15 березня 2018 року справа № 823/505/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідністю "Власов Транс" про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
06 лютого 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 10135), в якій просить:
1) поновити строк на звернення до суду;
2) залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Власов Транс";
3) визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 039908 від 17.01.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана постанова суперечить чинному законодавству України, а тому підлягає скасуванню. Також зазначив, що не був перевізником вантажу автомобілем, щодо якого відповідачі зафіксували порушення, та не займається діяльністю з перевезення вантажів. Наголошував, що автомобіль стосовно якого прийняте оскаржуване рішення наданий ним в оренду третій особі. Тому просив задовольнити позов.
Представник третьої особи просив позов задовольнити та пояснив, що тривалий час орендує згаданий автомобіль у позивача, а тому під час проведення перевірки, на підставі якої винесена оскаржувана постанова позивач не міг бути перевізником, оскільки перевезення вантажу здійснювало ТОВ «Власов Транс».
Ухвалою суду від 12.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання Державною службою України з безпеки на транспорті відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 29.08.2015 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис №20260000000036079 та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18).
Суд встановив, що 22.11.2016 на автомобільній дорозі Київ - Одеса 450 км. + 500 м. службовими особами відповідача встановлено, що за допомогою водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки МАН д.н.з. НОМЕР_2 встановлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закону №2344-ІІІ), а саме відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженими органами.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт управління Укртрансбезпеки у Черкаській області прийняло оскаржувану постанову від 17.01.2017 серії СА №039908 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн (а.с.7).
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд врахував, що ч.1 ст.48 Закону №2344-ІІІ, передбачено обов'язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
На підставі абз.2 ч.2 ст.48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для автомобільного перевізника є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Суд звернув увагу, що фінансові санкції були застосовані до позивача, як юридичної особи, що здійснювала перевезення вантажу вищевказаним автомобілем без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженими компетентними органами.
Однак, вищевказаний автомобіль переданий в оренду ТОВ «Власов Транс» терміном на 5 років на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 25.02.2016 та фактично переданий у користування останньому згідно з актом приймання-передачі транспортного засобу згідно договору оренди №968 від 25.02.2016 № (а.с.8-9, 30).
Вказані обставини підтверджуються також поясненнями представника ТОВ «Власов Транс» наданими суду 06.03.2018.
Отже позивача спірним рішенням притягнено до відповідальності за проступок, вчинений іншою особою.
Абз.18 ч.1 ст.1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до абз.5 п.1.4. розділу 1 Інструкції №385 перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Ч.1 ст.60 Закону № 2344-III передбачено, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, карається штрафом у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, про, що свідчить квитанція № 9 від 02.02.2018.
Відповідно до ч.1, 4 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 10135) сплаченого судового збору у сумі 704,80 грн на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 139-143, 159, 242-246, 250, 255, 262, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 039908 від 17.01.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 10135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд.
Суддя В.П. Тимошенко