивний майданчик.
ОСОБА_5 успадкувала після померлої матері ОСОБА_7 разом зі своєю сестрою ОСОБА_8 по 1/ 2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого з адресою: вул. Чапаєва, 66, у с. Крутьки, Чорнобаївського району, Черкаської області. Згідно з договором дарування частини будинку позивачка прийняла в дар 1/ 2 частини вказаного будинку. Таким чином, позивачка є єдиним власником домоволодіння, а відтак і земельної ділянки, необхідної для його обслуговування. Згідно з погосподарською книгою земельна ділянка рахувалася за її матір'ю ОСОБА_7 та відповідно до рішення Крутьківської сільської ради від 20 травня 1996 року № 14 мала площу 0,43 га.
Відповідач у справі є суміжним землекористувачем. У відповідь на численні звернення позивачки з приводу неправомірного захоплення частини належної їй земельної ділянки під спортивний майданчик, відповідач повідомив, що цілком правомірно користується земельною ділянкою у межах, встановлених відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Після неодноразових звернень позивачки у різні інстанції їй було надано копію технічної документації, на підставі якої було виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на ім'я відповідача. З технічної документації ОСОБА_5 дізналась про порушення своїх прав та законних інтересів, оскільки підписи в акті визначення та погодження меж земельної ділянки вчинені не нею, що в подальшому доведено висновком відповідної експертизи.
У зв'язку з цим ОСОБА_5 просила визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 348460 від16 червня 2011 року та скасувати його державну реєстрацію, оскільки вона позбавлена можливості приватизувати належну їй земельну ділянку, а іншого способу захисту порушеного права не існує.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зміст вимог апеляційної скарги зводиться до того, що під час виготовлення технічної документації та видачі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку Крутьківському НВК не було дотримано норм земельного законодавства. Крім того, суд не надав належної оцінки доказам наданим позивачкою, зокрема, судовій почеркознавчій експертизі №1/1278 від 06 червня 2017 року та іншим доказам про неправомірність відведення спірної земельної ділянки відповідачу.
Посилаючись на ст. 155 ЗК України, просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позивачкою її позовних вимог, а саме порушення межі належної їй земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 травня 1996 року, виданого державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є позивач та ОСОБА_7. Н.В., які успадкували житловий будинок з надвірними спорудами, розташований у с. Крутьки Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 6).
Відповідно до копії договору дарування частини будинку від 13 грудня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_8 подарувала, а позивач прийняла в дар ? частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходяться за адресою: вул. Чапаєва, 66, с. Крутьки, Чорнобаївський район, Черкаська обл. (а.с. 7).
Таким чином, позивач є єдиним власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: вул. Лівобережна (колишня Чапаєва), 66, с. Крутьки, Чорнобаївський район, Черкаська обл.
Згідно з копією довідки Крутьківської сільської ради народних депутатів від 3 березня 1998 року № 25 відповідно до погосподарської книги № 3 номер 282 за ОСОБА_7 в 1991 році рахувалося 0,25 га, згідно з переобміром 1992 року - 0,42 га, у 1993-1995 роках - 0,43 га (а.с. 8).
Згідно з копією рішення Крутьківської сільської ради народних депутатів від 20 травня 1996 року за заявою позивача вирішено відкрити погосподарський номер, залишити в користуванні 0,125 га згідно зі ст. 67 ЗК України для обслуговування 1/2 частини будинку та згідно зі ст. 73 ЗК України 0,18 га в тимчасове користування; за заявою ОСОБА_8 вирішено згідно зі ст. 67 ЗК України залишити земельну ділянку 0,125 га для обслуговування 1/2 частини будинку (а.с. 9).
Отже, посилаючись на вказане вище рішення, позивачка стверджувала, що розмір належної їй земельної ділянки становить 0,43 га (0,125 + 0,18 + 0,125).
ОСОБА_5 також заявляла, що відповідач є суміжним з позивачем землекористувачем земельної ділянки під існуючий комплекс будівель і споруд площею 2,0336 га, розташованої за адресою: вул. Устименка, с. Крутьки, Чорнобаївський район, Черкаська обл., на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 16 червня 2011 року серії ЯЯ № 348460, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 24).
Вказаний спірний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано на підставі рішення Крутьківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 16 грудня 2006 року № 8-9/V «Щодо інвентаризації земель комунального закладу освіти на території сільської ради», відповідно до п. 1 якого затверджено відповідну технічну документацією (а.с. 26).
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_5 послалась на статтю 155 ЗК України, яка передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Стаття 15 ЦК України та частина 1 статті 4 ЦПК України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, указані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
В даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що позивачка не надала суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення її права на земельну ділянку, не доведено, що відповідачем, як суміжним користувачем, порушено межі її земельної ділянки.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Згідно зі ст. ст. 81, 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Доказування не може ґрунтуватися на припущення. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В матеріалах справи відсутні будь-які данні, підтверджуючі яка земельна ділянка перебуває в користуванні позивачки, яка її площа та конфігурація. Яким чином вона межує з земельною ділянкою відповідача.
Надані ОСОБА_5 фотокартки на підтвердження своєї позиції, на думку колегії суддів не можуть слугувати доказом її порушеного права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив усі обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Тому вважає, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.
Керуючись ст.ст. 258, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року - залишити без задоволення.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.
Судді
Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.