ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2018 року № 826/8300/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Ірпінського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області,
про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ірпінського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області від 18 лютого 2015 року № 374 в частині звільнення його з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області від 16 березня 2015 року №146 о/с в частині звільнення його з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; зобов'язати відповідачів поновити на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Ірпінського МВ (з обслуговування м. Ірпінь та Бучі) ГУ МВС України в Київській області з моменту звільнення; зобов'язати Ірпінський МВ (з обслуговування м. Ірпінь та Бучі) ГУ МВС України в Київській області виплатити грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Ірпінського МВ (з обслуговування м. Ірпінь та Бучі) ГУ МВС України в Київській області. Наказами ГУ МВС України в Київській області від 18 лютого 2015 року № 374 і від 16 березня 2015 року №146 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважаючи своє звільнення безпідставним.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано накази ГУ МВС України в Київській області від 18 лютого 2015 року № 374 і від 16 березня 2015 року №146 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Ірпінського МВ (з обслуговування м. Ірпінь та Бучі) ГУ МВС України в Київській області з моменту звільнення, тобто з 16 березня 2015 року. Стягнуто з Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 20 919,54 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.07.2016 року касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідачів в судовому засідання проти позову заперечували.
У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.07.2016 року, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Ірпінського МВ (з обслуговування м. Ірпінь та Бучі) ГУ МВС України в Київській області та мав спеціальне звання майор міліції.
Наказом начальника ГУ МВС України в Київській області від 18 лютого 2015 року № 374 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, неухильного виконання статутів і наказів начальників, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, підпунктів 3.3 та 4.1 наказу МВС України від 22 лютого 2012 року № 155-2012 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ», вимог керівництва МВС України та Головного управління щодо недопущення фактів порушення дисципліни та законності, що призвело до надзвичайної події, а саме: одержання хабара в особливо великому розмірі.
На виконання цього наказу № 374, наказом ГУ МВС України в Київській області 16 березня 2015 року №146 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Підставою звільнення позивача став висновок службового розслідування від 18 лютого 2015 року, яким встановлено, що 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 отримав грошові кошти у сумі 5 000 грн. від дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ірпінського МВ (з обслуговування м. Ірпінь та Бучі) ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2, які йому надала гр. ОСОБА_3 за прийняття рішення в її інтересах у процесі розгляду заяви гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про завдання тілесних ушкоджень.
09 лютого 2015 року до ГУ МВС України в Київській області з чергової частини Ірпінського МВ ГУМВС України в Київській області надійшло повідомлення про те, що цього ж дня близько о 20:00 працівниками Прокуратури Київської області спільно з працівниками СБ України у ході супроводження кримінального провадження №42015110000000038, розпочатого 30 січня 2015 року по факту готування до одержання працівником правоохоронного органу неправомірної вигоди поєднаного з вимаганням, затримані начальник СДІМ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області майор міліції ОСОБА_1 та дільничний інспектор міліції цього ж сектора, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 14, частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.
09 лютого 2015 року працівниками Прокуратури Київської області затримано ОСОБА_1, а 10 лютого 2015 року йому повідомлено про підозру у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
12 лютого 2015 року Печерським районним судом м. Києва обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. № 565-XII (далі - Закон № 565-XII) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення) (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Так, правовий статус осіб, що проходять службу в органах внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначено Законом № 565-XII та Положенням.
Водночас, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно дотримання службової дисципліни, її сутність, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно з вимогами ст. 12 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Як вбачається з ст. 14 Дисциплінарного статуту, названою нормою визначено загальний порядок накладання дисциплінарних стягнень, яким, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, яким відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.
Відповідно до вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
З аналізу наведених вище норм вбачається, що накладенню на особу рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України дисциплінарного стягнення передує чітко регламентований законодавством процес службового розслідування, метою якого є з'ясування обставин вчиненого особою дисциплінарного проступку, визначення ступеня його тяжкості та обрання міри покарання за його вчинення.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказу про звільнення та висновку службового розслідування видно, що позивач свідомо проігнорував вимоги керівництва МВС України та УМВС в області щодо неухильного дотримання законності та службової дисципліни, зокрема, отримав грошові кошти у сумі 5 000 грн. від дільничного інспектора ОСОБА_2, які йому надала гр. ОСОБА_3 за прийняття рішення в її інтересах у процесі розгляду заяви гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про завдання тілесних ушкоджень, що призвело до надзвичайної події і свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», статті 5 Закону України «Про міліцію», підпункту 1 пункту 5 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 383, з метою зміцнення дисципліни та законності серед особового складу, безумовного забезпечення прав і свобод громадян, дотримання стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності працівників органів внутрішніх справ, наказом Міністерства внутрішніх справі України 22 лютого 2012 року № 155 затверджені Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941 (далі - Правила поведінки).
Правила поведінки вимагають від працівників органів внутрішніх справ під час виконання службових обов'язків, оперативно-службових завдань, зокрема, не допускати впливу сторонніх осіб, особистих (приватних) інтересів, інтересів членів своєї сім'ї на виконання службових обов'язків, якщо ці інтереси не співпадають із завданнями органів внутрішніх справ або суперечать їм (підпункт 2.1 розділу IV Правил поведінки).
Підпунктом 2.2 розділу ІІ Правил поведінки встановлено, що дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.
Відповідно до підпункту 7.2 розділу VII Правил поведінки працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством та Законом України «Про міліцію», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інших осіб інформує керівника свого структурного підрозділу (пам'ятка-застереження працівника органів внутрішніх справ України про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України).
Також суд звертає увагу на те, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації. Обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок позивачем, є грубим порушенням службової дисципліни, що виразилось у порушенні обов'язків рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема, дотримання законодавства, захист від протиправних посягань на права та свободи громадян, дотримання норм професійної та службової етики, що призвело до внесення відомостей про його протиправні дії до Єдиного реєстру досудових розслідувань. набули значного суспільного резонансу, підірвали авторитет правоохоронних органів, і тому суд погоджується з позицією відповідача про те, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення відповідає ступені тяжкості вчиненого порушення.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На думку суду, позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5- 11, 19, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.В. Смолій