Справа № 289/502/18
Номер провадження 2-о/289/54/18
14.03.2018 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Сіренко Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Радомишльський РВ ДРАЦС ГТУЮ в Житомирській області про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,-
14.03.2018 року заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, зазначивши, що вона є дочкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 20.02.2018 у м. Севастополь. Даний факт підтверджується медичним свідоцтвом про смерть, виданим на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому заявник не має можливості зареєструвати у передбаченому законодавством порядку смерть ОСОБА_2.
Заявник у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник зацікавленої особи - Радомишльського РВ ДРАЦС ГТУЮ у Житомирській області ОСОБА_3, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, телефонограмою повідомив, що просить суд провести розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що розгляд вказаної справи, відповідно до ст. 317 ЦПК України, відбувається невідкладно, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2) ОСОБА_4 народилась 25.07.1971 у м. Радомишль Житомирської області, у Свідоцтві про народження від 12.08.1971 серії І-АВ № 392877 її батьками зазначені: батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_2.
Відповідно до копії дублікату медичного свідоцтва про смерть від 21.02.2018 серії 67 № 009793, яке видано Міською лікарнею № 1 ім. Пирогова м. Севастополь, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, 20.02.2018 о 17 год. 00 хв. померла у зв'язку із захворюванням. Зазначений документ виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Проте, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
З огляду на наведене, суд приймає до уваги медичне свідоцтво про смерть від 21.02.2018 серії 67 № 009793, яке видано Міською лікарнею № 1 ім. Пирогова м. Севастополь, видане на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до якого ОСОБА_2 померла 20.02.2018 року в м. Севастополь, та визнає вказану в цьому документв інформацію в даному випадку достатніми доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявнику для оформлення спадщини за законом після смерті матері.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявником свідоцтво про смерть виданого державним органом України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 258-273, 315-319, 430 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Радомишльський РВ ДРАЦС ГТУЮ в Житомирській області про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2, яка народилась 11.03.1941 у с. Благословенне Октябрського району ОСОБА_6, дата смерті: 20.02.2018 року у віці 76 років, місце смерті: м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрьського, 19, з причини захворювання.
Рішення суду, відповідно до ст.ст. 317, 430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню, оскарження цього рішення не зупиняє його виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя /підпис/ ОСОБА_7
Згідно з оригіналом
Суддя Н. С. Сіренко
"___" __________ 20 __
(дата засвідчення копії)