Справа № 351/2541/17
Провадження № 1-кп/342/54/2018
15 березня 2018 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: прокурора ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090230000342 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працював, працював по найму на виконанні будівельних робіт в с. Красне Верховинського району, раніше судимого: 28.01.2009 р. Снятинським районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік; 11.08.2009 р. Снятинським районним судом за ч. 3 ст. 185, ст.71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі; 15.06.2017 р. вироком Снятинського районного суду, який частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із випробувальним строком один рік,
за ч.2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно.
Злочин вчинив за таких обставин:
10.09.2017 р. ОСОБА_5 після закінчення виконання господарських робіт у свого родича ОСОБА_3 за місцем проживання останнього по АДРЕСА_1 , близько 20 год., шляхом вільного доступу зайшов до приміщення кухні житлового будинку в господарстві ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, діючи умисно, таємно викрав з гаманця ОСОБА_3 його кредитну картку № НОМЕР_1 , на якій зберігались грошові кошти. Переслідуючи корисливу мету - таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з викраденою кредитною карткою ОСОБА_5 пішов до банкомату ПАТ КБ «Приватбанк» 7864, розташованого в центрі селищі Заболотів по вул. Б.Хмельницького, 10, Снятинського району Івано-Франківської області. За допомогою викраденої кредитної картки, знаючи пін-код до неї, так як раніше був присутній під час розраховування цією карткою родичем в магазині, з належної ОСОБА_3 кредитної картки о 21:33 год. зняв 8000 грн., о 21:34 зняв 2000 грн. Своїми діями спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 10000 (десять тисяч) гривень. Викраденими коштами ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та вважає недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, з'ясувавши, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, які вказані в обвинувальному акті, чи добровільною є їх позиція, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд, визначивши обсяг доказів, які будуть досліджуватись, здійснив допит обвинуваченого, потерпілого та дослідив дані, які характеризують особу обвинуваченого.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він проживає в АДРЕСА_1 разом з братами і сестрою. Потерпілий ОСОБА_3 є його дядьком, двоюрідним братом його покійного батька. 10.09.2017 р. протягом дня він допомагав дядькові по господарству. Після закінчення виконання господарських робіт, повечерявши на вулиці в альтанці, він допомагав заносити посуд до кухні. Перебуваючи в приміщенні кухні, він на столі побачив належний дядькові гаманець коричневого кольору. Скориставшись тим, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, викрав з гаманця кредитну картку дядька. Після чого разом з іншим своїм дядьком ОСОБА_7 пішов у центр с. Заболотів. За допомогою викраденої картки, знаючи пін-код до неї, так як запам'ятав його, коли дядько ОСОБА_8 в його присутності розраховувався карткою в магазині, після 21 год. з банкомата Приватбанку зняв спочатку 8000 грн., і зразу ж після того зняв 2000 грн. Разом з ОСОБА_7 , з яким разом в той час працював, пішли в магазин, потім пішли до нього додому на АДРЕСА_1 , там взяв необхідний інструмент, з яким мав наступного дня їхати на роботу у Верховинський район, віднесли інструмент на АДРЕСА_2 , після чого пішли в центр селища ОСОБА_9 , де розважались. Одночасно пояснив, що ОСОБА_7 в той момент, коли він знімав гроші з банкомата біля нього не був. Гроші витратив, повернувши борг в сумі 3000 грн., а решту потратив на свої потреби. Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого, просить його суворо не карати.
Потерпілий ствердив, що дійсно обвинувачений допомагав йому по господарству 10 вересня 2017р. Про те, що з його банківської картки 10.09.2017р. зняті в сумі 10000 грн. дізнався наступного ранку, коли побачив у телефоні SMS із банку про те, що після 21 год. 10.09.2017р. збуло знято 8000 грн. і через хвилину 2000 грн. Був впевнений, що такі кошти він не отримував. Тому за допомогою телефона заблокував свою карту, після чого пішов до відділення приватбанку в селищі ОСОБА_9 , де йому порекомендували звернутись до відділення Приватбанку в м. Коломия, щоб переглянути відеозаписи з камери, встановленої біля банкомата, з якого були зняті гроші. Того ж дня по відеозаписах було встановлено, що гроші з його картки знімав обвинувачений. Коли він повернувся в ОСОБА_9 , пішов до будинку на АДРЕСА_2 , де спали ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , вимагав в останнього повернути викрадені кошти та освою картку, де ще мало бути до трьох тисяч гривень, однак в той час обвинувачений заперечував, що вчинив крадіжку. На даний час гроші йому не повернуті. Просить обвинуваченого суворо не карати.
Таким чином, суд встановив, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину - таємного викрадення чужого майна повторно, - доведена повністю. При цьому суд приймає до уваги те, що ОСОБА_5 раніше був засуджений 15.06.2017 р. за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із випробувальним строком один рік, а відповідно до примітки 1 статті 185 КК України - у статтях 185,186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 292 цього Кодексу. Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до злочинів середньої тяжкості, обставини його вчинення, суспільну небезпеку, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують покарання. До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого, повне визнання вини. Суд не визнає обтяжуючою покарання обставиною, що зазначена в обвинувальному акті, - рецидив злочинів, виходячи з наступного. Частина 4 ст. 67 КК України визначає, що: якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 04.06.2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 цього ж Кодексу як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання, як обставину, що його обтяжує.
Дані про особу обвинуваченого свідчать, що він має постійне місце проживання, проживає в селищі Заболотів Снятинського району, за місцем проживання характеризується як особа, схильна до крадіжок; на диспансерному обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Снятинської ЦРЛ не перебуває.
Суд приймає до уваги положення ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи вищенаведене, позицію потерпілого, який просить суворо не карати обвинуваченого, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_5 вчинив злочин 10.09.2017р., під час іспитового строку, так як він був засуджений 15.06.2017 р. вироком Снятинського районного суду, який частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., за ч.3 ст. 185 КК України, - на три роки позбавлення волі з звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із випробувальним строком один рік, та приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 статті 185 КК України - у виді позбавлення волі. Таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ним, так і іншими особами.
Частиною 1 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При призначенні покарання ОСОБА_5 до покарання, призначеного за даним вироком, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Снятинського районного суду від 15.06.2017 р., що частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., яким ОСОБА_5 був засуджений за ч.3 ст. 185 КК на три роки позбавлення волі і остаточну міру покарання призначити за сукупністю вироків відповідно вимог ст. 71 КК України. Про те, що стосовно ОСОБА_5 скасоване звільнення від відбування покарання, призначене вищезгаданим вироком, свідчить Ухвала Снятинського районного суду від 05.12.2017 р. в справі № 351/946/17 (провадження № 1-в/351/65/17), якою задоволене клопотання Снятинського районного сектору з питань пробації про скасування звільнення від відбування покарання та направлення його для відбування покарання за вироком від 15.06.2017 р.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі - два роки шість місяців.
Відповідно до ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Снятинського районного суду від 15.06.2017 р., що частково змінений ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.08.2017 р., визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі - три роки один місяць.
Перебування ОСОБА_5 під вартою з 06.12.2017 року до 15.03.2018 року зарахувати в строк відбування покарання.
До набрання вироком законної сили продовжити запобіжний захід ОСОБА_5 - тримання під вартою.
Речові докази: диск CD-R об'ємом 700 Mb з інформацією ПАТ КБ ПриватБанк, виписку з рахунку ОСОБА_3 , анкету-заяву ОСОБА_3 від 10.10.2013 р. про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанку, копію фотознімку ОСОБА_3 при отриманні ним кредитної картки, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, крім оскарження з підстав, визначених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1