Справа №560/37/18
Провадження №1-кп/560/67/18
16 березня 2018 року
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017180110000690 від 09 листопада 2017 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України
06 листопада 2017 року близько 20 години, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, увійшов до господарства ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 де шляхом виймання металевої засувки на дверях, проник до хліва, звідки таємно викрав хомут для коня, вартість якого відповідно до висновку ТзОВ «Приватна агенція «ЕКСПЕРТИЗА ТА ОЦІНКА» становить 540 грн., чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму.
Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду показання, що дійсно він, при зазначених в обвинувальному акті обставинах, 06 листопада 2017 року проник до хліва ОСОБА_5 , звідки викрав хомут для коня та заніс до сусіда, щоб його сховати. Просив суд суворо не карати.
В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що у листопаді 2017 року помітив, що із хліва, який розташований в його господарстві зник хомут для коня, після чого про вказану крадіжку повідомив у правоохоронні органи. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого на даний час не має. З приводу міри покарання, просить суд суворо не карати, погоджуючись з думкою прокурора.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому суд кваліфікує його дії: за ч.3 ст.185 КК України, тобто крадіжці, поєднаній з проникненням у приміщення.
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винним відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий, на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 визначених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує пом'якшуючі покарання обставини, та те, що він раніше не судимий, по місцю проживання характеризується посередньо. Суд приймає до уваги також те, що обвинувачений повністю визнавши свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та надав показання, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, що свідчить про його небайдужість з приводу наслідків вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні, висновок органу пробації відносно обвинуваченого, тому суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.75 КК України та встановленням іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальних витрат на залучення експертів немає.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку у 1 (один) рік, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Речові докази: кінний хомут, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження № 12017180110000690 від 09 листопада 2017 року в якості речового доказу та повернутий власнику під зберігальну розписку - повернути власнику - ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1 .