14.03.2018
Справа № 642\1313\17к
Провадження № 1кп642\80\18
14 березня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6
перекладача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. «а», «і» ст. 93 (в ред. 1960 р.), ст. 69 КК України (в ред. 1960 р.), ч. 4 ст. 187 КК України (в ред. 2001 р.),-
встановив:
В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. «а», «і» ст. 93 (в ред. 1960 р.), ст. 69 КК України (в ред. 1960 р.), ч. 4 ст. 187 КК України (в ред. 2001 р.).
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строків тримання під вартою.
Прокурор вважав доцільним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою, враховуючи ризики встановлені ст. 177 КПК України.
ОСОБА_8 та його захисник заперечували проти продовження строку запобіжного заходу обраного обвинуваченому у виді тримання під вартою, вказуючи на відсутність підстав передбачених законом. Крім цього, вважали можливим змінити вид запобіжного заходу на такий який не пов'язаний з триманням під вартою, вважали доцільним обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Таким чином, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження не вбачає підстав для не продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого або зміни запобіжного заходу на більш м'який, враховуючи тяжкість злочину, міру покарання у разі визнання його винним, перебування обвинуваченого у розшуку.
Суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам встановленим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, -
ухвалив:
Запобіжний захід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою - продовжити до 12.05.2018 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді: