Єдиний унікальний номер 234/14723/17 Номер провадження 22-ц/775/296/2018
Категорія 53
14 березня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого-судді Соломахи Л.І.
суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.
за участю:
секретаря судового засідання Марченко Я.О.
представника позивача ОСОБА_1
представників третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 4 цивільну справу № 234/14723/17 за позовом Державного навчального закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" до ОСОБА_4 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача - Донецький обласний центр зайнятості) про стягнення зайво нарахованих і отриманих грошових коштів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя першої інстанції Михальченко Анастасія Олександрівна, місце ухвалення - м. Краматорськ Донецької області), -
02 жовтня 2017 року Державний навчальний заклад "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" (далі ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ") звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення зайво нарахованих і отриманих грошових коштів.
Зазначав, що відповідач з 26.01.2015 року по 01.03.2016 року працювала у ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" провідним бухгалтером та відповідно до посадових обов'язків нараховувала заробітну плату працівникам навчального закладу.
Згідно наказу Донецького обласного центру зайнятості у ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" було здійснено комплексний захід щодо ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.12.2014 року по 25.02.2016 року, зокрема, щодо правильності нарахування заробітної плати, відпускних, лікарняних, заробітної плати за час відрядження, встановлення надбавок до посадових окладів.
В результаті ревізії встановлені порушення провідним бухгалтером ОСОБА_4 службової та фінансової дисципліни при нарахуванні заробітної плати. Факти порушень зазначені в акті № 2 проведення комплексного контрольного заходу від 21.03.2016 року.
Зокрема, під час ревізії встановлено переплату відповідачу премії за травень, липень - грудень 2015 року у розмірі 3 021,51 грн., яка виникла через те, що премія була нарахована не лише на посадовий оклад за фактично відпрацьований час, а й на заробітну плату за час відрядження, яка була розрахована із середньої заробітної плати, в якій вже враховані премії за попередні два місяці.
Через неправильне нарахування премії (її переплату) відповідачу була переплачена і заробітна плата за час відрядження, яка була нарахована із середньої заробітної плати. Така переплата склала 129,04 грн.
Загальна сума переплати по заробітній платі склала 3 150,55 грн. (3 021,51 + 129,04).
Під час ревізії також встановлено неправильне нарахування індексації заробітної плати, внаслідок чого відповідачу недоплачено 370,48 грн.
Посилаючись на те, що відповідачем зайво отримана заробітна плата у сумі 2 780,07 грн. (3150,55 - 370,48), що на час закінчення комплексного контрольного заходу відповідач звільнилася, просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ДНЗ "Донецькій центр ПТО ДСЗ" зайве нараховані та отримані грошові кошти в сумі 2 780,07 грн. (а.с. 1-3).
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 1 листопада 2017 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Донецький обласний центр зайнятості (а.с. 31).
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року позовні вимоги ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача переплату у розмірі 2 780,07 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн. (а.с. 94-95).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ".
Зазначає, що з тексту судового рішення не зрозуміло стягнуто з неї зайво нараховані та сплачені кошти, як з робітника, який отримав переплату в розмірі 2 780,07 грн., або як з провідного бухгалтера, який припустився помилки та заподіяв підприємству шкоду.
В першому випадку суд не мав законних підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до ст. 127 КЗпП України для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
В другому випадку при стягненні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації, відповідно до ст. 136 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду статтею 233 КЗпП України встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Днем виявлення шкоди, установленої при ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства вважається день підписання відповідного акту чи висновку.
Факт неправильно обчислених сум встановлено під час проведення комплексного контрольного заходу щодо ревізії фінансово-господарської діяльності та зафіксовано в акті № 2 від 21 березня 2016 року. До суду позивач звернувся в жовтні 2017 року, тобто з пропуском строку. Питання про поновлення строку позивач перед судом не порушував.
Крім того, вона надала у судовому засіданні пояснення щодо відсутності будь-яких порушень при нарахуванні заробітної плати. Суд у судовому рішенні послався на її доводи формально та не дав їм належної оцінки (а.с. 101-103).
05 лютого 2018 року до апеляційного суду надійшов відзив ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ", в якому позивач просить рішення суду залишити без змін.
Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 працювала у навчальному закладі та фактично отримала зайво нараховані грошові кошти у сумі 2 780,07 грн., що підтверджується наданими суду копіями бухгалтерських документів.
Факти порушень фінансової дисципліни при нарахуванні заробітної плати (переплат заробітної плати) працівникам навчального закладу, в тому числі ОСОБА_4, встановлені в результаті проведення комплексного контрольного заходу щодо ревізії фінансово-господарської діяльності навчального закладу за період з 01.2.2014 року по 25.02.2016 року.
Відповідач ні у судовому засіданні суду першої інстанції, ні в апеляційній скарзі факт отримання зайво нарахованих грошових коштів не заперечувала.
Під час судового розгляду встановлено переплату відповідачу премії за травень, липень - грудень 2015 року у розмірі 3 021,51 грн., яка виникла через те, що премія була нарахована не лише на посадовий оклад за фактично відпрацьований час, а й на заробітну плату за час відрядження, яка розрахована із середньої заробітної плати, в якій вже враховані премії за попередні два місяці. Такий механізм нарахування премії не відповідає роз'ясненням, які викладені у листі Міністерства соціальної політики України від 18.04.2012 року № 283/13/155-12 "Щодо здійснення виплат за час перебування у відрядженні", згідно яких у разі нарахування заробітної плати на період відрядження у розмірі середньої заробітної плати, премія на період відрядження не нараховується; п. 3 розділу ІІІ "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, яким передбачено, що розрахунок середньої заробітної плати на період відрядження здійснюється, виходячи із заробітної плати за два останні місяці з урахуванням раніше нарахованої премії.
Через неправильне нарахування премії (її переплату) відповідачу була переплачена і заробітна плата за час відрядження, яка була нарахована із середньої заробітної плати. Переплата склала 129,04 грн.
Загальна сума зайво нарахованої та отриманої відповідачем заробітної плати склала 3 150,55 грн., а з урахуванням неправильного нарахування індексації заробітної плати та її недоплати відповідачу у сумі 370,48 грн., суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача переплати у сумі 2 780,07 грн.
Вважає, що апеляційною скаргою відповідача не спростовується ані механізм розрахунку, ані розмір отриманої нею переплати. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та надуманими, не містять заперечуючих аргументів по суті позову (а.с. 136-138).
Третя особа - Донецький обласний центр зайнятості у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що відповідно до п. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Тобто відповідач, як провідний бухгалтер, є безпосередньо відповідальною особою, яка навмисно, без урахування вимог діючого законодавства, роз'яснень Міністерства соціальної політики України, Положення про преміювання працівників ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ» нарахувала премії на середню заробітну плату за час відрядження, що призвело до переплати премій, і як наслідок заробітної плати за період відрядження.
Відповідно до абзацу 3 п. 2 розділу І "Порядку обчислення середньої заробітної плати" середньомісячна заробітна плата на період відрядження обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п. 3 розділу ІІІ "Порядку обчислення середньої заробітної плати" до розрахунку середньої заробітної плати включається заробітна плата за фактично відпрацьований час за два попередніх місяці, в тому числі премії.
Тобто, відповідачем, починаючи з травня 2015 року по січень 2016 року здійснювалося нарахування премії на премію, яка вже була врахована при розрахунку середньої заробітної плати за період відрядження.
Неправильне нарахування відповідачем премії не є лічильною помилкою, а тому вимоги ст.127 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються.
Вважає, що апеляційною скаргою відповідача не спростовується ані механізм розрахунку, ані розмір отриманої нею переплати премії.
Механізм нарахування середньої заробітної плати за час відрядження, передбачений ст. 121 КЗпП України, ОСОБА_4 дотримувався.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та надуманими, не містять заперечуючих аргументів по суті позову (а.с. 184-187).
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності №04-15/45 від 19.02.2018 року (а.с. 155), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представники третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_2, які діють на підставі довіреностей відповідно № 07/423/01-41-18 від 16.02.2018 року та № 07/424/01-41-18 від 19.02.2018 року (а.с. 156-157), проти доводів апеляційної скарги також заперечували, просили її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково. Такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з позивачем з 26 січня 2015 року по 01 березня 2016 року. Наказом № 7-к від 26.01.2015 ОСОБА_4 призначено на посаду провідного бухгалтера ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" з 26.01.2015 року з випробувальним терміном на три місяці до 26 квітня 2015 року (а.с. 5). Наказом № 10-к від 01.03.2016 року ОСОБА_4 звільнено з посади провідного бухгалтера ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" 01 березня 2016 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6).
Суд також встановив, що відповідно до наказу Донецького обласного центру зайнятості був здійснений комплексний контрольний захід щодо ревізії фінансово-господарської діяльності ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" за період з 01.12.2014 року по 25.02.2016 року (а.с. 7).
За результатами контрольного заходу встановлено порушення вимог пунктів 2, 3, 10 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, листа Міністерства соціальної політики України від 18.04.2012 року № 283/13/155-12 "Щодо здійснення виплат за час перебування у відрядженні", п. 4.3 Положення про преміювання працівників ДНЗ "Донецькій центр ПТО ДСЗ", п/п "а" п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2015 року № 557 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", що підтверджується актом № 2 проведення комплексного контрольного заходу від 21.03.2016 року, за результатами якого прийнятий наказ Донецького обласного центру зайнятості № 78 від 15.04.2016 року. Перевіркою встановлено переплату премії в розмірі 3 021,51 грн. з причини нарахування премії не тільки на посадовий оклад за фактично відпрацьований час, а й на заробітну плату, яка розрахована на період відрядження працівника у розмірі середньої заробітної плати, де премії за попередні два місяці вже враховані (а. с. 78-87).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу були зайво нараховані та виплачені суми щомісячної премії за травень, липень-грудень 2015 року у сумі 3 021,51 грн., заробітна плата за період відрядження - 129,04 грн., що в сумі становить 3 150,55 грн. З причини неправильного нарахування індексації заробітної плати виникла недоплата у сумі 370,48 грн. Отже, з ОСОБА_4 підлягає стягненню переплата у розмірі 2 780,07 грн.
З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального права, про що позивач обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі.
Згідно з частиною 1 ст. 367 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу Донецького обласного центру зайнятості № 39 від 19.02.2016 року "Про проведення комплексного контрольного заходу у Державному навчальному закладі "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" у ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" в період з 25.02.2016 року по 21.03.2016 року було здійснено комплексний контрольний захід щодо ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.12.2014 року по 25.02.2016 року.
За наслідками цього заходу складено акт № 2 від 21 березня 2016 року, згідно якого при перевірці правильності нарахування заробітної плати, премій, відпускних, нарахувань на зарплату і своєчасності їх перерахування та встановлення надбавок до посадових окладів встановлено переплату премії у сумі 15 715 грн., зокрема, ОСОБА_4 - у сумі 3 022 грн., з причини нарахування премії не тільки на посадовий оклад за фактично відпрацьований час, а й на заробітну плату, яка розрахована на період відрядження працівника у розмірі середньої заробітної плати, де премії за попередні два місяці (поточний місяць) вже враховані. Зазначений механізм нарахування премії порушує вимоги листа Міністерства соціальної політики України від 18.04.2012 року №283/13/155-12 "Щодо здійснення виплат за час перебування у відрядженні", яким визначено, що у разі нарахування заробітної плати на період відрядження у розмірі середньої заробітної плати, премія на період відрядження не нараховується; п. 4.3. Положення про преміювання Донецького центра ПТО, яким передбачено нарахування премії за фактично відпрацьований час у відсотках до посадового окладу, п. 3 розділу ІІІ "Порядку обчислення середньої заробітної плати", яким передбачено, що розрахунок середньої заробітної плати на період відрядження здійснюється, виходячи із заробітної плати за два останні місяці, що передують відрядженню, з урахуванням раніше нарахованої премії.
З причини переплати премії сума переплати заробітної плати, "розрахованої із рахунку її середнього розміру на період відрядження",склала 1 563 грн., зокрема ОСОБА_4 - 129 грн.
При проведенні перевірки правильності нарахування індексації заробітної плати станом на 01.02.2016 року встановлено недотримання вимог "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (зі змінами), в частині неправильного визначення базового місяця у випадках прийняття працівника на роботу. Відповідно до абзацу 2 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка в зазначеній частині діяла до 09.12.2015 року, встановлено, що "обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівників на роботу". Зазначене порушення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (зі змінами) призвело до загальної недоплати індексації у розмірі 3 326 грн., зокрема, ОСОБА_4 - 370 грн.
Обов'язки з нарахування заробітної плати були покладені на провідного бухгалтера навчального закладу ОСОБА_4, яка звільнена 01.03.2016 року (а.с. 78-87).
До суду першої інстанції позивачем надано розрахунок переплати заробітної плати провідному бухгалтеру ОСОБА_4, з якого встановлено, що відповідачу неправильно нарахована премія за травень 2015 року, липень - грудень 2015 року, її переплата склала 3 021,51 грн., а саме: премії за травень 2015 року - 354,51 грн., премії за липень 2015 року - 256,26 грн., премії за серпень 2015 року - 124,08 грн., премії за вересень 2015 року - 334,90 грн., премії за жовтень 2015 року - 526,29 грн., премії за листопад 2015 року - 368,43 грн., премії за грудень 2015 року - 1 057,04 грн.
Переплата заробітної плати за період відрядження склала 129,04 грн., а саме: за 4 дні грудня 2015 року - 64,07 грн., за 1 день січня 2016 року - 55,64 грн., за 1 день липня 2015 року - 9,33 грн. (а.с. 59-60).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачу була зайво нарахована премія за травень 2015 року, липень - грудень 2015 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що заробітна плата нею нараховувалася правильно та будь-яких порушень у нарахуванні заробітної плати нею не допускалося, є необгрунтованими.
Відповідно до ст. 97 КЗпП України та ст. 15 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Наказом в.о. директора ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" від 26.08.2015 року № 34 затверджено Положення про преміювання працівників Державного навчального закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості", яке є додатком до колективного договору. Згідно п. 4.1 цього Положення преміювання працівників проводиться щомісяця за підсумками роботи за попередній місяць відповідно до наказу директора Центру. Пунктом 4.3 Положення встановлено, що премія нараховується за фактично відпрацьований час у відсотках до посадового окладу без урахування відпускних та лікарняних.
Згідно наказів ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" № 28/1 від 25.06.2015 року, № 33 від 25.08.2015 року, № 36 від 28.09.2015 року, № 41 від 26.10.2015 року, № 44 від 25.11.2015 року, №50 від 24.12.2015 року, № 4 від 29.01.2016 року премія за травень 2015 року ОСОБА_4 встановлена - 120%, за липень 2015 року - 150%, за серпень 2015 року - 160%, за вересень 2015 року - 200%, за жовтень 2015 року - 200%, за листопад 2015 року - 280%, за грудень 2015 року - 200% (а.с. 40-41, а.с. 44-53, а.с. 181-182).
Виходячи з посадового окладу за фактично відпрацьований час (згідно розрахункових листків (а.с. 54-58)) та встановленого наказом директора розміру премії у відсотках до посадового окладу, відповідачу мала бути нарахована премія:
- за травень 2015 року у розмірі 1 654,40 грн. (оплата по окладам за травень 2015 року 1 378,00 грн. х 120%), фактично нараховано в червні 2015 року премія минулого місяця - 2 008,91 грн. (147,71+1 861,20), переплата складає 354,51 грн.;
- за липень 2015 року у розмірі 1 213,83 грн. (оплата по окладам за липень 2015 року 809,22 грн. х 150%), фактично нараховано в серпні 2015 року премія минулого місяця- 1 470,09 грн. (155,10+1 314,99), переплата складає 256,26 грн.;
- за серпень 2015 року у розмірі 992,64 грн. (оплата по окладам за серпень 2015 року 620,40 грн. х 160%), фактично нараховано у вересні 2015 року премія минулого місяця - 1 116,72 грн., переплата складає 124,08 грн.
- за вересень 2015 року у розмірі 3 349,10 грн. (оплата по окладам за вересень 2015 року 1410,00 грн. + 264,54 грн. (доплата у листопаді 2015 року) х 200%), фактично нараховано у жовтні та листопаді 2015 року премія минулого місяця - 3 684,00 грн. (3 102,00 + 582,00), переплата складає 334,90 грн.
- за жовтень 2015 року у розмірі 3 684,00 грн. (оплата по окладам за жовтень 2015 року 1034,00 грн. + (194,00 грн. + 97,00 грн. - доплата у листопаді 2015 року) + оплата за сумісництвом 517,00 грн.) х 200%), фактично нараховано у листопаді 2015 року премія минулого місяця - 4210,29 грн., переплата складає 526,29 грн.
- за листопад 2015 року у розмірі 7 367,97 грн. (оплата по окладам та оплата за сумісництвом за листопад 2015 року (1 754,29 грн. + 877,14 грн.) х 280%), фактично нараховано у грудні 2015 року премія минулого місяця - 7 736,40 грн., переплата складає 368, 43 грн.
- за грудень 2015 року у розмірі 5 020,96 грн. (оплата по окладам та оплата за сумісництвом за грудень 2015 року (1 673,65 грн. + 836,83 грн.) х 200%), фактично нараховано у січні 2016 року - 6 078,00 грн., переплата складає 1 057,04 грн.
З долучених до матеріалів справи розрахункових листків встановлено, що премія за травень 2015 року (нараховано в червні 2015 року), за липень-грудень 2015 року (нараховано в серпні 2015 року - січні 2016 року) відповідачу була нарахована в порушення п. 4.3 Положення про преміювання не лише на посадовий оклад за фактично відпрацьований час за відповідний місяць, а й на посадовий оклад за дні її перебування у відрядженні, за які їй нарахований середній заробіток, який був обчислений в тому числі з урахуванням нарахованих премій за попередні 2 місяці.
Доводи відповідача про те, що за час відрядження працівник має право на отримання премії, враховуючи встановлені судом обставини у цій справі, є необґрунтованими.
Відповідно до частини 4 ст. 121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Відповідно до пунктів 1, 2 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2005 року № 100, у випадках службових відряджень середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 3 "Порядку обчислення середньої заробітної плати" при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються, зокрема, основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; вислугу років та інші); виробничі премії. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Як роз'яснило Міністерство соціальної політики України у листі від 18.04.2012 року №283/13/155-12 "Щодо здійснення виплат за час перебування у відрядженні" весь час відрядження є робочим часом, за який відповідно до ст. 121 КЗпП України має виплачуватися заробітна плата згідно з умовами трудового чи колективного договору, в тому числі нараховуватися премії, якщо вони передбачені цими умовами, та розмір такої оплати праці не може бути нижче, ніж середній заробіток.
Для проведення розрахунку середньої заробітної плати для її порівняння з денним заробітком використовують норми "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2005 року № 100.
До денного заробітку працівника, який має порівнюватися із середньоденним заробітком, включають усі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно умов трудового, колективного договору в місяці, в якому його направляють у відрядження: посадовий оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо.
Якщо за час відрядження нарахована заробітна плата нижче середньої заробітної плати, нарахованої згідно законодавства, працівнику виплачується середня заробітна плата.
У разі виплати середньої заробітної плати за час відрядження премії за цей період не нараховують (а.с. 61).
Оскільки за час відрядження у травні 2015 року (2 дні), у липні 2015 року (1 день), у серпні 2015 року (1 день), у вересні 2015 року (2 дні), у жовтні 2015 року (2 дні), у листопаді 2015 року (1 день), у грудні 2015 року (4 дні), відповідачу була нарахована середня заробітна плата, яка розрахована в тому числі з урахуванням нарахованих премій у попередні 2 місяці, з урахуванням індексації та 50% надбавки, то за ці дні відрядження премія не нараховується.
Зазначене не суперечить п. 4.5 Положення про преміювання працівників ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ", згідно якого премія не нараховується працівникам за дні непрацездатності, за період перебування у щорічних і додаткових відпустках, у відпустках без збереження заробітної плати, за період перебування жінок у відпустках по вагітності і пологах та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до частини 4 ст. 121 КЗпП України працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, в тому числі нараховуються премії, якщо вони передбачені цими умовами, але у разі, якщо оплата за час відрядження здійснюється за денним заробітком працівника, а не за середньоденним заробітком.
Тобто, матеріалами справи доведена переплата відповідачу премії в загальному розмірі 3 021, 51 грн. (354,51 + 256,26 + 124,08 + 334,90 + 526,29 + 368, 43 + 1 057,04).
Що стосується розрахунку переплати заробітної плати за час відрядження, а саме, за 4 дні грудня 2015 року, за 1 день січня 2016 року, за 1 день липня 2015 року на суму 129,04 грн. (а.с. 59-60), апеляційний суд з ним не погоджується, оскільки згідно розрахунку позивача заробітна плата за 4 дні відрядження в грудні 2015 року, за 1 день відрядження в січні 2016 року здійснена за денним заробітком, що суперечить як розрахунковим листкам за грудень 2015 року та січень 2016 року, згідно яких заробітна плата за 4 дні відрядження у грудні 2015 року та за 1 день відрядження у січні 2016 року відповідачу нарахована виходячи з середньої заробітної плати, а саме в розрахункових листках зазначено вид оплати "46 перерахунок середньої заробітної плати", так і розрахунку позивача щодо переплати премії за ці місяці з посиланням на те, що вона нарахована в тому числі на середню заробітну плату за час відрядження.
З урахуванням вищеперерахованих премій за жовтень, листопад та грудень 2015 року, середній заробіток відповідача складає:
- за 4 дні відрядження у грудні 2015 року - 1 627,92 грн. (заробітна плата за жовтень 2015 року за фактично відпрацьований час (14 днів): оклад - 1 034,00 грн. + 194,00 грн. + 97,00 грн., сумісництво - 517,00 грн., надбавка 50% - 517,00 + 258,50 + 97,00 + 48,50 грн., премія минулого місяця (вересень 2015 року) - 3 349,10 грн., всього 6 112,10 грн.; заробітна плата за листопад 2015 року за фактично відпрацьований час (20 днів): оклад - 1 754,29 грн., індексація - 38,80 + 55,43 грн., сумісництво - 877,14 грн., надбавка 50% - 438,57 + 877,15 грн., премія минулого місяця (жовтень 2015 року) - 3 684,00 грн., всього 7 725,38 грн.; 6 112,10 + 7 715,38= 13 837,48 : 34 дні = 406,98 грн. - середньоденний заробіток; 406,98 х 4= 1 627,92 грн.), нараховано відповідачем - 2 138,24 грн., тобто переплата складає 510,32 грн.;
- за 1 день відрядження у січні 2016 року - 483,57 грн. (заробітна плата за листопад 2015 року за фактично відпрацьований час (20 днів): оклад - 1 754,29 грн., індексація - 38,80 + 55,43 грн., сумісництво - 877,14 грн., надбавка 50% - 438,57 + 877,15 грн., премія минулого місяця (жовтень 2015 року) - 3 684,00 грн., всього 7 725,38 грн.; заробітна плата за грудень 2015 року за фактично відпрацьований час (19 днів): оклад - 1 673,65 грн., сумісництво - 836,83 грн., надбавка 50% - 418,41 + 836,83 грн., премія минулого місяця (листопад 2015 року) - 7 367,97 грн., всього 11 133,69 грн.; 7 725,38 + 11 133,69 = 18 859,07 : 39 днів = 483,57 грн. - середньоденний заробіток), нараховано відповідачем - 559,82 грн., тобто переплата складає 76,25 грн.
Порядок нарахування заробітної плати за 1 день відрядження в липні 2015 року позивачем в розрахунку переплати не наведено. Згідно пояснень у суді апеляційної інстанції представника третьої особи ОСОБА_3, яка складала цей розрахунок, в липні 2015 року мала місце арифметична помилка.
Апеляційним судом здійснено власний розрахунок заробітної плати за 1 день відрядження у липні 2015 року. Середньоденна заробітна плата, виходячи з заробітної плати за попередні два місяці (травень та червень 2015 року) складає 228,29 грн. (заробітна плата за червень 2015 року за 18 робочих днів: індексація - 361,75 грн., оплата по окладам - 1 395,90 грн., надбавка 50% - 697,95 грн., премія минулого місяця (травень 2015 року) - 1654,40 грн. (згідно перерахунку в цьому рішенні), всього 4 110,00 грн.; заробітна плата за травень 2015 року за 16 робочих днів: індексація - 180,81 грн., оплата по окладам - 1 378,67 грн., надбавка 50% - 689,34 грн., премія минулого місяця (квітень 2015 року) - 1 403,29 грн., всього 3 652,11 грн.; 4 110,00 + 3 652,11 = 7 762,11 : 34 дні = 228,16 грн. - середньоденний заробіток), нараховано відповідачем - 228,16 грн., тобто переплата відсутня.
Всього переплата заробітної плати за дні відрядження у липні 2015 року (1), грудні 2015 року (4), січні 2016 року (1) складає 586,57 грн.
Що стосується недоплати відповідачу індексації заробітної плати в розмірі 370,48 грн., то спір з цього приводу між сторонами відсутній.
Стягуючи з відповідача суму зайво нарахованої їй заробітної плати в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 215 ЦПК України (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) не зазначив в мотивувальній частини рішення назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу,тобто яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що з рішення суду не зрозуміло чи стягнуто з неї зайво нараховані та отримані кошти в сумі 2 780,07 грн. як з робітника, який отримав переплату, чи як з провідного бухгалтера, який припустився помилки та заподіяв шкоду підприємству.
В позовній заяві обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, викладені так, що з них також чітко не вбачаються підстави позову, які суд першої інстанції не уточнив, у зв'язку з чим апеляційний суд розглядає наявність підстав для стягнення з відповідача зайво отриманих грошових коштів в обох випадках.
Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил частини 3 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Оскільки зайво виплачені відповідачу 2 780,07 грн. (в межах заявлених позовних вимог) не пов'язані з обчисленнями, тобто не є лічильною помилкою, а є помилкою в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, підстави, передбачені законом, для їх стягнення з відповідача, як працівника, якому зайво нарахована заробітна плата, відсутні. Вони можуть бути відшкодовані, як незаконно отримана заробітна плата, за наявності умов, встановлених ст. 130 КЗпП України.
Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Загальні підстави й умови матеріальної відповідальності працівників визначено ст. 130 КЗпП України.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Тобто, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної зайвою виплатою заробітної плати внаслідок помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, лягає на працівника, із вини якого сталася переплата, тобто на бухгалтера (якщо саме він, нараховуючи заробітну плату, помилився).
З матеріалів справи встановлено, що обов'язки з нарахування заробітної плати працівникам ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" були покладені на провідного бухгалтера навчального закладу ОСОБА_4, тобто на відповідача.
Зазначений факт підтверджується:
1) посадовою інструкцією провідного бухгалтера ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ", яка затверджена директором цього навчального закладу 11.02.2014 року та з якою відповідач ознайомлена під розпис 26 січня 2015 року (а.с. 13-14);
2) актом № 2 проведення комплексного контрольного заходу щодо ревізії фінансово-господарської діяльності ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" від 21 березня 2016 року (а.с. 78-87);
3) меморіальним ордером № 5 за грудень 2015 року зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій, який підписаний ОСОБА_4, як виконавцем (а.с. 35).
Відповідач визнає, що саме до її посадових обов'язків, як провідного бухгалтера, входило нарахування заробітної плати працівникам навчального закладу, в тому числі і їй особисто.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Відповідно до ст. 133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть, зокрема керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
Відповідно до ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Позивачем суду не надано доказів про те, що відповідач має нести повну матеріальну відповідальність, а тому відповідно до ст. 132 КЗпП України на відповідача може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, а саме, вона має відшкодувати кошти у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше своєї середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти необхідність для підприємства, установи, організації провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, а в разі коли справа вирішується після звільнення працівника - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).
Відповідач звільнена з підприємства 01 березня 2016 року, тобто її середньомісячний заробіток для відшкодування шкоди має обраховуватися за попередні два місяці, що передували звільненню.
Відповідно до п. 8 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Середньоденний заробіток відповідача за два місяці перед звільненням складає 522,30 грн. (заробітна плата за січень 2016 року за 18 робочих днів: оклад 1 919,37 грн., оплата за сумісництвом 959,68 грн., надбавка 50% 479,84 грн. + 959,69 грн., премія минулого місяця (грудень 2015 року) 5 020,96 грн. (визначена судом у цьому рішенні), всього 9 339,54 грн.; заробітна плата за лютий 2016 року за 19 робочих днів: оклад 1 833,05 грн., оплата за сумісництвом 771,81 грн., надбавка 50% 385,91 + 916,53 грн., премія минулого місяця (січень 2016 року) 6 078,00 грн., всього 9 985,30 грн.; 9 339,54 + 9 985,30 = 19 324,84 : (18+19) днів ).
Середньомісячне число робочих днів за січень та лютий 2016 року складає 15 (січень 2016 року - згідно графіка роботи 19 робочих днів, лютий 2016 року - 21 день (згідно розрахункових листків), 19 + 21 = 30 : 2).
Тобто, середньомісячна заробітна плата, в межах якої на відповідача може бути покладена матеріальна відповідальність за зайво виплачені з її вини грошові кошти, складає 7 834,50 грн. (522,30 грн. х 15 днів) і відповідно розмір матеріальної шкоди - 2 780,07 грн., який заявлений позивачем, не виходить за межі матеріальної відповідальності, яка може бути покладена на відповідача.
Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Відповідно до частини 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.
Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
Акт № 2 проведення комплексного контрольного заходу щодо ревізії фінансово-господарської діяльності ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" складено 21 березня 2016 року та підписано в.о. директора ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" ОСОБА_5 25 березня 2016 року (а.с. 78-86).
Тобто днем виявлення шкоди є 25 березня 2016 року і відповідно до частини 3 ст. 233, частини 2 ст. 2411 КЗпП України ДНЗ "Донецький центр ПТО ДСЗ" з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_4 матеріальної шкоди, заподіяної установі, мав звернутися до суду в строк до 25 березня 2017 року.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 02 жовтня 2017 року (а.с. 1-3), тобто з пропуском строку більш, ніж на 6 місяців, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Встановлені ст. 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 р. у справі № 6-409цс16).
Ні в позовній заяві, ні у відзиві на апеляційну скаргу позивачем не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною 3 ст. 233 КЗпП України.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, встановленого статтею 233 КЗпП України, також не назвала.
Відповідаючи на запитання суду про причини пропуску строку звернення до суду, зазначила, що при зверненні до суду з позовом позивач виходив з загальних строків позовної давності, які встановлені ст. 257 ЦК України, а саме, трирічного строку загальної позовної давності.
Зазначена позиція позивача не ґрунтується на законі.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Як зазначив Верховний Суд України в правовій позиції, яка викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.12.2015 року у справі № 6-1884цс16, за змістом частини 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків (ст. 130 КЗпП України). Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина 3 ст. 233 КЗпП України). Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку, встановленого частиною 3 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду, підстави для поновлення цього строку відсутні, підстави для стягнення з відповідача зайво нарахованих та виплачених грошових коштів відсутні.
Суд першої інстанції зазначене не врахував, фактично не встановив правовідносин, які виникли між сторонами, не застосував закон, який підлягає застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 ст. 376 ЦПК України незастосування закону, який підлягав застосуванню, є неправильним застосуванням норм матеріального права.
Неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. 4 частини 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга відповідача щодо доводів про пропуск позивачем строку звернення до суду є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні позивача до суду він з позовної заяви судовий збір не сплачував, послався на п. 18 частини 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", згідно якого органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України звільняються від сплати судового збору.
Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав законної сили 15 грудня 2017 року, у Закон України "Про судовий збір" внесено зміни, зокрема, виключено пункт 18 частини 1 ст. 5 щодо звільнення органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України від сплати судового збору.
При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 2 400 грн. (704,00 грн. 03 січня 2018 року та 1 696,00 грн. 19 січня 2018 року (а.с. 115, а.с. 122), який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідними виписками від 03.01.2018 року та 19.01.2018 року (а.с. 113, а.с. 118).
Оскільки апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача у задоволенні позовних вимог позивачу відмовив повністю, відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений відповідачем з апеляційної скарги у сумі 2 400 грн., покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити Державному навчальному закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" (код ЄДРПОУ 37295835, юридична адреса: 85300, Донецька область, місто Покровськ, вул. Поштова, будинок № 3) у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 зайво нарахованих та отриманих грошових коштів у сумі 2 780 грн. 07 коп.
Стягнути з Державного навчального закладу "Донецький центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості" (код ЄДРПОУ 37295835, юридична адреса: 85300, Донецька область, місто Покровськ, вул. Поштова, будинок № 3) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 2 400 (дві тисячи чотириста) гривень 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Л.І. Соломаха
Судді: Т.В. Космачевська
ОСОБА_6
Повне судове рішення виготовлено 15 березня 2018 року.
Головуючий суддя : Л.І. Соломаха