17.03.2018
Справа №489/1352/18
Провадження №1-кс/489/445/18
іменем України
17 березня 2018 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за №12017150040004567, за яким відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.3, ч.4 ст.185 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2017 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
встановив:
ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в тому, що в період часу з 22:00 год 12.09.2017 року по 05:30 год 13.09.2017 року діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, знаходячись за адресою АДРЕСА_3 шляхом віджиму вікна проник до вказаного будинку та незаконно заволодів майном належним ОСОБА_8 спричинивши останньому матеріальну шкоду. Крім того 07.10.2017 року в період часу з 00:00 год по 04:00 год, діючи за попередньою змовою з іншими особами, проникнув шляхом віджиму вікна до домоволодіння ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_4 та викрав майно належне останній, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду.
Надані прокурором докази, доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб,поєднана з проникненням у житло, та ч.4 ст.185 КК України, тобто крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб,поєднана з проникненням у житло, вчинена у великих розмірах. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чеботарь проти Молдови» слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. У своєму рішенні по справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Проведені органом досудового розслідування слідчі дії у кримінальному провадженні, зокрема обшук, внаслідок якого за місцем проживання підозрюваного були виявлені речі, про викрадення яких зазначено в протоколах допиту потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідчать, що станом на час розгляду клопотання вищевказана інформація наявна.
Обґрунтовуючи ризик знищити, сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, сторона кримінального провадження зазначає, що на теперішній час органами досудового розслідування не знайдено велику кількість викрадених речей потерпілих, а враховуючи, що при обшуку квартири в якій проживає підозрюваний було виявлено та вилучено належне потерпілим майно, це не виключає змогу підозрюваного знищити або сховати викрадені речі, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, тому вищевказаний ризик є наявним.
Доводи прокурора про існування ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень з підстав відсутності роботи є необґрунтованими, оскільки відсутність постійного місця роботи не свідчить про можливість особи вчинити злочин. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 лютого 2005 року по справі «Сулаоя проти Естонії» зазначив, що відсутність роботи чи сім'ї не свідчить про схильність до повторного вчинення злочинів. Не підтверджується такий ризик і наявністю зв'язків з особами, які притягуються до кримінальної відповідальності. За змістом рішення Європейського суду з прав людини по справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та тримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в аспекті обставин справи, зокрема біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Оскільки відомості про попередню протиправну поведінку підозрюваного відсутні, а знайомство з особою, яка є підозрюваною у вчиненні злочину, жодним чином не свідчить про можливість вчинення кримінального правопорушення, ризик є недоведеним.
Відсутні достатні підстави вважати про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 лютого 2015 року по справі «Подвезько проти України» зазначив, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою. Оскільки підозрюваний має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, сама лише тяжкість можливого покарання, про яке зазначає прокурор як на обставину існування ризику, не підтверджує його існування.
З урахуванням того, що підозрюваний має постійне місце проживання, є студентом денної форми навчання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також що органами досудового розслідування вже проведені обшуки, виходячи лише із самої підозри у вчиненні тяжкого злочину прокурором не доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеному під час розгляду ризику знищити, сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання та вважає за необхідне обрати підозрюваному менш суворий запобіжний захід.
Керуючись ст. 194 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати житло за адресою АДРЕСА_2 цілодобово, та покласти на нього обов'язки прибувати за кожною вимогою до слідчого СВ Інгульського ВП ГУНП України в Миколаївській області та до Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області, не відлучатися із м. Миколаєва без дозволу слідчого або прокурора, носити електронний засіб контролю.
Дія ухвали закінчується 16 травня 2018 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя