Справа № 163/316/18
Провадження № 2/163/165/18
15 березня 2018 року м.Любомль
Любомльський районний суд Волинської області у складі:
головуючої судді - Гайдук А.Л.,
за участі секретаря судового засідання - Голядинець О.В.,
розглянувши в підготовчому засіданні у приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом, у якому просила визнати за нею право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,18 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0723383900:01:002:0258, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2, який помер 25.03.2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказала, що після смерті ОСОБА_2 вона, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину в порядку ст.1268 ЦК України. До складу спадкового майна ОСОБА_2, поміж іншого, увійшла вищевказана земельна ділянка площею 0,18 га, яка рішенням сесії №13/6 Полапівської сільської ради від 26.08.1993 року останньому була передана безкоштовно у приватну власність у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок». При зверненні до нотаріуса, позивачу було відмовлено в оформленні вказаного спадкового нерухомого майна з підстав відсутності у спадкодавця на нього правовстановлюючих документів. Оскільки спадкодавець за життя розпочав процес приватизації земельної ділянки, однак її не завершив у зв?язку зі смертю, реалізація спадкових прав позивача можлива лише в судовому порядку з підстав, передбачених ст.ст.1216, 1218 ЦК України, ст.ст.116, 125 та п.2 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, що й стало підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом.
Сторони в підготовче засідання не з'явились.
Позивач у позовній заяві одночасно просила розглядати справу у її відсутності.
Рівненський сільський голова Любомльського району Волинської області подав в канцелярію суду заяву від 15.03.2018 року за вих.№168/3.21/2-18 про визнання позову ОСОБА_1 та розгляд справи без участі представника сільської ради.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За таких обставин, розгляд справи здійснювався у підготовчому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З копії рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31.01.2017 року у справі №163/2998/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом судом встановлено, що ОСОБА_2 помер 25.03.2010 року у віці 74 роки в селі Полапи Любомльського району Волинської області та на день своєї смерті був чоловіком позивача - ОСОБА_1, яка спадщину після його смерті прийняла в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України (а.с.5-7).
Вказаним судовим рішенням за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться по вул. Л.Українки, 13, в селі Полапи Любомльського району Волинської області.
Викладені у рішення суду від 31.01.2017 року обставини також підтверджуються копією спадкової справи №107/2016 до майна померлого 25.03.2010 року ОСОБА_2 (а.с.20-25).
З копії архівного витягу з рішення №13/6 сесії Полапівської сільської ради від 26.08.1993 року села Полапи Любомльського району Волинської області «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» встановлено, що ОСОБА_2 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,43 га, з яких: для обслуговування житлового будинку - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,18 га.
Копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 31.01.2018 року за №НВ-0703782942018 та додатком до нього стверджено, що земельна ділянка площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства розташована за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Полапи, вулиця Лесі Українки, 13, має кадастровий номер 0723383900:01:002:0258 та на неї виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.9-11).
Позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_2, звернулась до приватного нотаріуса Любомльського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку, однак постановою нотаріуса від 07.02.2018 року за №39/2-14 у вчиненні такої нотаріальної дії відмовлено з підстав відсутності підтверджуючих документів щодо права власності та належності цього майна спадкодавцю (а.с.12).
Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється у способи, передбачені ст.152 ЗК України, серед яких й шляхом визнання права (п. «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України).
Частиною 1 статті 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до положень ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Згідно з абзацом 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
У справі встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,18 га для ведення особистого селянського господарства і на час смерті її не завершив.
Враховуючи, що рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність прийнято у 1993 році, до спадкових правовідносин у даній справі підлягають застосуванню вищенаведені Перехідні положення Земельного кодексу України.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловив позицію від 16.05.13 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у пункті 3.5 якої визнав правильною практику тих судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.
За таких обставин, суд вважає, що позивач, прийнявши спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2, набула право на спадкування усіх прав та обов'язків, що належали останньому за життя, включно й з правом на завершення приватизації земельної ділянки.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України регламентовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, з'ясовані по справі обставини свідчать, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому фактичні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, у зв'язку із визнанням відповідачем позову, суд вважає доведеними, а заявлені вимоги такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, у відповідності до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.
Керуючись ст.ст. 82, 142, 200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст.1216, 1218, 1225, 1261 ЦК України, ст.ст.81, 125, абз.2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,18 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0723383900:01:002:0258, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення №13/6 сесії Полапівської сільської ради від 26.08.1993 року села Полапи Любомльського району Волинської області, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2, який помер 25.03.2010 року.
Повернути ОСОБА_1 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно із квитанцією ТВБВ 10002/089 Волинського ОУ АТ «Ощадбанк» роб. стан. 8901 від 14.02.2018 року №48.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.
Ім'я позивача - ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Найменування відповідача - Рівненська сільська рада Любомльського району Волинської області, місце знаходження: вулиця Шкільна, 2, село Рівне Любомльського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04332621.
Головуюча : суддя А.Л. Гайдук