Справа № 369/1969/16-ц Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.
Провадження № 22-ц/780/96/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 26 06.03.2018
Іменем України
06 березня 2018 року м. Київ
Справа № 369/1969/16-ц Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 (суддя-доповідач),
ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
секретар судового засідання Топольський В.О.,
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
відповідач - ОСОБА_4, ОСОБА_5.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Усатова Д.Д., від 09 червня 2016 року,
Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4Н.і ОСОБА_5 Просило солідарно стягнути з відповідачів на користь банку заборгованість за договором про надання кредиту № 405/429/08-А від 18 вересня 2008 року у сумі 32750,87 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 813198,08 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 18 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір про надання кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 405/429/08-А (далі також договір), згідно з яким відповідачу ОСОБА_4 було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 19958 дол. США доларів США, зі сплатою 9,0 відсотків річних.
18 вересня 2008 року між ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 04/П- 405/75/08, згідно з умовами якого ОСОБА_5 зобов'язалася перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку передбачених договором кредиту.
Позивач пояснив, що зобов'язання виконав належним чином та в повному обсязі. Однак, ОСОБА_4, в порушення умов договору кредиту, протягом тривалого часу не здійснював погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.
За поясненнями позивача, станом на 26 січня 2016 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_4 за договором складає 32750,87 дол. США 87 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 813 198, 08 грн, з них: сума заборгованості за кредитом - 17249,74 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 428307,90 грн; сума заборгованості за відсотками - 5565,76 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 138196, 74 грн; пеня передбачена, за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок - 8 723,04 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 216591,55 грн; пеня передбачена,за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок - 1212,33 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 30101,89 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором про надання кредиту № 405/429/08-А від 18.09.2008 в сумі 32750,87 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26.01.2016 становило 813 198, 08 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 12197,97 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 з вказаним судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу. Просив судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, а права та обов'язки боржника за договором про надання кредиту перевести на ОСОБА_5 Просив також застосувати строк позовної давності, як підставу для відмови у позові. Вважав вказане рішення таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також вказав на те, що судом не було досліджено всіх обставин справи.
Інші сторони рішення суду не оскаржили і подали свої відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за такого.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно положень до ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з вимогами ч. ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Разом з тим, наведеним вимогам рішення суду відповідає не в повній мірі.
Зі справи вбачається та її матеріалами підтверджується таке.
18 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської обласної філії та ОСОБА_4 був укладений договір про надання кредиту на купівлю автотранспортних засобів №405/429/08-А, згідно з яким відповідачу ОСОБА_4 було надано у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти.
Відповідно до п. 1.1. договору, надання кредиту здійснено одним траншем в сумі 19958 дол. США доларів США, зі сплатою 9,0 відсотків річних.
Пунктом 3.2.3 договору передбачено, право кредитора вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримки позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на 1 календарний місяць, у зв'язку з чим відповідач відповідно до п. 3.3.8 зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора згідно із п. 3.2.3 кредитного договору про невиконання вимог п. 3.2.3.1-3.2.3.6 кредитного договору повернути у повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою.
Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі. Однак, ОСОБА_4, в порушення умов договору кредиту, протягом тривалого часу не здійснював погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.
За розрахунками позивача, станом на 26 січня 2016 року загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_4 перед банком за договором складає 32750,87 дол. США 87 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на цю дату становило 813198,08 грн, з них: сума заборгованості за кредитом - 17249,74 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на вказану дату становило 428307,90 грн; сума заборгованості за відсотками - 5565,76 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на зазначену дату становило 138196, 74 грн; пеня передбачена, за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок - 8 723,04 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на вказану дату становило 216591,55 грн; пеня передбачена,за несвоєчасне повернення відсотків за кожен випадок - 1212,33 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 26 січня 2016 року становило 30101,89 грн.
В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 за договором 18 вересня 2008 року між позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 04/П- 405/75/08 від 18 вересня 2008 р.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій,а також можливих санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку передбачених договором кредиту.
Ухвалюючи рішення районний суд виходив з того, що позивачем доведено факту наявності заборгованості у розмірі 32750,87 дол. США, однак, в частині вимог до поручителя суд дійшов висновку про сплив позовної давності.
Разом з тим повністю погодитись з вказаним висновком суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 1048 ЦК України (поширюється на кредитні правовідносини) у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було вчинено виконавчий напис № 5638 та, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед банком станом на 03 вересня 2010 року в сумі 24964,55 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на вказану дату складало 19165,02 грн, звернуто стягнення на транспортний засіб марки SUZUKI модель Jymny 1.3L,2008 р.в., шасі (кузов, рама, коляска) № VINJSAFJB43V00356788, легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Києво-Святошинським МРЕВ 05 вересня 2008 року.
За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна мали бути задоволені вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» на вказану суму.
28 жовтня 2011 року на підставі вказаного виконавчого напису № 5638 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавчого провадження № 29513142 і в рамках даного виконавчого провадження вказаний автомобіль було оцінено та продано.
Останній платіж за кредитом, згідно з розрахунком, ОСОБА_4 було сплачено 23 липня 2012 року.
За наведеного, оскільки ОСОБА_4 сам факт наявності заборгованості по кредиту не заперечував, наведена заборгованість цього відповідача перед позивачем за договором, не зважаючи на твердження першого в апеляційній скарзі, знайшла своє підтвердження.
Разом з тим, заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 заявив, що банком порушено строк позовної давності звернення до суду з позовом.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14), 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14), від 03 червня 2015 року (№ 6-31цс15) та від 29 червня 2016 року (№ 6-1188цс16).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, наведені вище висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, мали бути враховані районним судом при застосуванні вказаних норм права. Суд мав право відступити від правових позицій, викладених у висновках Верховного Суду України, однак з одночасним наведенням відповідних мотивів, що судом першої інстанції зроблено не було.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Отже, погашення ОСОБА_4 заборгованості в межах трирічного строку позовної давності, згідно зі ст. 264 ЦК України перервало строк позовної давності який обчислюється з 07 серпня 2009 року та його слід обраховувати заново із наступного дня після вчинення відповідачем сплати заборгованості, тобто з 24 липня 2012 року.
Оскільки позивач позов до суду подав лише у лютому 2016 року, тобто із пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності, клопотання про поновлення строку не заявив і доказів поважності причин пропуску не надав, а також враховуючи заяву апелянта, який про розгляд справи в суді першої інстанції належним чином повідомлений не був, і до винесення судового рішення подав заяву про застосування строку позовної давності, рішення суду першої інстанції, на підставі п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2016 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення. В задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити.
Судовий збір, пов'язаний з поданням апеляційної скарги в розмірі 13417,77 грн, стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в дохід держави.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді: