№ справи: 755/12694/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2703/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
15 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_3 про стягнення з заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року,
встановив:
у вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 23 лютого 2016 року про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 05 квітня 2017 року Договір на обслуговування будинку та прибудинкової території, укладений між нею та КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» 31 березня 2008 року, визнано недійсним, що є нововиявленою обставиною у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є позивач, та зазначав, що відповідач споживає житлово-комунальні послуги не здійснюючи за них оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23 лютого 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 01 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2016 року, позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 50 038 грн 58 коп. та судовий збір.
У заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_3 посилалась на те, що 05 квітня 2017 року Дарницьким районним судом було визнано недійсним договір на обслуговування будинку та прибудинкової території, порушення умов якого було встановлено рішенням суду, яке вона просить переглянути. ОСОБА_3 зазначала, що дана обставина є істотною і не була і не могла бути їй відома під час розгляду справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що вказані заявником обставини не можуть розглядатися як нововиявлені. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що вказані нею у заяві обставини є нововиявленими, не були та не могли бути їй відомі на час розгляду справу та є істотними для вирішення спору. Однак такі доводи апелянта є необґрунтованим та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Частиною 2 ст. 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Однак, матеріали справи свідчать про те, що із позовом до Дарницького районного суду м.Києва про визнання недійсним Договору на обслуговування будинку та прибудинкової території ОСОБА_3 звернулась ще в 2010 році. Крім того, заявник посилалась на наведені обставини, як на підставу своїх заперечень до позовних вимог, а також під час перегляду рішення у судах апеляційної та касаційної інстанції.
Так, судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем були спожиті надані позивачем комунальні послуги, однак вартість їх оплачена не була.
Згідно ч. 3 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 була встановлена відсутність доказів на підтвердження того, що житлово-комунальні послуги відповідачу не надавались або надавались неповно чи неякісно. Крім того, судами встановлено, що нарахування вартості послуг здійснювалось у відповідності до тарифів, затверджених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому доводи про те, що визнання умов договору недійсним є нововиявленими обставинами у вказаній справі та мають істотне значення для її вирішення, є безпідставними.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 16 березня 2018 року.
Головуючий
Судді