Справа № 629/4871/15-к
Номер провадження 1-кп/629/14/18
16 березня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220380002282 за обвинуваченням ОСОБА_5 , обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України питання доцільності продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лозова, Харківської області, громадянину України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_5 , обвинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 26 березня 2018 року.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 днів, оскільки наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, раніше неодноразово судимий, звільнений умовно-достроково, але на шлях виправлення не став, скоїв тяжкі злочини.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та заявив клопотання про заміну йому запобіжного заходу на особисте зобов'язання. При цьому вказав, що його стан здоров'я значно погіршився за період перебування в СІЗО, він потребує оперативного втручання та належного лікування, чого отримати в умовах СІЗО він не може. Зобов'язується за викликом з'являтися до суду, протиправних діянь не вчинятиме, на свідків не впливатиме.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зауважила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не обґрунтовані, обвинувачений має постійне місце проживання, наміру впливати на потерпілих, свідків та ухилятися від суду не має, а тому надала суду клопотання щодо зміни запобіжного заходу у відношенні її підзахисного. В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що на даний час відсутні підстави для продовження її підзахисному ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки її підзахисний не має наміру ухилятися від суду, впливати на потерпілих та свідків, а також продовжувати злочинну діяльність, що було підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, її підзахисний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, намірів вчиняти нові злочини не має, також на даний час у її підзахисного погіршився стан здоров'я, загострилося захворювання, він перебував на стаціонарному лікуванні в медичній установі та йому встановлено діагноз: гострий лівосторонній орхоепідидиміт та сечокам'яна хвороба: камінь правої нирки, що підтверджується довідкою, виданою ДУ «Харківська установа виконання покарань (№27)» № 12/17-614 від 07.02.2018 року. В зв'язку з чим просила змінити її підзахисному ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у період доби з 22-00 години до 06-00 години та вказала, що саме такий вид запобіжного заходу буде доцільним для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню можливих ризиків і є співмірним кримінальним правопорушенням, у скоєнні яких він обвинувачується, а також дасть обвинуваченому можливість пройти курс лікування.
Прокурор щодо заявлених клопотань обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід заперечував, посилаючись на відсутність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Згідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч. 2 ст. 29 Конституції України).
Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У судовому засіданні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Вирішуючи клопотання учасників судового розгляду, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
Відповідно до роз'яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111, 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Як вбачається з матеріалів справи обвинуваченому ОСОБА_5 22.10.2015 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою суду черговий раз подовжено строк дії запобіжного заходу до 26.03.2018 року. Підставами для застосування даного запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а також з урахуванням наявності ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, які відноситься до категорії тяжких злочинів, вік обвинуваченого, сімейний стан, дані про те, що стан здоров'я обвинуваченого потребує належного лікування та можливо оперативного втручання, яке не можливо отримати в умовах СІЗО, суд не вбачає достатніх підстав для продовження строку раніше обраного запобіжного заходу.
Крім цього, ризики, на які посилається прокурор в своєму усному клопотанні не обґрунтовані відповідними доказами. Встановити перебування свідків та впливати на них обвинувачений намірів не має, фактів можливого переховування від суду також не встановлено. Одне лише можливе покарання, в разі визнання обвинуваченого винуватим та наявність в обвинуваченого судимостей не є достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з рештою існуючих ризиків, не відповідає особі обвинуваченого та його стану здоров'я та є занадто суворим на даний час.
За таких обставин, з метою дотримання конституційних прав обвинуваченого на справедливий суд, суд не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав для продовження обвинуваченому саме такої виключної міри запобіжного заходу, оскільки прокурором не було в повній мірі доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також наявні достатні підстави для зміни вже обраного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, що дозволить обвинуваченому здійснювати покладені на нього процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331, 369-372 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу задовольнити.
Обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити на домашній арешт у період доби з 21-00 до 07-00 години, заборонивши залишати житло за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_5 визначити до двох місяців тобто до 16.05.2018 року.
Виконання ухвали доручити Лозівському відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1