15.03.2018
Справа №489/5386/17
Провадження №2/489/727/18
15 березня 2018 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
головуючого - судді Румянцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, виділ в натурі частки у спільному майні,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просила поділити спільне майно подружжя з урахуванням інтересів двох малолітніх дітей, набуте нею та відповідачем за час шлюбу, шляхом визнання за нею права власності та виділ в натурі 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 та за відповідачем - на 1/4 частки квартири, оскільки вказана квартира набута нею та відповідачем за час шлюбу за спільні кошти та є спільною сумісною власністю подружжя. Крім цього, позивач просить відступити від принципу рівності часток подружжя та визнати за нею право власності саме на 3/4 частки квартири в зв'язку із тим, що з нею проживають двоє малолітніх дітей, а відповідач ухиляється від матеріального забезпечення сім'ї та утримання дітей.
В ході розгляду справи позивач та її представник зменшили позовні вимоги, виключивши вимогу про реальний розподіл спірної квартири.
Від представника позивача надійшло клопотання про слухання справи за відсутністю, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючи факти та відповідні правовідносини.
Сторони перебувають у шлюбі з 07 червня 2008 року по теперішній час, свідченням чого є свідоцтво про шлюб серії І-ФП №150697.
За час шлюбу народилися двоє малолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач посилається на те, що за час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1.
За договором купівлі-продажу квартири від 29.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №931, продавець - ОСОБА_8 передала, а покупець - ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору).
Як вбачається з витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.07.2013 року за №931.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За нормами сімейного законодавства, умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя (ч. 3 ст. 61 та ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За ч. 2 цієї статті, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
За змістом ч. 4 та ч. 5 вказаної статті, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Положеннями ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У відповідності з ч. 3 ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Пунктом 24 цієї Постанови роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Верховний Суд України в постанові від 11 березня 2015 року в справі №6-211цс14 дійшов до висновку, що під час вирішення спору щодо поділу майна частка кожного з подружжя в спільному майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін у придбане майно, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.
Правовою позицією Верховного Суду України, висловленої в постанові від 01 липня 2015 року в справі №6-612цс15, передбачено, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові від 16 грудня 2015 року в справі №6-2641цс15, в постанові від 05 квітня 2017 року в справі №6-399цс17.
Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що квартира була придбана сторонами за час шлюбу, за спільні кошти та є об'єктом права спільної сумісної власності, та враховуючи інтереси двох малолітніх дітей, наявні підстави для відступлення від засади рівності часток подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 649,78 грн.
На підставі ст. ст. 60-61, 65, 69-71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 368, 372 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 649 грн. 78 коп. (шістсот сорок дев'ять гривень 78 копійок).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Ленінського районного
суду міста ОСОБА_1 Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «15» березня 2018 року.