справа № 2-702/11
провадження № 2/2028/153/12
14 березня 2012 року ОСОБА_1
Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:
Головуючого судді Покальчука Ю.М.
при секретарі Євсюковій О.В.
з участю сторін по справі та їх представників, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
До Нововодолазького районного суду через свого представника ОСОБА_2 звернулися з позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому порушують цивільно-правові питання про визнання додаткового строку для прийняття ними спадщини до ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
В судовому засіданні позивачі маючи одну правову позицію та одного представника який діє на підставі доручень від останніх висловили свою думку та пояснили, що на початку 80-х років батьки позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які перебували у зареєстрованому шлюбі, одержали під час роботи у колгоспі імені «Щорса» Нововодолазького району Харківської області житловий будинок за адресою: 63208, Харківська область, Нововодолазький район, село Новоселівка, вул. Челюскіна, 137. В 1992 році будинок був оформлений на батька позивачів - ОСОБА_6 Виходячи з положень ч.І ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв на той час, «майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном". Таким чином, вказаний вище будинок був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8 15 грудня 2008 року мати позивачів - ОСОБА_8 померла, не залишивши заповіту. Після іі смерті відкрилася спадщина на майно, що належало померлій. Виходячи зі ст. 1261 ЦК України, на момент смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги за законом були: чоловік - ОСОБА_6 відповідач по справі та діти: ОСОБА_7 співвідповідач по справі, а також двоє позивачів ОСОБА_4 та, ОСОБА_5 і мати: ОСОБА_9, яка померла 07 жовтня 2009 року. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також ОСОБА_9 на момент смерті ОСОБА_8 були зареєстровані в будинку, в якому проживала -спадкодавець, а тому в силу ч.З ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.
ОСОБА_4 на момент смерті матері ОСОБА_8 фактично проживала та після її смерті продовжує проживати в будинку за адресою: 63208, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Новоселівка, вул. Челюскіна, 137 тобто фактично проживала із спадкодавцем ОСОБА_8 на момент її смерті. ОСОБА_5 на момент смерті матері ОСОБА_8 проживав по сусідству за адресою: 63208, Харківська область,Нововодолазький район, село Новоселівка, вул. Челюскіна, 218, однак постійно відвідував своїх родичів, що проживали в будинку 137.
Позивачі в наслідок своєї юридичної необізнаності не звернулися встановлений законом строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори, хоча з часу відкриття спадщини вважають, що фактично здійснювали догляд за житловим будинком за адресою: 63208, Харківська область, Нововодолазький район, село Новоселівка, вул. Челюскіна, 137. Крім того, позивач ОСОБА_4 наполягає на своїх поясненнях, що вона постійно проживала в зазначеному будинку. Позивачі в судовому засіданні звертають увагу суду, що відповідно до ч.З ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Позивачі просять визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною та визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини.
Відповідачі по справі маючи одну правову позицію та одного представника їх інтересів та прав в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі та пояснили суду, що заслухавши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, вважають, що в задоволенні позовних вимог суд повинен відмовити з наступних підстав.
В своїй позовній заяві позивачі вимагають, щоб суд визначив їм додатковий щомісячний термін для подання заяв про прийняття спадщини після померлої 15 грудня 2008 року їх матері ОСОБА_8. В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на статті Цивільного Кодексу України, зокрема на ст.1272 ЦК України, яка передбачає, що за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Своїми поважними причинами позивачі називають та вважають свою юридичну необізнаність. На думку відповідачів в судовому засіданні позивачі підтвердили позовні вимоги, але довести, що своєчасно вони не змогли прийняти спадщину з поважних причин не змогли. Більш того, позивач ОСОБА_5 заявив, що знав про терміни подачі заяви про прийняття спадщини, але ніяких поважних причин, що він своєчасно цього не зробив у нього не було, ніяких претензій майнового характеру до свого батька та брата - відповідачів по справі у нього ніколи не було, а позов він подав з образи за свою сестру, яку з її слів, брат вигнав з дому. Позивачка ОСОБА_4 в судовому засіданні також ніяких поважних причин несвоєчасного вступу у спадщину назвати не змогла. ОСОБА_6 та ОСОБА_5- відповідачі по справі, в суді наполягають на тому, що ОСОБА_4 вони з дому не виганяли, вона жила у спірному домоволодінні до тих пір, поки в її домі по вул. Челюскіна, 145 йшов ремонт, де до речі позивачка зареєстрована з 1996 року. Окрім того ОСОБА_5 допомагав їй робити цей ремонт, а також неодноразово давав гроші, що на думку відповідачів було доведено в суді і не спростовано з боку позивачки.
Крім цього, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він як власник будинку який успадкував після смерті дружини в подальшому в 2010 році подарував будинок №137 розташований по вулиці Челюскіна села Новоселівка Нововодолазького району Харківської області сину ОСОБА_7, виконуючи волю покійної його дружини та матері дітей, що є сторонами по справі. Згідно усної домовленості матері та батька відповідача по справі старша донька - ОСОБА_4 отримала більше семи гектарів землі у власність, що належала і матері, батькові - відповідачеві по справі. Середній син - ОСОБА_5 проживав окремо, повністю забезпечений і також мав землю, а молодшому сину ОСОБА_10 - у спадок залишався будинок. Відповідач ОСОБА_5 за час проживання в спірному будинку зробив капітальний ремонт, провів каналізацію, відновив господарські будівлі. Весь час проживав в даному домоволодінні де і проживає зараз.
Позивачі по справі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про цю домовленість знали і ніяких претензій на цей рахунок не мали, тому, що мати та батько своєю волею самостійно зробили розподіл майна в рівних частинах між дітьми. На думку відповідачів вся суперечка між позивачами та відповідачами носить суто моральний характер тому, що матеріальних претензій в суді так ніхто із сторін не висловили. Відповідачі в судовому засіданні наполягають, що вимоги, зазначені в позовній заяві не підлягають задоволенню, тому що поважних причин пропуску строку вступу у спадщину з боку позивачів не доведено.
15 грудня 2008 року ОСОБА_8 померла у віці 61 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, зареєстрованою у відділі реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 255.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 є її чоловік, ОСОБА_6 і діти: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Всі вони є спадкоємцями першої черги за законом і на час відкриття спадщини проживали постійно із спадкодавцем лише відповідачі по справі, а позивачі проживали окремо. Про що свідчить їх реєстрація, а також належне їм житло. Відповідно до ч.З ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Інших спадкоємців немає, бо вони не маючи жодних поважних причин передбачених матеріальними нормами права України не подали заяв до нотаріальних контор про наміри вступити в спадщину.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року №-19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», якщо первинна реєстрація права власності на нерухоме майно не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступному власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватися у судовому порядку, тому, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до вимог ст.ст. 8,10,11 ЦПК України, приймаючи в увагу принцип змагальності, надання доказів, а також доведеності їх з боку заявника, суд вирішує позов в межах заявлених вимог, проаналізувавши свідчення позивачів та відповідачів у справі окремо, а також в сукупності з іншими доказами, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову виходячи з наступного:
Згідно зі ст.З Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав;
Згідно зі ст.ст. 60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Згідно зі ст.1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємці за законом є рівними.
Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом і спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_5 не прийняв спадщину і немає поважних причин для поновлення строку на прийняття спадщини, бо як сам підтвердив в суді він не мав наміру успадковувати будь-яке майно після смерті матері. Дане питанні у нього виникло тільки із-за солідарності з сестрою - позивачкою по справі якій він і бажав би передати свою спадкову частку. Сама ж позивачка - ОСОБА_4 також в судовому засіданні не змогла довести та обґрунтувати поважність пропуску терміну для прийняття спадщини, а посилання позивачки на те, що вона проживала в будинку відповідачів суд оцінює критично оскільки з досліджених документів в судовому засіданні встановлено, що місцем реєстрації з 28.08.1996 року ОСОБА_4 є її власне домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1 де вона проживає разом з членами своєї сім'ї.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.8,24,47,55,68 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ст.ст. 1261,1269,1270,1272 ЦК України, ст.ст.3-14,15,57-62,203,209,213-215,218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.
Сторони які беруть участь у справі зможуть ознайомитися з повним текстом рішення 19 березня 2012 року.
Копію рішення надіслати всім учасникам цивільного процесу для інформації та виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, шляхом подачі в 10-енний строк з дня його проголошена, апеляційної скарги.
Суддя Покальчук Ю.М.