Справа №647/2739/17
Провадження № 2/647/130/2018
06.03.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Кириленко М.О.,
за участю секретаря Пелюховської Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про виселення, -
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 29.09.2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартири, загальною площею 43,80 кв.м., житловою площею 18,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору іпотеки від 22.07.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3, зареєстрований у державному реєстрі під номером 1670.
Після отримання права власності на вказану нерухомість, ПАТ КБ «ПриватБанк» намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому ОСОБА_1, яка підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення. Посилаються на вимоги ст.40 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до якого звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
Відповідачу ОСОБА_1 було направлено письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак останньою законні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» були проігноровані та нерухомість не була передана ПАТ КБ «ПриватБанк» у вільне користування.
Просять виселити ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким ЦПК України викладеного в новій реакції. У відповідності до п.9 п.1 Розділу ХІII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.
Ухвалою Бериславського районного суду від 20.02.2018 року було залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, зазначених у позовній заяві, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачі в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним, про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи згоду представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Вислухавши представника позивача, дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 22.07.2008 року був укладений кредитний договір №HEN0GK0000000009, в забезпечення якого між ними 22.07.2008 року було укладено договір іпотеки, який зареєстрований 22.07.2008 року приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3, реєстровий номер 1670, що підтверджується копією договору іпотеки.
Згідно п.33.3 зазначеного договору в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 надала нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Зазначена квартира належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, що укладений між нею та продавцями - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 02.07.2008 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №990. Згідно п.2.1. зазначеного договорупродавці дають право покупцю зареєструвати право власності на придбану квартиру та передати її в іпотеку кредитно-банківській установі для отримання кредиту з метою повного розрахунку за договором купівлі-продажу.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №96356056 від 05.09.2017 року вбачається, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_9 29.09.2016 року на звернення позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 43,80 кв.м., житловою площею 18,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «ПриватБанк».
11.09.2017 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено повідомлення з вимогою про звільнення квартири за адресою: АДРЕСА_1 із одночасним зняттям з реєстраційного обліку.
На момент подання позовної заяви відповідач та члени його сім'ї добровільно не виконує вимогу іпотекодержателя щодо виселення.
Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Згідно вимог ст.589 ЦК України, ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України, передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».
Згідно з частиною третьою статті 33 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Так, згідно із частинами першою та другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК України.
Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка відповідачем ОСОБА_1 була передана в іпотеку, була придбаназа рахунок отриманих кредитних коштів, що підтверджується п.2.1 договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року.
Відповідачу була направлена вимога банка відносно виселення з квартири - предмету іпотеки, але мешканець іпотечного майна вимогу про виселення не виконав .
Згідно узагальненої судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010р.р.) у випадку якщо було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а Іпотекодержатель надсилав мешканцям іпотечного майна вимогу про виселення які у свою чергу протягом 30 днів не виконали вказаної вимоги, то позови про виселення та зняття з реєстрації підлягають задоволенню.
Враховуючи, що право на розпорядження спірною квартирою належить позивачу, та відповідно проживання в ньому відповідачів є незаконним та порушує права позивача, тому ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 мають бути виселені зі спірної квартири.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268, 280-283 ЦПК України, суд-
Позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 про виселення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2 судовий збір на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 533,33 гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 15.03.2018 року.
Суддя М.О.Кириленко