ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 березня 2018 року № 826/11052/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 №86787-13,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2017 №86787-13.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, транспортний податок повинен справлятись не раніше 2018 року, оскільки вносились зміни до податкового законодавства щодо сплати транспортного податку. Також, позивачем зазначено, що транспортний засіб, з приводу якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не є об'єктом оподаткування у відповідності до приписів підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, оскільки його середньоринкова вартість є меншою вартості визначеною нормами Податкового кодексу України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки JAGUAR, модель XJ, тип загальний легковий седан-В, об'єм двигуна 2995, 2013 року випуску, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Головним управління державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №86787-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 25 000,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким викладено у новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України та введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016, викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, а пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.
Законом України від 20.12.2016 №1791- VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", який набрав чинності 01.01.2017, викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, а саме в абзаці першому підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цифри "750" замінено цифрами "375".
Зазначені норми Податкового кодексу України, крім пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, який з 01.01.2017 викладено в новій редакції в частині визначення критеріїв, яким має відповідати об'єкт оподаткування, а саме, замість вимоги щодо об'єму циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. викладено вимогу щодо розміру середньоринкової вартості понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, введені в дію з 01.01.2015.
Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.
Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки транспортний податок введено в дію Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 та введено в дію в місті Києві рішенням від 28.01.2015 №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629», у той час, як Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та Законом України від 20.12.2016 №1791- VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" лише конкретизовано один з критеріїв визначення об'єктів оподаткування, то у відповідача були наявні правові підстави для застосування у 2017 році положень вказаних нормативно правових актів стосовно позивача.
Таким чином, оскільки обов'язок з нарахування транспортного податку виник у контролюючого органу з 2016 року доводи позивача стосовно того, що право оподаткування транспортним податком виникає у контролюючого органу з 2018 року, судом відхиляються.
Крім того, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" визначено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до Податкового Кодексу України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку встановленого Податковим кодексом України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 статті 12 Податкового Кодексу України.
Крім того, стосовно твердження позивача, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування, оскільки його середньоринкова вартість є меншою вартості визначеною нормами Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому, згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
З огляду на вказані положення податкового законодавства у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що об'єктом оподаткування транспортного податку є легкові автомобілі, які одночасно відповідають двом критеріям, а саме: 1) з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно); 2) середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно підпункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3 200, 00 гривень, тобто середньоринкова вартість легкового автомобіля на 1 січня 2017 року становить 1 200 000, 00 грн.
Як було зазначено вище, об'єктом оподаткування у даному випадку виступає транспортний засіб марки JAGUAR, модель XJ, тип загальний легковий седан-В, об'єм двигуна 2995, 2013 року випуску.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 року, №44, сторінка 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Згідно із пунктом 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку.
Відповідно до пунктів 5, 6 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.
Згідно пунктом 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Пунктом 14 даної Методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
У разі, якщо ні позивачем, ні відповідачем не надано фактичний кілометраж пробігу транспортного засобу, суд визначає нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів, визначений в додатку №2 до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, а саме 27 тисяч кілометрів за рік.
Згідно з пунктом 12 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів встановлено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Так, відповідачем надано до суду розрахунок середньоринкової вартості автомобіля позивача, який проведено на офіційному сайті Мінекономрозвитку (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) та згідно з яким, станом на 03.11.2017 середньоринкова вартість автомобіля позивача, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна легкового автомобіля складає 1 281 434, 00 грн.
Разом з тим, суд критично ставиться до посилань позивача на звіт про оцінку транспортного засобу від 10.01.2017 №99/95.01.17, відповідно до якого вартість автомобіля позивача складає 1 132 615, 73 грн., оскільки даний звіт розроблений за замовленням позивача, а тому об'єктивність даних, які він відображає викликає у суду сумніви.
Також судом враховується, що з кожним роком, вартість транспортного засобу зменшується, проте, згідно тверджень позивача, станом на 10.01.2017 вартість автомобіля була меншою ніж станом на 03.11.2017 відповідно до розрахунку, проведеного на сайті Мінекономрозвитку, що також викликає у суду сумніви щодо достовірності даних зазначених у звіті від 10.01.2017 №99/95.01.17.
Натомість, розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, наданий відповідачем, проведений на офіційному сайті Мінекономрозвитку України, що відповідає пункту 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем огрунтовано та правомірно винесено податкове повідомлення-рішення форми від 29.06.2017 №86787-13.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, встановлені судом обставини в процесі розгляду адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.