Справа №515/1620/17
Провадження №2/515/75/18
Татарбунарський районний суд Одеської області
16 березня 2018 р. Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Семенюк Л.А.
за участю секретаря Унгурян Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 31 жовтня 2009 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою по справі у Татарбунарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що було зроблено актовий запис за № 105.
Від шлюбу дітей не мають.
Причиною розпаду сім'ї, як зазначає позивач, стало те, що вони втратили почуття кохання та поваги один до одного, між ними часто виникали непорозуміння з різних побутових причини, тому вважає, що збереження сім'ї неможливе, оскільки суперечить його інтересам. На теперішній час відповідачка співмешкає з іншим чоловіком однією сім'єю. У позивача також є інша жінка, з якою він бажає в майбутньому зареєструвати шлюб. Враховуючи, що сім'я фактично розпалась з квітня 2013 року, на теперішній час він з відповідачкою не підтримує шлюбні відносини, мешкають окремо один від одного, позивач вважає, що примирення між ними неможливе, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб у судовому порядку.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, у разі неявки відповідачки просив винести заочне рішення (а.с.22 ).
Відповідачка в судові засідання неодноразово не з'явилася. Відповідно до довідки відділу з питань реєстрації виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області від 02.11.2017 року (а.с.13), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою або знятою з реєстрації по м. Татарбунари Одеської області не значиться. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України надсилалися відповідачці за адресою її місця проживання, зареєстрованому у встановленому законом порядку, однак повернулися до суду з поміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.а.с.17, 18).
Відповідно до п. 9 ч. 1 перехідних положень нового ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, згідно якого справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тому, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет- https://court.gov.ua/sud2504/pres-centr/visas_to_court/261220173, про виклик відповідачки до суду в судове засідання, призначене на 16.03.2018 року на 09.30 годину (а.с. 21), однак остання в судове засідання на вказану в оголошенні дату не з'явилася, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без її участі, до суду не надіслала.
Оскільки не має відомостей про причину неявки відповідача, на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність та ухвалити по справі заочне рішення згідно наявних доказів, на що позивач згоден, про що постановлено ухвалу суду.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. У такому разі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснюється.
За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб І-ЖД №304231 від 07.10.2017 року (а.с.6), 31 жовтня 2009 року був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який був зареєстрований у Татарбунарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що було зроблено актовий запис за № 105.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Згідно ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, вони фактично припинили подружні стосунки, відносини не підтримують з квітня 2013 року, не спілкуються, втратили почуття взаємної поваги та кохання один до одного, примирення позивач не бажає, про що свідчить подана ним заява (а.с. 22 ).
За таких обставин, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам обох сторін, у зв'язку з чим, на думку суду, сім'я розпалась остаточно й шлюб між ними варто розірвати.
При цьому, суд керується вимогами ст. 24 СК України, яка регламентує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.
Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як видно із свідоцтва про шлюб, у зв'язку з реєстрацією шлюбу відповідачка змінила прізвище з "Галинської" на "Чумаченко". В матеріалах справи відсутня заява останньої про відновлення їй дошлюбного прізвища. Тому, підстав для відновлення дошлюбного прізвища відповідачки, суд не вбачає.
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що згідно абз.2 ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 640 гривень згідно квитанцій №0.0.869216351.1 (а.с.1) від 13.10.2017 року.
Керуючись ст.ст.56, 104, 105, 110-115 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 13, 77-81, 133, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 31 жовтня 2009 року у Татарбунарському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що було зроблено актовий запис за №105 між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які дітей не мають.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишити прізвище “Чумаченко”.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 (паспорт серії КК №392676 виданий Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області 20.01.2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Семенюк