про відмову у відкритті провадження
16 березня 2018 р. м. Чернівці Справа № 722/137/18
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Григораш В.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької регіональної філії Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" (відповідач) про визнання недійсної технічної документації, -
В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт у формі "Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), вихідний реєстраційний номер 172.10.2016, 18.10.2016 року".
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
В даній справі судом встановлено, що позивач заявляє вимоги про визнання протиправним та скасування Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, спадкоємець ОСОБА_3, село Селище, Сокирянського району Чернівецької області, вихідний реєстраційний номер 172.10.2016, 18.10.2016 року.
Тобто оскаржувана Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі виготовлена на замовлення спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3.
В свою чергу, звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що вказана земельна ділянка не передавалась ОСОБА_2 та його спадкоємцю ОСОБА_3, а була передана йому згідно рішення органу місцевого самоврядування.
Вважає, що оскаржувана Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) порушує його право на володіння та користування землею.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №858-IV технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Суд зазначає, що Технічна документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), є сукупністю текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель, оцінка підстав та правильності її розробки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі такої Технічної документації, зокрема, про її затвердження.
Отже, Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), вихідний реєстраційний номер 172.10.2016, 18.10.2016 року" не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, або для інших осіб, а тому її зміст не може бути предметом спору.
Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що оскаржувана Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відноситься до індивідуальних актів.
Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
З огляду на те, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не підпадає під ознаки визначення передбаченого п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, суд приходить до висновку, що Технічна документація із землеустрою не є індивідуальним актом.
Крім того, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має з'ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду позовна заява.
При вирішенні питання щодо юрисдикції даного спору, судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суд України від 25.05.2016 року по справі №21-1204а16, в якій зазначено, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Таким чином, захист порушеного права позивача на володіння та користування спірною земельною ділянкою має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право, право володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.
Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб'єкт владних повноважень.
Аналізуючи наведені норми та враховуючи правову позицію викладену в постанові Верховного Суд України, суд доходить висновку, що даний спір не можна вважати публічно-правовим в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, його не можна розглядати в порядку адміністративного судочинства. Натомість, розгляд такої справи процесуальним законом віднесено до Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства за захистом порушених прав на володіння та користування землею.
Також суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати позивачу.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя В.О. Григораш