ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 лютого 2018 року 13:18 № 826/27148/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.
при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача: Борбуц І.В., Яроменко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної міграційної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача «Про визнання бланків недійсними» від 11.06.2015 №81 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач протиправно анулював бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, оформленого та виданого позивачу. Зазначив, що позивач є громадянином України та отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон у встановленому законодавством України порядку.
Представник Відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі надавши суду письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що спірний наказ повністю відповідає вимогам законодавства та виданий у межах повноважень. Вказав на те, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», лист МВС України» від 16.04.2015 № 38/3/5-409 (цілком таємно), а також те, що на момент анексії Росією Автономної Республіки Крим в територіальних органах та підрозділах ГУДМС в Автономній Республіці Крим залишились бланки паспортів громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон з метою недопущення їх незаконного використання, відповідачем видано наказ від 11.06.2015 № 81 «Про визнання недійсними бланків», яким в тому числі анульовано бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1. Посилався на те, що доводи позивача про отримання ним громадянства України у 2011 році не підтверджені документально, що свідчить про відсутність підстав для видачі йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зокрема, на бланку НОМЕР_1.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до пояснень представника позивача, ОСОБА_1 04.06.2011 документований Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2.
Представник позивача зазначив, що 20.09.2013 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий ГУ ДМС України в Харківській області, копія першої сторінки паспорта наявна в матеріалах справи.
11.06.2015 наказом Державної міграційної служби України «Про визнання бланків недійсними» від 11.06.2015 №81 визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий ОСОБА_1.
Вважаючи даний наказ відповідача протиправним, позивач оскаржив його до суду.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України», громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Пунктами 1, 3 статті 5 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що документами, які підтверджують громадянство України, є, серед іншого, паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Передумовою для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у встановленому законодавством порядку.
Позивач не надав на вимогу суду доказів наявності у нього паспорта громадянина України Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим паспортом громадянина України серії НОМЕР_2.
Водночас, в матеріалах справи наявний запит Державної міграційної служби України про надання інформації від 15.08.2016 №6.4/8958-16, яким у Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України запитувалась інформація щодо прийняття до громадянства України осіб, в тому числі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На вказаний запит Департамент з питань громадянства Адміністрації Президента України №20-13/275 від 22.08.2016 надав відповідь, згідно якої інформація щодо прийняття до громадянства України ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня.
Листом Служби безпеки України від 12.10.2017 №5/2/1-19828 повідомлено про те, що згідно отриманої інформації ОСОБА_1 04.06.2011 Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_5, 12.10.2011 паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 (орган видачі 8099) та 20.09.2013 - паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 (орган видачі 6390). Разом з цим, за даними Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 вперше прибув на територію України 10.10.2011 авіарейсом «Абу Дабі - Київ» та залишив її 15.10.2011 авіарейсом «Київ - Дубай». Для перетину державного кордону України в обох випадках він використовував закордонний паспорт підданого Йорданії НОМЕР_7 (дійсний з 20.06.2011 до 19.06.2013) на ім'я ОСОБА_2 (ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказаний документ містив короткострокову візу НОМЕР_6 (тип Т, одноразова, мета поїздки - туризм, термін дії: до 24.10.2011), видану 24.09.2011 Посольством України в Об'єднаних Арабських Еміратах. За інформацією Посольства України, в в Об'єднаних Арабських Еміратах, вказана віза була оформлена на підставі туристичного ваучера НОМЕР_9, виданого 25.08.2011 ТОВ «Профінтур ФПУ» (м. Київ). Крім цього, 19.07.2011 вказаною дипломатичною установою на ім'я підданого Йорданії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі туристичного ваучера ТОВ «Профінтур ФПУ» (м. Київ) №150125 від 04.07.2011 була оформлена віза НОМЕР_8 (тип Т, одноразова, мета поїздки - туризм, термін дії: 20.07.2011 - 16.08.2011), яка не була використана.
Отже, вказана інформація свідчить про те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 був оформлений раніше того, як він отримав дозвільні документи на в'їзд та фактично вперше прибув на територію нашої держави.
Позивач не надав доказів на спростування наведеної інформації, а також не пред'явив суду паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим.
Таким чином, факт набуття позивачем громадянства України не знайшов свого підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, оскільки станом на час його набуття позивач не міг перебувати на території України і відомості щодо подання ним заяви про набуття громадянства України відсутні.
Підпунктом 5.1 пункту 5 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 №320, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1089/21401 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №320) встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом Державної міграційної служби.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №320 погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Підпунктом 33 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, передбачено, що Державна міграційна служба України, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності;
Пунктом 9 цього Положення встановлено, що Державна міграційна служба України в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МВС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Враховуючи те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який підтверджує громадянство України, набуття якого позивачем не мало місця, відповідач - Державна міграційна служба України правомірно, в межах та на підставі власних повноважень прийняла оспорюване рішення в частині скасування (анулювання) позивачу цього паспорту.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.02.2018 №К/9901/2570/17.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов