Справа №477/653/17 14.03.2018
Провадження №22-ц/784/245/18
Головуючий суду першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія 20 Доповідач суду апеляційної інстанції - ОСОБА_2
14 березня 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участю:
позивача за первісним позовом - ОСОБА_3
представника відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представника відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Мегабанк» - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_3,
публічного акціонерного товариства «Мегабанк»
та
державного підприємства «Сетам»
на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Козаченка Р.В. о 15 годині 02 хвилини в приміщенні суду в м.Миколаєві,
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення
та
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Сетам», Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно,
У квітні 2017 року ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_4 позов про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення, який обґрунтовував наступним.
За результатами прилюдних торгів з реалізації майна, які відбулися 6-8 лютого 2017 року, позивач набув право власності на житловий будинок по вул.Береговій, 6 в селі Мішково-Погорілове (нині - селище Святомиколаївка) Вітовського району Миколаївської області.
Проте, належним чином своє право володіти та користуватися майном реалізувати позивач не може, оскільки ОСОБА_4, яка зареєстрована за іншою адресою, але проживає у спірному будинку, чинить йому у цьому перешкоди, не допускаючи його та його сім'ю до житла.
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється добровільно звільнити займане приміщення, ОСОБА_3 просив з метою усунення перешкод у користуванні належним йому майном виселити ОСОБА_4 та всіх осіб, які користуються будинком станом на час ухвалення рішення та його виконання, із вищезазначеного будинку.
Під час розгляду справи ОСОБА_4 пред'явила до ОСОБА_3, державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Вітовський ВДВС), публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») зустрічний позов про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_4 вказувала, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_7, вони спільно побудували спірний житловий будинок, який після розірвання шлюбу за кредитними зобов'язаннями останнього було передано в іпотеку ПАТ «Мегабанк» разом з земельною ділянкою під ним.
ОСОБА_4 вказувала, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року кредитний договір від 06.04.2007 р., укладений між ОСОБА_7 та ПАТ «Мегабанк» розірвано. З ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Мегабанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 196 907 грн. та звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Між тим, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року за нею визнано право власності на ? частину спірного житлового будинку.
06-08 лютого 2017 року були проведені електронні торги щодо реалізації предмета іпотеки - житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки під ним по вул.Береговій, 6 в селі Мішково-Погорілове Вітовського району Миколаївської області
Переможцем вказаних торгів став ОСОБА_3, придбавши зазначене майно за 380 270 грн. 80 коп. при початковій ціні 543 244 грн.
ОСОБА_4 наголошувала, що державним виконавцем та організатором торгів не було дотримано вимог законодавства щодо визначення ринкової вартості майна, дійсності звіту про оцінку майна протягом 6 місяців, правильності уцінки майна до 70 %, повідомлення осіб, які мають право на предмет іпотеки, про проведення таких торгів, а також оприлюднення інформації щодо лоту на інформаційному сайті ДП «Сетам».
Посилаючись на вказані обставини, а також те, що недотримання відповідачами процедури реалізації предмета іпотеки призвело до порушення її прав власника майна, ОСОБА_4 просила визнати недійсними електронні торги від 08 лютого 2017 року, протокол їх проведення №234354, акт Вітовського ВДВС від 21 лютого 2017 року про проведені електронні торги, а також просила визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку по вул. Береговій, 6 в селі Мішково-Погорілове Вітовського району Миколаївської області та розташований на ній житловий будинок.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року первісний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження (т.1 а.с.63-65).
Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, ДП «Сетам», ПАТ «Мегабанк» вказували, що прилюдні торги з реалізації вищезазначеного майна були проведені з дотриманням процедур, визначених Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а доводи ОСОБА_4 не підтверджені належними доказами, а тому є необґрунтованими.
Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі торги організовують і проводять спеціалізовані організації. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Позивач не зверталася до державного виконавця з заявою про проведення рецензії оцінки та не оскаржувала визначену оцінювачем вартість майна. Вона надала згоду на передачу майна в іпотеку, а тому реалізація предмета іпотеки є законною.
ДП «Сетам» окремо наголошувало на неможливості розгляду позовних вимог ОСОБА_4 в частині оскарження дій державного виконавця в порядку цивільного судочинства, а також необхідності застосування до її вимог спеціальної позовної давності строком 3 місяці, визначеної Законом України «Про іпотеку».
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсними електронні торги, проведені 08 лютого 2017 року ДП «Сетам» з продажу житлового будинку, та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 4823383003:01:028:0014, що розташовані за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Мішково-Погорілове, вул. Берегова, 6.
Визнано недійсним протокол №234354 проведення електронних торгів від 08 лютого 2017 року та акт від 21 лютого 2017 року про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, складений заступником Вітовського ВДВС ОСОБА_9, затверджений начальником цього відділу ОСОБА_10 щодо продажу з електронних торгів вищезазначених житлового будинку та земельної ділянки.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на дане майно, видане 24 лютого 2017 року на ім'я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_11
З відповідачів на користь ОСОБА_4 стягнуто судові витрати в сумі 2 560 грн. (по 640 грн. з кожного).
Рішення про задоволення зустрічного позову мотивоване тим, що реалізації на торгах підлягала частка ОСОБА_7, а не цілий жилий будинок. Частка ОСОБА_7 у житловому будинку в натурі виділена не була, тому не могла бути реалізована на торгах, а реалізація всього будинку, частка в якому належить ОСОБА_4, не відповідає вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням задоволення зустрічного позову, а також того факту, що ОСОБА_4 є власницею ? частини житлового будинку, вона має право у ньому проживати і її виселення неможливе.
Не погодившись із даним рішенням суду, ПАТ «Мегабанк», ОСОБА_3 та ДП «Сетам» подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити, а первісний позивач також просив задовольнити його позов.
Свою апеляційну скаргу ПАТ «Мегабанк» обґрунтовувало тим, що судом першої інстанції не було враховано наявності згоди ОСОБА_4 на передачу спірного майна в іпотеку, а також положень Закону України «Про іпотеку», які передбачають можливість реалізації з прилюдних торгів предметів іпотеки без виділу часток. Також Банком зазначено, що під час звернення із позовом ОСОБА_4 не вказано, яке її право порушено внаслідок проведення прилюдних торгів.
ОСОБА_3, мотивуючи свою апеляційну скаргу, зазначав, що ОСОБА_7, який укладав договір іпотеки, залучено до участі у справі в якості третьої особи, в той час, як він повинен мати процесуальний статус відповідача, оскільки його дії щодо невиконання умов кредитного договору впливають на права ОСОБА_4
Також, ним зазначено, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі всіх власників земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, що свідчить про не встановлення судом першої інстанції всіх дійсних учасників спору.
Крім того, ОСОБА_3 вказував, що проведення прилюдних торгів відбувалось із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому зустрічний позов ОСОБА_4 є безпідставним.
ДП «Сетам» не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, у своїй апеляційній скарзі зазначало, що задовольняючи позов ОСОБА_4 судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не взято до уваги, що торги з реалізації спірного предмету іпотеки відбувались у відповідності із процедурою, визначеною Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів з урахуванням особливостей Закону України «Про іпотеку».
Інформація про проведення вищезазначених електронних торгів була розміщена у двох засобах масової інформації, а про відомості щодо лоту електронних торгів, а також час їх проведення повідомлено сторін виконавчого провадження.
Право власності ОСОБА_4 на частку у спірному житловому будинку на час реалізації предмету іпотеки зареєстровано не було, а тому єдиним власником майна був ОСОБА_7
ОСОБА_4 надано згоду на передачу майна у іпотеку, а тому реалізація будинку на торгах відбулася законно.
ОСОБА_4 подала відзив на апеляційні скарги Банку та ОСОБА_3, у якому виклала свої заперечення аналогічно змісту своєї зустрічної позовної заяви.
Наголошувала, що стартова ціна визначена для продажу предмету іпотеки не відповідала ринковим цінам і була явно заниженою, уцінка предмету іпотеки до 70% була проведена без відповідних правових підстав, організатором торгів не було повідомлено її про день та час проведення торгів та про початкову ціну продажу майна, а крім того сайт ДП «Сетам» не містив інформації щодо лоту.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПАТ «Мегабанк» та ДП «Сетам» підлягають задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі з 04 вересня 1998 р. до 27 червня 2006 р. побудували житловий будинок по вул.Береговій, 6 в с.Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області (нині - селище Святомиколаївка Вітовського району Миколаївської області) (т.1 а.с.117).
Згідно з рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 22 вересня 2010 року вказаний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а тому за останньою визнано право власності на ? частку вищезазначеного житлового будинку (т.1 а.с.52-53).
Після набрання вказаним рішенням законної сили ОСОБА_4 з заявою про державну реєстрацію її права на житловий будинок до державного реєстратора не зверталася.
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.09.2016 р. свідчить, що право власності на спірне майно зареєстровано тільки за ОСОБА_7 (т.1 а.с.105, 117-119).
06 квітня 2007 року між ОСОБА_7 та відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», укладено кредитний договір на суму 191 000 грн. та іпотечний договір, за яким в іпотеку Банку передано житловий будинок та земельну ділянку розташовані за вищевказаною адресою (т.1 а.с.8-9).
Відповідно до нотаріально засвідченої заяви від 06.04.2007 р. ОСОБА_4 надала згоду колишньому чоловікові на передачу в іпотеку Банку спірного житлового будинку. У вказаній заяві вона зазначила, що правочин укладається ОСОБА_7 на умовах, які з нею попередньо узгоджені і є вигідними для обох, укладання договору відповідає їх спільному волевиявленню (т.1 а.с.89).
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 серпня 2009 року розірвано кредитний договір №71/2007 від 06.04.2007 р., укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_7 З ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь Банку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 196 907,98 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок та земельну ділянку по вул. Береговій, 6 в с.Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області, який належав ОСОБА_7 (т.1 а.с.6-7).
16 вересня 2013 року державним виконавцем у присутності ОСОБА_4 складено акт опису й арешту майна, яке було передано їй на відповідальне зберігання (т.1 а.с.111-112).
Згідно з звітом про оцінку вищезазначеного будинку та земельної ділянки від 11.08.2016 р. їх вартість станом на 08 серпня 2016 року становила 543 244 грн. (т.1 а.с.114-130).
30 вересня 2016 року на адресу ДП «Сетам» надійшла заявка Вітовського ВДВС на реалізацію арештованого майна, а саме житлового будинку по вул.Береговій, 6 в с.Мішково-Погорілове Вітовського району Миколаївської області та земельної ділянки за вказаною адресою, у виконавчому провадженні №40194019, стягувачами у якому зазначені ПАТ «Мегабанк» та ПАТ КБ «Банк Причорномор'я» (т.1 а.с.100).
Торги проводилися тричі: 24-26 жовтня 2016 року, 22-24 грудня 2016 року та 06-08 лютого 2017 року (т.1 а.с.135-153).
Перед кожними торгами у двох місцевих газетах та на сайті здійснювалася публікація повідомлень про проведення торгів, у яких містилася інформація про дату і час проведення торгів, опис предмета іпотеки, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів (т.1 а.с.178-192).
У жовтні та грудні 2016 року торги не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. Вартість майна була зменшена спершу на 15%, вдруге - на 30%, що відповідає вимогам ст.61 Закону України «Про виконавче провадження».
На третіх торгах майно було продано ОСОБА_3 за 380 270,80 грн.
За результатами проведених електронних торгів 08 лютого 2017 року складено протокол №234354, а 21 лютого 2017 року - акт про проведені електронні торги, відповідно до яких ОСОБА_3 став переможцем прилюдних торгів (т.1 а.с.10, 54).
24 лютого 2017 року ОСОБА_3 отримав у приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_11 свідоцтво про право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,10 га, кадастровий номер 4823383003:01:028:0014, та розташований на ній житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: Миколаївська область, Вітовський район, с. Мішково-Погорілове, вул. Берегова, 6.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 22.03.2017 р. №594 за вказаною адресою без реєстрації проживає ОСОБА_4 (т.1 а.с.17).
ОСОБА_3 направляв їй вимогу про необхідність звільнення у добровільному порядку придбаного ним житла (т.1 а.с.18) та звертався до правоохоронних органів з приводу перешкоджання йому ОСОБА_4 у вселенні до спірного майна (т.1 а.с.36-37).
Згідно з висновком інспектора поліції Вітовського ВП Корабельного відділу ГУНП в Миколаївській області від 13 квітня 2017 року ОСОБА_4 відмовляється звільнити домоволодіння до ухвалення рішення суду про виселення.
Відповідно до п.8 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 р., майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.
Спірне майно було передано на реалізацію 03 жовтня 2016 року.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.
Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів визначався наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 р. №2710/5, який передбачав, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».
Електронні торги з реалізації предмета іпотеки проводяться в двомісячний строк з дня одержання Організатором заявки державного виконавця на реалізацію арештованого майна.
Організатор зобов'язаний не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні у двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.
За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої пунктом 1 цього розділу, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку» .
Протокол електронних торгів роздруковується переможцем електронних торгів із особистого кабінету, підписується та передається особисто або через представника Організатору або надсилається засобами зв'язку на поштову адресу Організатора. У разі підписання протоколу за допомогою електронного цифрового підпису протокол надсилається переможцем із особистого кабінету на електронну адресу Організатора. Підписаний протокол повинен надійти до Організатора не пізніше семи робочих днів з дати отримання протоколу переможцем в особистому кабінеті.
Не пізніше наступного робочого дня після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та державному виконавцю.
Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол державному виконавцю.
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від державного виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.
Уцінка предмета іпотеки проводиться відповідно до розділу VIII цього Порядку з урахуванням вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку».
У разі якщо електронні торги не відбулися, нереалізоване майно (лот), яке (який) виставлялося (виставлявся) на електронні торги, підлягає уцінці (повторній уцінці).
Уцінка (повторна уцінка) майна, в тому числі майна, визначеного розділами VI, VII цього Порядку, проводиться відповідно до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження".
Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем.
Затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт державний виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.
Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби Організатору.
Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.
У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.
Електронні торги вважаються такими, що не відбулись, у разі:
відсутності учасників електронних торгів;
несплати всіма учасниками, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями електронних торгів, належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу X цього Порядку;
ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції.
Якщо електронні торги не відбулися, Організатор не пізніше наступного дня повідомляє про це орган державної виконавчої служби через особистий кабінет органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого майно передано на реалізацію.
Відповідно до ст.ст.45, 49 Закону України «Про іпотеку» станом на 26.10.2016 р. (дата проведення перших торгів, які не відбулися) протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна.
Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.
Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.04.2016 р. у справі №6-2988цс15, згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 вказаного Кодексу.
Спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.
При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.
Отже, загальний зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей.
Разом з тим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Відповідно до ст.ст.369, 370 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Стаття 578 ЦК України передбачає, що майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про іпотеку», в редакції на час укладання іпотечного договору, майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Згідно з п.8 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Права власника житлового будинку визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
У випадку порушення його прав, не пов'язаного з позбавленням права власності, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні (ст.391 ЦК України).
В разі, коли такі перешкоди полягають у неправомірному користуванні житлом власника, або іншим належним йому приміщенням для цілей проживання, останній вправі, відповідно до положень житлового законодавства, вимагати виселення із належного йому приміщення.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та відсутність підстав для задоволення первісного позову є помилковим.
Згідно з ст.ст.10, 60 ЦПК України, в редакції на час ухвалення рішення, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із представлених сторонами доказів вбачається, що при укладенні іпотечного договору 06 квітня 2007 року позивач ОСОБА_4 надала у належній формі згоду на передачу жилого будинку її колишнім чоловіком ОСОБА_7 в іпотеку ПАТ «Мегабанк».
З 16 вересня 2013 року вона була зберігачем майна на підставі акту державного виконавця про опис і арешт майна, який містив посилання про передачу майна на реалізацію.
З моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання за нею права власності на 1\2 частку жилого будинку ОСОБА_4 за здійсненням державної реєстрації вказаного права не зверталася. Між тим нормами цивільного законодавства про набуття права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, передбачено, що таке право виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Про визнання за нею права власності на частину будинку ОСОБА_4 не повідомляла ні іпотекодержателя, ні державного виконавця, ні ДП «Сетам».
Спірне нерухоме майно було передано на реалізацію на підставі заявки державного виконавця після проведення його оцінки. На момент реалізації майна звіт про оцінку був дійсним.
Порушень щодо проведення торгів з досліджених доказів не вбачається. Процедура їх проведення, яка виписана у вищезазначених нормативних актах, була дотримана.
Посилання ОСОБА_4 на те, що її не було повідомлено про торги, колегія суддів відхиляє, оскільки вона не повідомила заінтересованих осіб про свої права на майно.
До того ж зазначене не вплинуло на результат торгів, оскільки порушень прав ОСОБА_4 при проведені торгів не вбачається, бо вона надала згоду на передачу майна в іпотеку.
Її твердження про те, що спірне майно було реалізоване за заниженою ціною, є необґрунтованим, оскільки вона оцінку не оскаржувала.
За такого, колегія суддів вважає, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
У зв'язку з тим, що первісний позивач є новим власником спірного майна, яке у законний спосіб придбав на торгах, відповідач ОСОБА_4 чинить йому перешкоди у користуванні житлом, колегія суддів дійшла висновку, що зустрічний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню частково. ОСОБА_3 не довів проживання у вказаному будинку інших осіб, крім відповідача.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про усунення перешкод у користуванні ОСОБА_3 житловим будинком №6 по вул.Береговій у селищі Святомиколаївка Вітовського району Миколаївської області шляхом виселення з нього ОСОБА_4 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4
Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення, то згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 р., розподіл судових витрат підлягає зміні.
Частина 7 статті 141 ЦПК України передбачає, що у разі залишення позову без задоволення позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Пункт 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» регламентує, що інваліди І та ІІ груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 20.12.2013 р. ОСОБА_4 є інвалідом І групи безстроково (т.1 а.с.79).
Відповідно до квитанції №26 від 05.05.2017 р. при поданні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 сплатила судовий збір у сумі 2560 грн.
Оскільки вона звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, то сплачений нею судовий збір підлягає поверненню їй ГУ Державної казначейської служби України в Миколаївській області.
У зв'язку з тим, що первісний позов ОСОБА_3 задоволено, а у зустрічному позові ОСОБА_4 - відмовлено, то з врахуванням звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору, понесені ОСОБА_3, ДП «Сетам» та ПАТ «Мегабанк» судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції підлягають компенсації за рахунок держави.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Мегабанк» та державного підприємства «Сетам» задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення задовольнити частково.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 житловим будинком №6 по вул.Береговій у селищі Святомиколаївка Вітовського району Миколаївської області шляхом виселення з нього ОСОБА_4.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до державного підприємства «Сетам», Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «Мегабанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_7, про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно відмовити.
Компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України понесені ОСОБА_3 судові витрати, а саме сплачений за подачу позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в сумі 1844 грн. за квитанціями №5_12 від 10 квітня 2017 року, №0.0.923362803.1 від 21 грудня 2017 року та №0.0.936842220.1 від 12 січня 2018 року.
Компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України понесені державним підприємством «Сетам» судові витрати, а саме сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 4228,81 грн. за платіжним дорученням №1137 від 16 січня 2018 року.
Компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією України понесені публічним акціонерним товариством «Мегабанк» судові витрати, а саме сплачений за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 960 грн. за меморіальними ордерами №2576_5 від 21 грудня 2017 року та №1396-16 від 10 січня 2018 року.
Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області повернути ОСОБА_4 судовий збір у сумі 2560 грн., сплачений за подання зустрічної позовної заяви, за квитанцією №26 від 05 травня 2017 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді: С.Ю. Колосовський
ОСОБА_12
Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.