12 березня 2018 року справа № 823/425/18
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
01.02.2018 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (вул. Громова, 10, м. Черкаси, 18033, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене протоколом №12 від 22.12.2017 про відмову позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1;
- зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із вкладкою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач незважаючи на наявність у позивача захворювання, яке виникло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та призвело до інвалідності, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 13.09.2017 №5347 та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертної комісією серії 12 ААА №872644 від 31.10.2017 - не встановив статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та не видав позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Вказана протиправна відмова відповідача у видачі такого посвідчення порушує права позивача на отримання пільг і компенсацій, як інваліда ІІ групи, хвороба якого пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов в якому зазначив, що оскільки відповідно до Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у переліку зон радіоактивного забруднення відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю на якій проживає позивач, внаслідок виключення ст. 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачалось надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, віднесеного до 4 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2.
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 13.09.2017 №5347 встановлено, що позивач має захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №872644 від 31.10.2017 позивачу присвоєно ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС - безтерміново, у зв'язку з чим він просив відповідача видати йому посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації 23.11.2017 (витяг із протоколу №11) - вирішив на підставі наданих позивачем документів, відповідно до Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», роз'яснення Міністерства соціальної політики від 18.04.2017 №245/0/76-17 та від 31.07.2017 №911/01/01-50 відмовити у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до ст. 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Зважаючи на те, що позивач постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 року прожив та відпрацював у цій зоні не менше чотирьох років (з 1986-1993), позивач в розумінні Закону №796-XII, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 13.09.2017 №5347.
Положеннями статей 14 і 65 Закону №796-XII передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок №51).
Згідно вказаного Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 6 Порядку №51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Статтею 15 Закону №796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення статті 15 Закону №796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку №51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом №796-XII.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796- XII, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Відмовляючи позивачу видати посвідчення (категорії 1), як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач послався на Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю, виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-XII (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №791а-XII) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону №№ 791а-XII такими зонами, зокрема, є:
1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/кв. км та вище, або стронцію від 3,0 Кі/кв. км та вище, або плутонію від 0,1 Кі/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;
3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/кв. км, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/кв. км, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
До 01.01.2015 року до зон, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, належала й зона посиленого радіоекологічного контролю -тобто, територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період, яка була передбачена абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону № 791а-XII, у тому числі і Канівський район Черкаської області, де проживає позивач.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» абзац 5 частини 2 статті 2 Закону №791а-XII виключено, а відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, було виключено і зону посиленого радіоекологічного контролю.
Суд зазначає, що Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Вказані норми згідно «Прикінцевих положень» Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Посилаючись саме на вищевикладені зміни у законодавстві, відповідач обґрунтовує свою відмову щодо встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, зокрема, зазначає, що оскільки з 01.01.2015 зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, то факт проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю відсутній.
Слід зазначити, що необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, яке видається на підставі довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Отже, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
При цьому суд зазначає, що отримане та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_2, є діючим.
Таким чином, на момент огляду в МСЕК м. Черкаси - 31.10.2017 та звернення позивача із заявою про надання статусу та посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії - позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відтак, у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796- XII та п. 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що має підтверджуватись відповідним посвідченням.
Статтею 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні юридичні підстави для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії, оскільки статтею 14 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії можуть бути віднесені інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, який встановлений, зокрема, Спеціалізованою радіологічною медико-соціальною експертною комісією м. Черкаси.
Суд зазначає, що позивач дійсно проходив огляд в МСЕК м. Черкаси 31.10.2017, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, але для вирішення питання про встановлення позивачу статусу потерпілого 1 категорії не має правового значення факт проходження позивачем огляду у МСЕК після 01.01.2015, оскільки, судом встановлено, що на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, який зберігається у нього довічно, якщо не буде змінений на іншу категорію.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року - не менше 5, а у 1987 року - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком. Зазначене посвідчення без вкладки з 01.01.1997 вважається недійсним.
Видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Відповідно до абзаців 4 та 9 пункту 10 Порядку№51 посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 10 Вищевказаного Порядку рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Інших вимог щодо надання документів вказаний Порядок не містить, відтак до заяви додаються копії документів для встановлення особи, зокрема, паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, копія виписки-довідки МСЕК із експертним висновком та посвідчення потерпілого 4 категорії.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у видачі позивачу посвідчення (категорія 1) з вкладкою, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому суд дійшов висновку скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом №11 від 23.11.2017 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації видати позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із вкладкою, то суд зазначає, що встановлення відповідного статусу та видача посвідчень потерпілого від аварії на ЧАЕС 1 категорії - відноситься до виключних повноважень Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації.
Однак суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства згідно з положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Водночас, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Також, у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням тієї обставини, що позивач вже звертався до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо видачі йому посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та отримав відмову, суд вважає за необхідне обрати належний та правильний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із вкладкою.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка висловлена в ухвалі від 19.05.2016 року у справі №К/800/32729/15.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про повне задоволення адміністративного позову.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Керуючись ст. ст. 6, 14, 194, 229, 242, 243, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Черкаської обласної державної адміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом №11 від 23.11.2017 про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації видати ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із вкладкою.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складено у повному обсязі 16.03.2018.