м. Черкаси
01 березня 2018 року справа № 823/1980/17
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря: Савости С.В.,
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
представника третьої особи: ОСОБА_1 - за довіреністю;
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства «Дружба» до приватного нотаріуса Побіянської Неллі Борисівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3, про скасування рішення державного реєстратора,
Селянське (фермерське) господарство «Дружба» звернулось до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Побіянської Неллі Борисівни, в якій просить:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень під індексним номером 37205517 від 21.09.2017, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Побіянською Нелею Борисівною;
- скасувати запис №22460083 від 21.09.2017 про проведену державну реєстрацію прав, шляхом внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі спірного рішення за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2 га, однак вказана земельна ділянка входить до єдиного масиву, який перебуває в оренді СФГ «Дружба», тому відповідачем незаконно здійснено реєстрацію речового права.
За твердженням позивача, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.08.2017 за № 23-6698/14-17-СГ зазначена земельна ділянка передається у власність ОСОБА_3 лише після здійснення реєстрації СФГ «Дружба» змін до речового права шляхом реєстрації додаткової угоди.
Наведене, на думку позивача, вказує про незаконність проведеної державної реєстрації речового права.
В ході судового розгляду справи представник позивача позовні підтримував та наполягав на їх задоволенні. В судове засідання 01.03.2018 не з'явився, проте на електронну поштову скриньку суду направив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні у зв'язку з неможливістю прибуття до суду внаслідок складних погодних умов.
В силу п. 2 ч. 3 ст. 206 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що представником позивача пояснення у справі надано, представник позивача не з'являвся в судові засідання 01.02.2018 та 21.02.2018, наданих у справі доказів достатньо для прийняття рішення, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутності представника позивача.
В письмовому запереченні на адміністративний позов відповідач просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши, що в тексті наказу від 11.08.2017 за №23-6698/14-17-СГ відсутні будь-які посилання про те, які зміни і до якого саме речового права мають бути внесені, відсутні посилання на сторони угоди, яка повинна бути зареєстрована СФГ «Дружба».
Також звернула увагу, що статтею 122 Земельного кодексу України, на яку здійснено посилання у наказі, не передбачено право органів виконавчої влади щодо встановлення будь-яких умов чи обмежень при передачі земельних ділянок у власність.
Відповідач вказала, що під час вивчення поданих ОСОБА_3 документів для реєстрації права власності не виявлено жодних, передбачених законом, обмежень, інших речових прав та будь-яких підстав, які перешкоджають реєстрації права власності на земельну ділянку.
Відповідач вважає, що подані позивачем зміни до договору оренди землі від 05.03.2007 №96 зі змінами від 13.09.2007 № 431, де загальна площа земельної ділянки 44,2 га, не містить кадастровий номер земельної ділянки, не дає змоги її однозначно ідентифікувати.
На підставі зазначених обставин відповідач вважає, що спірне рішення прийнято у відповідності до вимог закону, тому відсутні підстави для задоволення позову.
В судове засідання відповідач не з'явилась, проте подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Ухвалою суду від 01.02.2018 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.
У письмових поясненнях ОСОБА_3 вказала, що позивач не надав доказів порушення його прав, оскільки станом на час подання позовної заяви позивач обізнаний, що земельна ділянка, яка передана їй у власність є земельною ділянкою, що утворилась внаслідок поділу земельної ділянки, вилученої з користування СФГ «Дружба».
Також зазначила, що до передачі у власність передувала процедура вилучення цієї земельної ділянки з користування позивача на підставі листа-згоди від СФГ «Дружба», який завірено нотаріально, на зменшення площ орендованих земель державної власності (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 5,8022 га, яка знаходиться в користуванні СФГ «Дружба» на умовах оренди.
Крім того 11.05.2017 СФГ «Дружба» надіслано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому в зв'язку з вилученням з користування СФГ «Дружба» на користь двох осіб, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, частини земельної ділянки площею 5,8011 га кадастровий номер НОМЕР_2 в частині її зменшення на 4,0 га (по 2,0 га для кожного), просить в договір оренди внести зміни в частині зменшення орендованих господарством площ.
Вказівка в наказі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.08.2017 за № 23-6698/14-17-СГ, що зазначена земельна ділянка передається у власність ОСОБА_3 лише після здійснення реєстрації СФГ «Дружба» змін до речового права шляхом реєстрації додаткової угоди, на думку третьої особи не ґрунтується на вимогах закону.
В судовому засіданні представник третьої особи заперечила проти задоволення позову з мотивів, викладених у письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.08.2017 за № 23-6698/14-17-СГ ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, із зміною цільового призначення, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.
Пунктом 3 зазначеного наказу передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» але лише після здійснення реєстрації СФГ «Дружба» змін до речового права шляхом реєстрації додаткової угоди.
Приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу Побідянською Нелею Борисівною прийнято рішення від 21.09.2017 індексний номер 37205517 про державну реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку та 21.09.2017 зареєстровано це право за ОСОБА_3.
Як встановлено в судовому засіданні, СФГ «Дружба» на підставі договору оренди від 05.03.2007 №96, із змінами від 13.09.2007 №431 та від 13.09.2011 №210, на період з 01.01.2007 по 01.01.2036 набуло право оренди земельної ділянки площею 5,8011 га, кадастровий номер НОМЕР_2, із земель державного земельного запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону №1952 організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Пункт 2 ч. 1 ст. 10 Закону №1952 відносить до державних реєстраторів нотаріусів.
Отже, нотаріуси є суб'єктами державної реєстрації прав, яким делеговано владні повноваження із вчинення реєстраційних дій.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5)прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону №1952 перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У відповідності до п. 81-2 названого порядку для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
В силу положень ч. 1 ст. 28 Закону №1952 рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.
З аналізу наведених вимог Закону №1952 та Порядку № 1127 слідує висновок, що підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку є відповідне рішення органу державної влади про передачу земельної ділянки у власність.
Вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав визначений статтею 24 Закону №1952.
Відповідно до вказаного переліку у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, якщо:
- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;
- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;
- наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Суд вважає безпідставними посилання представника позивача на невідповідність поданих ОСОБА_3 документів заявленим нею правам, оскільки така підстава для відмови в державній реєстрації не передбачена статтею 24 Закону №1952.
В той же час, відомості, які містяться в наказі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 11.08.2017 за № 23-6698/14-17-СГ дають змогу встановити набуття саме ОСОБА_3 речових прав на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.
Суд також відхиляє посилання представника позивача на встановлений пунктом 3 наказу від 11.08.2017 за № 23-6698/14-17-СГ порядок набуття права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, оскільки такими повноваженнями Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області Законом не наділено. Так само в нього відсутні будь-які повноваження щодо встановлення порядку державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, керівником СФГ «Дружба» ОСОБА_6 надано лист - згоду на зменшення площ орендованих земель державної власності, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,8022 га, на користь ОСОБА_3 для отримання у власність земельної ділянки площею 2,0 га. Справжність підпису голови СФГ «Дружба» ОСОБА_6 завірена 22.03.2016 приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Черкаської області Власенко Н.С.
Також СФГ «Дружба» звернулось з клопотанням від 11.05.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому в зв'язку з вилученням з орендного користування СФГ « Дружба» на користь двох учасників АТО, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (матір загиблого ОСОБА_8), частини земельної ділянки площею 5,8011 га кадастровий номер НОМЕР_2 в частині її зменшення на 4,0 га (по 2,0 га для кожного учасника АТО), просило в договір оренди землі від 05.03.2007 № 96 внести зміни в частині зменшення орендованих господарством площ.
Наведені докази вказують, що позивач цілеспрямовано погодив надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 за рахунок орендованих ним земель.
Окремо суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
З наведених спеціальних вимог Закону України «Про оренду землі» вбачається, що перехід права власності від держави до фізичної особи не створює наслідків у вигляді припинення договору оренди землі.
В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Одночасно, ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Крім того, в ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
У свою чергу, невід'ємним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.
Натомість, в адміністративному позові позивач не зазначив конкретних пояснень в чому полягає його порушене право. Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача, що виключає можливість його захисту в порядку адміністративного судочинства.
Посилання позивача на порушення його прав внаслідок відмови ОСОБА_3 укласти договір оренди земельної ділянки, суд вважає непереконливими, оскільки правовідносини щодо укладення договорів регулюються положеннями цивільного права.
В свою чергу, суд акцентує увагу, що договір оренди при передохі права власності на земельну ділянку не припиняється.
Можлива відмова ОСОБА_3, яка документально не підтверджена, не створює наслідків у вигляді скасування державної реєстрації належним чином оформленого, погодженого з СФГ «Дружба» та зареєстрованого права власності на земельну ділянку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є безпідставними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 6 березня 2018 року.
Суддя В.В. Гаращенко