Справа №487/5242/17 15.03.2018
15 березня 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017150000000561 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2017 року.
Обвинувачений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Миколаєва, громадянин України, зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_5
захисник: ОСОБА_7
обвинувачений: ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання, з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким
провадження № 11-кп/784/375/18 головуючий у 1 інстанції : ОСОБА_8
категорія ст.286 ч.2 КК України доповідач у апеляц. інстанції : ОСОБА_1
призначити за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.1 та п.2 ч.2 ст. 76 КК України.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку - 2 роки, та покладено, на підставі ст. 76 КК України, обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, та не виїжджати за межі України без погодження з названим уповноваженим органом.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Миколаївського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру 3759,76 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зазначає, що судом не було надано оцінки та не було враховано при призначенні покарання наслідки, що настали внаслідок злочину.
Також, вважає, що судом безпідставно не взято до уваги позицію потерпілих щодо міри покарання та не враховано, що обвинувачений, маючи не великий водійський стаж (меньше 2 років) вже притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
14.06.2017 року близько 12-55 год. в м. Миколаєві водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Polo» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині пр. Центральному, яка має три смуги руху в одному напрямку, від вул. Шосейної в напрямку вул. Бузника.
При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться на проїжджій частині пр. Центрального в районі будинку №10 та позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 розділу 33 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та дорожньою розміткою 1.14.1 розділу 34 ПДР України, водій ОСОБА_6 грубо порушив вимоги п. 2.3, 18.4 ПДР України, а саме: проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміни, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в середній та правій смугах руху зупинилися транспортні засоби, надаючи перевагу у русі пішоходам, не вжив заходів до зниження аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека, продовжив рух у обраному ним напрямку, внаслідок чого допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину пр. Центрального в межах нерегульованого пішохідного переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, а дії ОСОБА_6 , з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та його захисника, які просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Наведені у вироку суду першої інстанції фактичні обставини вчинення ОСОБА_6 злочину підтверджені дослідженими судом доказами та не оспорюються апелянтом, як і кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 286 ч.2 КК України.
Враховуючи визначені ст. 404 ч.1 КПК України межі перегляду судом апеляційної інстанції вирок в цій частині не переглядається.
Відповідно до п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, данні про особу винного, який раніше не судимий, за місцем мешкання та навчання характеризується позитивно, на обліку в ОНД і МОПЛ №1 не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди в повному обсязі.
Обставин, що обтяжують покарання судом встановлено не було.
При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_6 , суд врахував пом'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, та прийшов до вірного висновку про призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
Апеляційний суд вважає, що покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Посилання апелянта на те, що при призначенні покарання судом не враховано наслідки, що настали від злочинних дій обвинуваченого, а саме спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому є безпідставними, оскільки дані обставини є ознакою злочину, що впливає на його кваліфікацію, а тому виходячи з положень ч.4 ст. 67 КК України, не можуть бути ще раз враховані судом при призначенні покарання.
Доводи апелянта, що висновки суду про можливість виправлення ОСОБА_6 без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є невірними та не відповідають сукупності фактичних даних є необгрунтованими.
Так, суд призначаючи покарання без призначення додаткового покарання врахував відношення ОСОБА_6 до вчиненого ним злочину, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що він відшкодував шкоду потерпілому в повному обсязі, молодий вік обвинуваченого, те, що він раніше працював та зможе знову працювати на роботі, яка пов'язана із керуванням транспортними засобами і забезпечує його дохід.
На зазначене апелянтом, що ОСОБА_6 раніше притягувався до адміністративної відповідальності, захисник обвинуваченого пояснив, що дійсно 14.06.2017 р. на ОСОБА_6 було складено адміністративний протокол за те, що у останнього був відсутній страховий поліс на автомобіль, але даний автомобіль належав підприємству, на якому працював останній і застрахувати автомобіль мало підприємство.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409,424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Миколаївської області - залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2017 року відносно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: