13 березня 2018 року справа № 823/688/18 м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гордієнка Ю.П.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Павленко М.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
14 лютого 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2017 №0050621303, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 91058,45 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при проведенні перевірки працівниками відповідача не дотримано встановлених податковим законодавством процедур проведення перевірки. Крім того, висновки акту перевірки на підставі якого винесене оскаржуване рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.
Фізична особа - підприємець, як суб'єкт господарювання, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 17.02.2016.
Уповноваженою представником відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період здійснення підприємницької діяльності з 17.02.2016 по 30.10.2017, про що складено акт №472/23-00-13-0214/НОМЕР_1 від 14.11.2017 (а.с. 9-17).
Висновками вказаного акту перевірки встановлено, що відповідачем порушено п. 292.1 ст. 292, п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу, а саме в декларації платника єдиного податку - - фізичної особи - підприємця за 2016 рік встановлено заниження суми доходу 1456935,11 грн в результаті чого донараховано суму єдиного податку 72846,76 грн.
На підставі акту перевірки №472/23-00-13-0214/НОМЕР_1 від 14.11.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0050621303 від 27.11.2017 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» на суму в розмірі 91058, 45 грн (а.с. 18).
За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Позивач не погоджується із вказаними висновками перевірки та оскаржуваним рішенням і зазначив, що контролюючим органом не враховано, що протягом перевіряємого періоду він надавав експедиційні послуги КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, кошти ним були сплачені згідно банківської виписки за 2016 рік та підтверджується рахунками - фактурами та відображено в книзі обліку доходів.
Також, контролюючим органом не враховано його заперечення до акту перевірки, в яких зазначив, що протягом періоду, що перевірявся, він здійснював підприємницьку діяльність на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і був платником єдиного податку 3 групи (5%) і надавав експедиційні послуги.
Крім того у відповіді на відзив поданій до суду 05.03.2018 позивач зазначив, що в 2016 році він надавав послуги за договорами транспортного експедирування, кошти які надійшли на його рахунок (за мінусом його винагороди) в подальшому були перераховані за договорами транспортного експедирування. Тобто, кошти, які він отримував від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до нього не переходять.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.
Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.5 розділу ІІ Порядку №727).
Згідно п.п.2 п.4 розділу ІІІ Порядку №727, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п.п.3 п.4. Розділу ІІІ Порядку №727 виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.
Розділом ІV Порядку №727 визначено, що залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) або звіту, відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового (грошового) зобов'язання, бюджетного відшкодування, від'ємних значень об'єктів оподаткування, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання (крім перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи); пояснення, зауваження або заперечення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо виявлених порушень або з інших питань, що виникли під час перевірки; інші матеріали, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; оригінали або завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність або відсутність фактів порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у разі їх отримання; опис отриманих копій документів; документи, що підтверджують вилучення документів (їх копій), якщо вилучення мало місце, у випадках та в порядку, передбачених законом; інші матеріали, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення (вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а також рішень про застосування штрафних санкцій) та вжиття інших заходів за результатами перевірки.
Судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у Черкаській області №1732 від 24.10.2017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1» призначено проведення перевірки позивача. Копію даного наказу та письмове повідомлення про початок перевірки від 24.10.2017 направлено поштою рекомендованим листом про вручення 31.10.2017, яке отримане позивачем 01.11.2017.
При проведенні перевірки головним державним ревізором-інспектором використано такі документи:
1) свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;
2) довідка про взяття на облік платника податку;
3) книгу обліку доходів;
4) виписки банків по рахунках;
5) звіти та декларації платника єдиного податку;
6) відомості з центральної бази даних Державного реєстру.
Актом перевірки №472/23-00-13-0214/НОМЕР_1 від 14.11.2017 встановлено, що відповідачем порушено п. 292.1 ст. 292, п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу, а саме в декларації платника єдиного податку - - фізичної особи - підприємця за 2016 рік встановлено заниження суми доходу 1456935,11 грн в результаті чого донараховано суму єдиного податку 72846,76 грн.
Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на недотримання відповідачем порядку проведення перевірки свого підтвердження не знайшли.
Щодо встановленого порушення податкового законодавства суд зазначає таке.
В ході проведення перевірки встановлено, що згідно податкових розрахунків доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум отриманих з них податку (форма 1 - ДФ) за 2016 рік, позивачем отримано дохід від здійснення підприємницької діяльності (надання транспортно - експедиційних послуг) на загальну суму 2 151 411,39 грн.
Таким чином, в порушення п.292.1 ст. 292, п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України, до декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 2016 рік включена не вся сума доходу в результаті чого встановлено заниження суми доходу на 1 456 935,11 грн., в результаті чого донараховано суму єдиного податку в розмірі 72846,76 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що у періоді, що підлягав перевірці, ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність у сфері транспорту перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (III група), ставка податку 5 %.
Відповідно до поданої податкової декларації платника єдиного податку за 2016 рік від 27.01.17 № 1700001100 задекларовано дохід від здійснення підприємницької діяльності у сумі 694 476,28 гривень.
Відповідно до даних податкових розрахунків за формою 1 ДФ ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді отримано дохід від заняття підприємницькою діяльністю у сумі 2 151 411,39 гривень., вказана сума підтверджується також випискою з банку за перевіряємий період (а.с. 29-34).
Вищезазначене порушення свідчить, що платником занижено отримані доходи від заняття підприємницькою діяльністю на 1 456 935,11 грн.
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, а саме третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000,00 гривень
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до п. 292.13 ст. 292 Податкового кодексу України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Згідно з п. 292.14 ст. 292 Податкового кодексу України визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Стосовно твердження позивача, що вказані доходи є сумою отриманої винагороди повіреного від клієнтів за посередницькі послуги, то суд зазначає, що дане твердження є необґрунтованим, оскільки на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано первинних документів (договорів, актів здачі - прийняття робіт та інших первинних документів).
Крім того, суд критично ставиться до пояснень позивача, в яких він зазначив, що кошти, які надходили на його рахунок - це транзитні кошти, оскільки норми Податкового кодексу України не містять такого визначення як «транзитні кошти».
Нормами Податкового кодексу України визначено, що доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
Таким чином, всі кошти, які надходили на рахунок позивача - є його доходом і повинні були бути включені до декларації за 2016 рік.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи спір, суд, керуючись ч. 3 статті 2 КАСУ, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, здійснені позивачем судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 березня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складене 16 березня 2018 року.
Суддя В.П. Тимошенко