Справа № 554/1876/17 Номер провадження 22-ц/786/234/18Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
05 березня 2018 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Обідіної О.І.
Суддів : Карпушина Г.Л., Прядкіної О.В.
Розглянула в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 18460,91 доларів США, що за курсом 27,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.02.2017 року складає 499367, 62 грн. за кредитним договором 3PLKPGK0000000082 від 12.09.2008 року, а також повернення сплаченого судового збору у розмірі 7490,51 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема вказує, що умовами кредитного договору сторони визначили, що в разі порушення термінів оплати по кредиту на 120 календарних днів, строком повернення кредиту слід вважати останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів на 120 днів. Враховуючи здійснення останнього платежу 28.10.2008 року останнім днем повернення кредиту після завершення 120 днів є 30.04.2009 року, після чого банк в порядку ст. 1050 ЦК України вже звертався до суду з позовом про стягнення всієї заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а його чергове звернення в березні 2017 року здійснено за межами позовної давності, шо є підставою для відмови в позові.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів та вірно встановлено судом, 12.09.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №PLKPGK0000000082, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 73201,22 доларів США терміном до 12.09.2028 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між сторонами в цей же день було укладено договір іпотеки №PLKPGK0000000082, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 54,9 кв.м, який розташований за адресою: м. Полтава, вул. Громадська, 35 а.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору, банк у серпні 2009 року звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, вмотивовуючи свої вимоги тим, що згідно положень ст. 1050 ЦК України банк наділений правом вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту внаслідок порушення боржником свого зобов'язання по поверненню чергової частини кредиту.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10.12.2010 року визнано дійсним договір іпотеки №PLKPGK0000000082 від 12.09.2008 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №PLKPGK0000000082 від 12.09.2008 року в розмірі 64049,27 доларів США звернуто стягнення на житловий будинок, загальною площею 54,9 кв.м, який розташований за адресою: м. Полтава, вул. Громадська, 35 а, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.
На підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, банком було продано будинок за договором купівлі-продажу від 18.07.2016 року за ціною 173982 грн., що виявилося недостатнім для погашення всієї суми заборгованості.
Враховуючи недостатність коштів, виручених від продажу предмета іпотеки, банком нараховано заборгованість яка станом на 28.02.2017 року становить 539790,70 доларів США та складається з: 231106,11 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 73583,30 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 18663,35 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 216437,94 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Пред'являючи в березні 2017 року позов про стягнення заборгованості, банк просив стягнути з ОСОБА_3 не повну суму заборгованості, а лише нараховану ним заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 25.12.2014 року по 28.02.2017 року в сумі 18460,91 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 499367,62 грн., зауваживши при цьому, що він на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними правами щодо стягнення тієї чи іншої заборгованості з боржника.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд встановив доведеність заборгованості за відсотками внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання по кредиту та стягнув її в розмірі 18460,91 доларів США за період з 25.12.2014 року по 28.02.2017 року. При цьому суд не погодився з запереченнями відповідача щодо пропуску банком строку позовної давності, яка б виключала підстави для задоволення позову.
Колегія суддів не може погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції, яких він дійшов з порушенням норм матеріального права та внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи.
Так, згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи доводиться та відповідає обставинам, встановленим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10.12.2010 року те, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, своєчасно не здійснював оплату щомісячних платежів, що призвело до утворення заборгованості по кредиту.
Зазначені дії відповідача стали підставою для звернення банку в серпні 2009 року до суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно в розмірі заборгованості по кредиту, яка становила 66284,32 дол. США та складалася з: 59105,81 дол. США - заборгованість за кредитом; 6578,50 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 525,86 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 74,15 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
В обґрунтування своїх вимог банк посилався на положення ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, зазначивши про належне йому право на дострокове повернення всієї суми кредиту внаслідок порушення боржником зобов'язання по сплаті чергової частини суми кредиту.
Вказаний позов був задоволений в повному обсязі, з наданням банку права продати вказаний іпотечний будинок будь-яким способом іншій особі.
Згідно договору купівлі-продажу від 18.07.2016 р., укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Естет Селлінг» предмет іпотеки, а саме будинок по вул. Громадська, 35 а в м. Полтава було продано за 173982 грн.
Враховуючи, що у серпні 2009 року банк скористався наданим йому положеннями ч.2 ст. 1050 ЦК України правом на дострокове повернення всієї суми кредиту, змінився сам строк дії кредитного договору, а відтак і строки обрахування позовної давності.
При цьому, межі останньої повинні обраховуватись впродовж трьохрічного строку від дня реалізації банком свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Крім того, поза увагою суду залишились і визначені сторонами умови самого кредитного договору .
Зокрема, п. 8.1 сторони погодили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом усього часу дії договору в розмірі 973,80 дол. США в період з 25 по 30 число кожного місяця.
Пунктом 8.1.2. кредитного договору передбачено, що в разі порушення термінів оплати передбачених п.8.1.1. (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі) - в останній день місяця, в якій відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.
З наданих позивачем доказів вбачається, що останній платіж позичальником здійснено 28.10.2008 року, а отже у відповідності до п. 8.1.2. кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 120 днів, тобто з 01.04.2009 року.
З вказаного часу банк наділений правом виставити боржника на прострочення та здійснити стягнення всієї суми кредиту.
Таким правом банк скористався, подавши у серпні 2009 року позов про стягнення заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.
З урахуванням погодженого сторонами строку позовної давності в п'ять років, остання повинна обраховуватись з серпня 2009 року по серпень 2014 року, натомість даний позов пред'явлено в березні 2017 року, тобто за межами такого строку.
Згідно зі ст. ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. ч. 1, 5ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК, України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Враховуючи, що в даному випадку сторони кредитних правовідносин самостійно врегулювали в кредитному договорі питання дострокового повернення коштів, таким чином змінили строк виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, вже не мають правого значення.
Таким чином, після сплину 120 денного строку прострочки виконання зобов'язання, банк набув право на повернення всієї суми кредиту. В даному випадку, позивач реалізував надане п.8.1 договору таке право в серпні 2009 року, що, в свою чергу свідчить про те, що станом на час звернення в березні 2017 року з даним позовом вже сплив погоджений сторонами п'ятирічний строк позовної давності.
Беручи до уваги заяви відповідача та його представника про застосування строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови в позові в силу ч. 4 ст. 267 ЦК України.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений ним про подачі судовий збір в сумі 8239,56 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостівідмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 8239,56 грн. судового збору сплаченого при подачі апеляційної скарги
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 березня 2018 року.
Судді : (підписи)
З оригіналом згідно.
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області ОСОБА_1