Справа № 554/4820/17 Номер провадження 11-кп/786/446/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.263 КК України С.Т.
14 березня 2018 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170040002275 від 23.05.2017, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року,-
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, стрільця роти охорони військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, -
визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 грн.
На підставі ст.2 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_8 звільнений від відбування вказаного покарання.
Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави 395,48 грн. судових витрат на залучення експерта.
По справі вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду першої інстанції, солдата ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду апаратника киснево-добувної станції групи газозабезпечення батальйону аеродромно-технічного забезпечення, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) №84 від 15.04.2016. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 108 від 11.05.2017 року солдата ОСОБА_8 направлено з 12.05.2017 на стаціонарне обстеження та лікування до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
18 травня 2017 року вранці ОСОБА_8 , перебуваючи на лікуванні у неврологічному відділенні військового госпіталю (ВЧ НОМЕР_2 ) по АДРЕСА_2 , в стані алкогольного сп'яніння, умисно, без передбаченого законом дозволу, носив при собі бойового ножа, який відноситься до холодної зброї.
В апеляційній сказі захисник просить скасувати вирок суду через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та грубим порушенням судом вимог кримінального процесуального законодавства, та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.
На переконання сторони захисту, докази, на які суд послався у вироку як на доведеність винуватості обвинуваченого, не підтверджують факт незаконного носіння холодної зброї ОСОБА_8 вранці 18.05.2017 у неврологічному відділенні військового госпіталю. Ці документи, на думку захисника, лише підтверджують факт затримання 18.05.2017 працівниками військової служби правопорядку у військовому госпіталі військовослужбовця ОСОБА_8 , якого в примусовому порядку, разом із його сумкою, в якій знаходився ніж, доставлено до приміщення військової служби, де у нього із сумки вилучили ніж.
Показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 також підтверджено лише факт затримання 18.05.2017 військовослужбовця ОСОБА_8 , однак про дані щодо незаконного носіння ножа обвинуваченим 18.05.2017 їм не відомі.
Крім цього, як зазначає захисник, свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 впізнали лише чохол від ножа, а не сам ніж.
Додатково захисник посилається на те, що копії відеозаписів із камер спостереження, які були предметом дослідження суду першої інстанції, вилучені з грубим порушенням вимог статті 159 КПК України, без ухвали слідчого судді. Крім цього, оригінали відеозаписів у цьому кримінальному провадженні не визнані речовими доказами.
Також захисник посилається на грубе порушення судом ч.1 ст. 337 КПК України, вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, зазначивши у вироку про те, що факт умисного незаконного переміщення обвинуваченим вказаного ножа у своїй сумці вранці 18.05.2017 також утворює склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисника прокурор військової прокуратури просить залишити вирок суду без змін посилаючись на те, що під час здійснення огляду речей за участю свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а саме сервера камер відеоспостереження неврологічного відділення військового госпіталю, доступ до якого надав начальник неврологічного відділення чітко проглядається, як обвинувачений переміщується коридором неврологічного відділення та на ремені штанів носить ніж у чохлі, що й підтвердили вищевказані свідки.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану захисником апеляційну скаргу з мотивів у ній наведених, вислухавши прокурора ОСОБА_6 , який щодо апеляційної скарги захисника заперечив прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України за обставин, вказаних у вироку, підтверджуються зібраними в провадженні та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Так в ході судового розгляду встановлено, що винність ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, повністю підтверджується наступними доказами.
Так, в результаті проведеного огляду 18.05.2017 року у ОСОБА_8 із сумки, яку він носив при собі вилучено ніж, згідно з протоколом від 29 травня 2017 року та фототаблицею до нього даний ніж оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, відповідно до постанови від 29 травня 2017 року.
За даними висновку судово-криміналістичної експертизи №1401 від 25.05.2017 року вилучений ніж являється холодною зброєю, який виготовлений по типу бойового ножа «GSG-9», зразка 1973 року (Німеччина). Даний ніж виготовлений кустарним способом за допомогою промислового та/або подібного йому обладнання.
В ході досудового розслідування прокурором працівникам військової служби правопорядку ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було пред'явлено для впізнання вилучений 18 травня 2017 року у ОСОБА_8 ніж, про що складені відповідні протоколи. За змістом протоколів складених 29 та 30 травня 2017 року за результатом пред'явлення предмету для впізнання видно, що вказані свідки надали пояснення за якими ознаками вони змогли впізнати ніж, який вилучений 18 травня 2017 року у ОСОБА_8 та у присутності понятих вказали, що наданий для впізнання ніж вони впізнають за розміром, зовнішнім виглядом.
З технічного запису судових засідань вбачається, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11 фактично підтвердили проведення такої слідчої дії та впізнання пред'явленого їм ножа у чохлі.
Крім того, при перегляді вилучених відеозаписів з камер спостереження ВЧ НОМЕР_2 проглядається переміщення військовослужбовця ОСОБА_8 , на поясі якого видно предмет схожий на ніж у чохлі, та за загальним ознаками на вилучений у нього.
Твердження захисника про те, що цей доказ суд мав визнати недопустимим через порушення вимог статті 159 КПК України, тобто вилучення відеозаписів без ухвали слідчого судді є неприйнятними, оскільки доступ до сервера камер відеоспостереження неврологічного відділення військового госпіталю добровільно надавався начальником неврологічного відділення ОСОБА_14 .
Також у ході досудового слідства свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , будучи медичними працівниками ВЧ НОМЕР_2 , упізнали ніж у чохлі, який носив при собі ОСОБА_8 18.05.2017 року, що підтверджується протоколами проведених слідчих дій від 01 червня 2017 року та доданими фототаблицями, про що повідомляли у ході своїх пояснень у суді першої інстанції.
Відповідно суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку показання обвинуваченого, показання свідків, які є послідовними та узгоджуються між собою та іншими доказами, яким суд дав вірну оцінку, що спростовує доводи захисника про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, у зв'язку з тим, що останній фактично переміщував холодну зброю на поясі в чохлі, та у подальшому у сумці.
Відтак, позицію сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення останнім відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Крім цього обвинувачений не зміг пояснити навіщо він (з його слів) носив на поясі чохол від ножа.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь небезпеки вчиненого злочину, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем служби та за місцем проживання, та прийшов до правильного висновку про необхідність призначення покарання саме у виді штрафу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_8 є суб'єктом, на якого поширюються положення Закону України «Про амністію у 2016 році», суд першої інстанції правомірно звільнив останнього від відбування призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4