Справа № 629/1936/17
Номер провадження 1-кп/629/193/18
16 березня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220750000094 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Овідіополь, Одеської області, громадянина України, перебуваючого в цивільному шлюбі, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення - прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_4 ,
- захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
За Конституцією України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію, а відповідний Указ Президента України підлягає затвердженню Верховною Радою України (пункт 31 частини першої статті 85, пункт 20 частини першої статті 106).
Протягом 2014 - 2015 років Президентом України неодноразово приймались рішення про часткову мобілізацію, а саме: Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303 (затверджено Законом України від 17 березня 2014 року №1126VII), Указ Президента України від 6 травня 2014 року №454 (затверджено Законом України від 6 травня 2014 року №1240VII),
Указ Президента України від 21 липня 2014 року №607 (затверджено Законом України від 22 липня 2014 року №1595VII), Указ Президента України від 14 січня 2015 року №15 (затверджено Законом України від 15 січня 2015 року №113VIIІ).
Крім того, відповідно до п. 5 Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15 «Про часткову мобілізацію» Кабінету Міністрів України було доручено перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність? установити з метою мінімізації негативних наслідків для економіки держави обмеження під час виконання мобілізаційних завдань та довести їх до визначених суб'єктів національної економіки, які переводяться на функціонування в умовах особливого періоду, з введенням ступеня повна готовність.
Визначення «особливого періоду» міститься в абзаці 11 статті 1 Закону України «Про оборону України», у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У свою чергу, мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: або оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент введення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.
Згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», уведеного в дію Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у Донецькій та Луганській областях проводиться антитерористична операція.
В силу положень Закону України «Про боротьбу з тероризмом» Збройні Сили України та інші військові формування приймають участь в антитерористичній операції визначеним складом сил і засобів.
У відповідності до абзацу 8 статті 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Президент України приймає рішення про демобілізацію із внесенням відповідного Указу на затвердження Верховною Радою України.
Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
За викладених обставин особливий період як часовий проміжок, що охоплює мобілізацію, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, не завершився.
У липні 2016 року ОСОБА_3 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та в подальшому, на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №144 від 01 червня 2016 ОСОБА_3 призначено на посаду командира кулеметного відділення розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта НОМЕР_2 .
Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №274 від 23 жовтня 2016 року ОСОБА_3 надано відпустку терміном на 30 діб з 23 жовтня по 22 листопада 2016 року.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом старший солдат ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 129-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Проте, ОСОБА_3 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, які регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби за контрактом, та маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та ухилився від проходження військової служби за контрактом.
Так, 23 листопада 2016 року старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір в умовах особливого періоду, порушив вимоги зазначеного вище законодавства та з метою ухилитись від військової служби, не з'явився до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , та станом до 18 травня 2017 року до військової частини не повернувся і продовжує ухилятись від військової служби.
Тобто, старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, та проходячи її на посаді командира кулеметного відділення розвідувально-диверсійної роти військової частини польова пошта НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 129-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи в умовах особливого періоду, з метою ухилитись від військової служби 23 листопада 2016 року не з'явився вчасно з відпустки до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , та станом на 18 травня 2017 року до військової частини не повернувся та продовжує ухилятись від служби.
Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в скоєнні злочину визнав та пояснив у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному ним злочині, активно сприяв розкриттю злочину. Також пояснив, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах, а саме 23 листопада 2016 року не з'явився вчасно з відпустки до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , на той час до військової частини не повернувся, тобто продовжував ухилятись від служби.
Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.
Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.
Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 408 КК України, як нез'явлення до військової частини з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин.
Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає, військовозобов'язаний, зі слів перебуває в цивільному шлюбі, має середню спеціальну освіту, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , за місцем проживання характеризується посередньо.
Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом'якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття в скоєному та те, що він є учасником бойових дій.
Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Суд приходить до висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Разом з тим, суд застосовує ч. 1 ст. 69-1 КК України, так як наявні вищевказані обставини, що пом'якшують покарання передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КК України, відсутні обставини, що обтяжують покарання, обвинувачений визнав свою вину та призначає покарання яке не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч. 3 ст. 408 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов'язки передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в ході досудового розслідування та судом не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_5 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України та піддати його покаранню з застосуванням ч. 1 ст. 69-1 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1