ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 березня 2018 року № 826/37/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, у якій просить:
- Визнати дії Генеральної прокуратури України по відмові в наданні інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 10 липня 2017 р. протиправними.
- Зобов'язати Генеральну прокуратуру України протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати ОСОБА_1 наступну інформацію : копії всіх листів, які надійшли від народного депутата Добкіна Михайла Марковича на адресу Генеральної прокуратури України за період 01.01.2016-04.07.2017 рр.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відмова відповідача надати інформацію є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме: ч.2 ст. 2, ч.7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст.ст.15,16 Закону України «Про статус народного депутата України».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відповіді на відзив або заяву про визнання позову. Разом з тим, від відповідача відзиву у встановлений для цього строк не надійшло.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що при відкритті провадження у даній справі, ухвалою суду від 12.01.2018 року передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк, суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, виходячи з положень ч. 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із запитом щодо надання всіх копій листів, які надійшли від народного депутата Добкіна Михайла Марковича на адресу Генеральної прокуратури України за період 01.01.2016-04.07.2017 рр.
Листом від 13.07.2017 року №19/4-1026вих-17 начальник відділу розгляду запитів на публічну інформацію Генеральної прокуратури України повідомив про відсутність можливості надання запитуваної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідно до статті 2 Закону його дія не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. Додатково в зазначеному листі вказано, що депутатські звернення та запити розглядаються згідно вимог 16 Закону України «Про статус народного депутата України» і про результати їх розгляду їх вирішення повідомляється народному депутату України.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі-Закон № 2939 - VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Ст. 3 Закону № 2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
П. 6 ч.1 ст. 14 вказаного Закону встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Ч. 1, 2 статті 19 Закону України № 2939-VI встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону № 2939 -VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Суд спростовує доводи позивача щодо того, що на дані відносини поширюється дія Закону України «Про доступ до публічної інформації» з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закон № 2939 - VI визначено, що цей закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР). Відносини з розгляду звернень громадян є основним і єдиним предметом регулювання цього Закону. Тому він є спеціальним у цій сфері, але ним не вичерпується поняття "спеціальний закон", що вживається у частині другій статті 2 Закону № 2939-VI.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень.
Депутатські звернення та запити розглядаються згідно вимог Закону України «Про статус народного депутата України» і про результати їх вирішення повідомляється народному депутату України.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.
Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
При цьому, враховуючи положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», слід зазначити, що народні депутати України, депутати місцевих рад при виконанні ними депутатських повноважень не можуть бути суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, а тому до відносин зі збирання ними інформації, у тому числі надсилання та розгляду депутатських запитів, депутатських звернень, необхідно застосовувати відповідні положення Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII "Про статус народного депутата України" та Закону України від 11 липня 2002 року № 93-IV "Про статус депутатів місцевих рад", а не законодавство про доступ до публічної інформації.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в наданні копій листів, які надійшли від народного депутата Добкіна Михайла Марковича на адресу Генеральної прокуратури України, оскільки дані правовідносини регулюються не Законом України «Про доступ до публічної інформації», а спеціальним законом - Законом України «Про статус народного депутата України».
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 255,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда