Справа № 361/5083/17
Провадження № 2/361/420/18
14.03.2018
іменем України
/заочне/
14 березня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі - Чуксіну В.В., розглянувши в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Броварський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про припинення обтяження речових прав на частину майна, зняття обтяження з частини майна, -
встановив:
Позивач просить припинити обтяження речових прав , а саме звільнити з під арешту 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4; зняти арешт і заборону відчуження з вказаної частки квартири, посилаючись на те, що дані обтяження були накладені згідно постанови ВДВС Броварського МРУЮ Київської області № 280/09/дв2 від 01.02.2010р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, дата реєстрації обтяження 05.02.2010р., номер реєстрації обтяження №9492134, реєстратор: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Позовні вимоги вмотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності у рівних частках її матері ОСОБА_5 і ОСОБА_2, по 1/2 частці кожному. Після смерті матері відкрилася спадщина на належну їй частку квартири, позивачка як спадкоємець першої черги, що прийняв спадщину, звернулася до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину, але нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва, оскільки постановою державного виконавця Броварського ВДВС був накладений арешт на вказану квартиру і заборона на її відчуження. Згідно інформації з виконавчої служби, у відділі на виконанні перебував виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, тому державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, в тому числі і на зазначену квартиру, а також заборона на її відчуження. Разом з тим, позивачка зазначає, що ОСОБА_2 належала і належить лише 1/2 частина квартири, натомість державним виконавцем накладено арешт не лише на належну відповідачу частку майна, а і на належну матері частку, яка увійшла у спадкову масу. Зняти обтяження з належної матері частки квартири у позасудовому порядку не можливо, оскільки матір померла; оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину після матері вона не може; наявність арешту і заборони на відчуження належної матері частки квартири створює їй перешкоди у реалізації її спадкових прав. Мати при житті даного позову на захист її права власності, порушеного арештом, не подавала, оскільки не знала про накладення арешту на квартиру, і в тому числі на належну їй частку.
Відповідачі в судове засідання вчетверте не з'явились, були повідомлені належним чином, відзиву жоден з них на позов не подав, не повідомили про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи без їх участі не подали.
Третя особа подала заяву про розгляд справи без його участі.
Позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності і про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідачів, вважає можливим розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.
З інформаційної довідки від 11.07.2017 р. встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 -1/2 частка, і ОСОБА_2 - 1/2 частина. Підстав набуття права власності: свідоцтво про право власності від 14.10.2004р., зареєстровано 27.10.2004р.
З даної ж довідки також встановлено, що відкрито розділ «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна», тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9492134; зареєстровано 05.02.2010 р. 16:23:38 за № 9492134 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 0450, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ.А, (044)206-71-18, 206-71-62; підстава обтяження: «постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», 280/09/дв2, 01.02.2010, ВДВС Броварського МРУЮ, Державний виконавець Луценко Ірина Юріївна; об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1; власник: ОСОБА_2, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2: причина відсутності коду: за релігійними переконаннями; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, код: 34837745, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, 16, тел.(04494)6-55064.
Самої постанови державного виконавця про накладення арешту суду не надано, позивач такої постанови не має, не має можливості її подати, і така постанова не збереглась і тому не може бути подана чи витребувана з Відділу ДВС - від видавника даної постанови.
З свідоцтва про смерть встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Бровари Київської області.
З свідоцтва про народження, про укладення шлюбу встановлено, що позивачка є дочкою ОСОБА_5, дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_1.
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.02.2017 р., постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 12.07.2017 р. встановлено, що 21.02.2017 р. Броварської міською державною нотаріальною конторою Київської області заведена спадкова справа до майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, до складу спадщини увійшла належна їй частка квартири АДРЕСА_1, позивачка і відповідач, які є дочкою і сином померлої, прийняли спадщину, але ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, оскільки вказана квартира, 1/2 частка якої належала спадкодавиці, обтяжена арештом на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження 280/09/2дв, дата виникнення 01.02.2010 року, реєстраційний номер обтяження 9492134, обтяження зареєстровано Київською обласною філією державного підприємства «Інформаційний центр» 05.02.2010 р., при цьому власником квартири зазначений ОСОБА_2.
25 липня 2017 року позивачка звернулася до Броварського міськрайонного відділу ДВС із заявою про зняття арешту з належної матері - ОСОБА_5 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.
З відповіді Броварського міськрайонного відділу ДВС від 04.08.2017 р. встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 2-5405 виданий 27.07.2002 р. Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3, аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі ? частини від усіх видів доходу щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. В межах відкритого виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 12.09.2016 р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, але арешт з майна боржника не знято, оскільки станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 за боржником рахувався борг по виплаті аліментів 61717, 44 грн. Тому зняти арешт з майна боржника не уявляється можливим.
Відповідно ч.ч.1,2 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч.3, 4, 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, державний виконавець з метою забезпечення виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, наклав арешт на його майно, що не суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», але при накладенні арешту державним виконавцем залишено поза увагою той факт, що майно боржника - квартира АДРЕСА_1, перебувало у спільній частковій власності не тільки боржника, а й у власності ОСОБА_5, яка не була стороною виконавчого провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів, не була боржником і відносно якої не було жодних підстава для накладення арешту на її майно чи вжиття інших обтяжень відносно її майна.
ЗУ «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття безпідставно накладеного арешту, але такої підстави, як зняття арешту з майна, яке боржнику не належить, законом не передбачено, тому питання про зняття арешту з майна, яке боржнику не належить, вирішується у судовому порядку.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1,2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Пунктом 8 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється з підстав, передбачених законом , зокрема, у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника. Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ст.1218 ЦКУ- до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент смерті.
Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, була зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, - ? частка, і за ОСОБА_2 - ? частка. ОСОБА_5 не була стороною виконавчого провадження, тому підстави для накладення арешту на належну їй частину майна з метою забезпечення виконання зобов'язань іншим співвласником у державного виконавця не було. У виконавчому провадженні було накладено арешт в тому числі і на майно, не належне боржнику, а належне іншій особі. Така особа, яка не є стороною у виконавчому провадженні, і тому не наділена правом оскарження дій державного виконавця з цього приводу в порядку оскарження таких дій, передбаченому ЦПК України; дана особа має право пред'явити цивільний позов про звільнення належного їй майна з-під арешту. Тому даний позов є таким, що підлягає розгляду в прядку цивільного судочинства. Оскільки власник майна, на яке безпідставно було накладено арешт, помер, то право звернення з даним позовом до суду перейшло до його правонаступників - його спадкоємців, що прийняли спадщину. Позивачка підтвердила , що є спадкоємцем першої черги, крім того, спадкоємцем за заповітом, вона своєчасно подала заяву і спадщину прийняла, тому є належним позивачем.
Наявність арешту частини майна спадкодавця створює перешкоди позивачці у реалізації її спадкових прав після смерті матері, і вона, позивачка, як спадкоємець за заповітом, яка прийняла спадщину після матері, має право вимагати усунення перешкод у реалізації її спадкових прав, має право вимагати усунення порушення права власності щодо майна, належного спадкодавцю, в тому числі шляхом зняття арешту. Тому позов в цій частині обґрунтований і підлягає задоволенню, а вказане майно- належне спадкодавцю ОСОБА_5 має бути звільнене з -під арешту.
Як видно з запису про обтяження- застосовано обтяження « арешт майна». відсутні відомості про застосування будь-якого іншого виду обтяження, в тому числі такого обтяження як «заборона відчуження». Слід вважати, що постанова, яка була підставою для внесення даного запису до реєстру обтяжень, містила у собі саме такий вид обтяження: «арешт майна».
Скасовуючи обтяження з майна, накладене державним виконавцем у межах виконавчого провадження, у вигляді арешту майна, суд скасовує лише той тип обтяження, який був застосований державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника і який був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Позивач просить скасувати також заборону на відчуження даного майна, але вказаного обтяження не застосовувалось (окремо від арешту майна чи разом з ним). При цьому також слід враховувати, що арешт майна містить у собі і заборону на відчуження вказаного майна. При таких обставинах, враховуючи, що не може бути скасоване обтяження, яке не застосовувалось, то суд дійшов висновку, що було б зайвим скасовувати обтяження у вигляді заборони відчуження разом з зняттям арешту з вказаного майна. Підстави для зняття обтяження у вигляді заборони відчуження, - про що також просить позивач, - відсутні. Само по собі використання вказаного вислову в назві документу, який був підставою для внесення запису про обтяження (підстава обтяження: «постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження», 280/09/дв2, 01.02.2010) не означає застосування обтяження у вигляді заборони відчуження. Згідно даних реєстру обтяжень - такого обтяження (заборона відчуження) до спірного майна не застосовувалося.
Керуючись ч.1 ст.317, чч.1,2 ст.321, п.8 ч.1 ст.346, ст.391,1218, 1268 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
Позов задовольнити;
Звільнити з-під арешту 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 8111213, яка зареєстрована на праві спільної часткової власності ОСОБА_5;
скасувати обтяження «тип обтяження: арешт нерухомого майна», об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1; власник: ОСОБА_2, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції, код: 34837745, 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кірова, 16, тел.(04494)6-55064; реєстраційний номер обтяження: 9492134; зареєстровано 05.02.2010 р. 16:23:38 за № 9492134 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 0450, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ.А, (044)206-71-18, 206-71-62; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 280/09/дв2, 01.02.2010, ВДВС Броварського МРУЮ, Державний виконавець Луценко Ірина Юріївна, - в частині арешту 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 8111213, власник ОСОБА_5.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.В. Селезньова