ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 березня 2018 року № 826/3175/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2016 №0005211306, №0005221306, від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306.
В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сума боргу прощена (анульована) ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу позивача відповідно до п. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та зазначив, що в порушення норм п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України позивачем не включено до оподаткованого доходу за 2015 рік суму боргу прощена (анульована)ПАТ «Укрсоцбанк».
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на 10.08.2017),ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_1, за результатом якої складено акт від 29.06.2016 №150/26-54-13-06-17-НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 211 802,22 грн. п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» та заниження ставки оподаткування при нарахуванні військового збору в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 4 532,06 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016
- №0003361306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 22 660,30 грн. (за основним платежем 18 128,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4 532,06 грн.),
-№0003371306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 264 752,78 грн. (за основним платежем 211 802,22 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52 950,56 грн.).
За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2016 №7571/8/26-15-10-02-16 скасовано в частині вказані податкові повідомлення-рішення.
На підставі акту перевірки та рішення від 18.11.2016 №7571/8/26-15-10-02-16 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2016:
-№0005211306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 246 255,18 грн. (за основним платежем 197 004,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49 251,04 грн.),
-№0005221306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 19 970,65 грн. (за основним платежем 15 976,52 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 3 994,13 грн.).
За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення рішень від 25.11.2016 №0005211306, №0005221306 залишено без змін, а скарги без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік від 22.02.2016 №1600013217, в якій задекларовано дохід, нарахований у формі заробітної плати в сумі 402 144,69 грн.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір від 11.04.2007 №MRTG-000000002183, відповідно до якого позивачем отримано в кредит кошти в сумі 125 000 доларів США.
В подальшому, між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін до договору від 11.04.2007 №MRTG-000000002183, умовами якого передбачено часткове анулювання (прощення) кредиту в сумі 1 065 101,10 грн.
Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Відповідно до п 8. Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.
Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.
Враховуючи, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень податкових повідомлень-рішень від 25.11.2016 №0005211306, №0005221306 податковий орган діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, а результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2016 №7571/8/26-15-10-02-16 вказані податкові повідомлення-рішення скасовано в частині. У зв'язку з викладеним податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2016 №0005211306, №0005221306.
Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.
Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0003361306, №0003371306 скасовано за результатом адміністративного оскарження, отже такі податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними та не порушують права та інтереси позивача, а відтак позов у вказаній частині не підлягає задовленню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.І. Келеберда