Номер провадження: 33/785/250/18
Номер справи місцевого суду: 513/1254/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Прібилов В. М.
02.03.2018 року м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., за участю секретаря Тьосової Я.В., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, представник потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Саратського районного суду Одеської області від 10.01.2018 року,-
встановив
Зазначеною постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2
притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 ( триста сорок) грн., на користь держави.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та постановою районного суду, ОСОБА_6 на 400 км +240 м автодороги Київ-Одеса, керуючи автомобілем «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Блумкард», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності, при перестроюванні, порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4, що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення, після чого автомобіль «Рено» відкинуло на металеву огорожу. В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
У апеляційній скарзі, ОСОБА_2 не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального права, порушує питання щодо скасування постанови. Вважає, що судом не встановлені обставини, які мають значення для справи та недоведені та неповно з'ясовані ці обставини.
Апелянт вказує, що не згоден з проколом про адміністративне правопорушення, а саме - зі схемою ДТП, яка фактично не містить даних про місце зіткнення автомобілів, що має важливе значення для встановлення вини відповідного водія в даній ДТП. При цьому вважає висновки суду першої інстанції такими, що суперечать матеріалам справи. Зазначає, що як вбачається зі схеми ДТП - слідів та ознак зіткнення транспортних засобів на місті пригоди не виявлено взагалі. Слідів гальмування його автомобіля на смузі руху автомобіля «Рено», як на це вказує у своїх висновках суд, відсутні. Гальмівний шлях його автомобіля (№9 на схемі) знаходиться тільки на смузі руху його автомобіля і не перетинає смугу руху автомобіля «Рено». Місце зіткнення на смузі руху автомобіля «Рено», яке відмічене на схемі ДТП під №5, зображено тільки зі слів ОСОБА_4О, а тому не може бути доказом того, що саме у цьому місті сталося ДТП. Таким чином, на думку апелянта, схема ДТП спростовує виводи суду першої інстанції та покази ОСОБА_4О та свідка ОСОБА_7 про те, що він перетнув смугу руху автомобіля «Рено», що спричинило ДТП.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що докази ДТП які надав суду ОСОБА_7 не можуть бути належними і допустимими, оскільки ОСОБА_7 не був свідком ДТП, надав суду неправдиві показання щодо обставин ДТП. Як свідок він з'явився тільки в суді, в протоколі про адміністративне правопорушення він не зазначений і взагалі ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_7 є зацікавленою особою, тому що, на думку апелянта, він є знайомим ОСОБА_4
Відповідно до цього, ОСОБА_2 просить розглянути його апеляційну скаргу, постанову Саратського районного суду Одеської області від 10.01.2018 року скасувати, провадження по справі закрити.
Вивчивши матеріали справи, прийнявши до уваги доводи ОСОБА_2, викладені ним в апеляційній скарзі, заслухавши представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заслухавши представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, який заперечував проти її задоволення та дослідивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову районного суду необхідно залишити без зміни, за наступних підстав.
Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.124 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, письмовими поясненнями водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_4 та поясненнями свідка ОСОБА_8
Так, в своїх поясненнях наданих на місці ДТП, а також при розгляді адміністративної справи в суді першої інстанції, водій ОСОБА_2 свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Куп АП не визнав та пояснив, що в день, час та в місці, яке вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, він дійсно керував транспортним засобом автомобілем «Вольво», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «Блумкард», реєстраційний номер НОМЕР_2 в правій смузі руху. При цьому, до траси, з прилежного до неї боку, під'їхав автомобіль з іноземними номера, а коли він з ним порівнявся, то той став виїжджати на трасу і тим саме перетнув йому полосу руху. З метою уникнення зіткнення, він почав гальмувати в цей час почув удар в область лівого боку свого транспортного засобу, після чого зупинився, а водій автомобілю з іноземними номерами з міста ДТП втік. Вважає, що схема місця ДТП не відповідає обставинам його скоєння, а пояснення водія ОСОБА_8 не відповідають дійсності, так як вважає його зацікавленою особою / а.с. 5, журнал судового засідання /.
Представник ОСОБА_6- адвокат ОСОБА_3, в судовому засіданні апеляційного суду повністю підтримав його пояснення, наполягав на відсутності провини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в зв'язку з чим просив постанову районного суду скасувати, а провадження по справі закрити.
Однак пояснення водія ОСОБА_2, а також доводи апеляційної скарги на користь його невинуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, спростовуються доказами, які є в матеріалах адміністративної справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 044287 від 15.11.2017 року ОСОБА_6 на 400 км +240 м автодороги Київ-Одеса, керуючи автомобілем «Вольво», з напівпричепом «Блумкард», при перестроюванні, порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху України, не надав перевагу в русі автомобілю «Рено», з напівпричепом «МАЗ», що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися,та скоїв з ним зіткнення, в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження / а.с. 3 /.
Потерпілий від ДТП - водій ОСОБА_4, в своїх поясненнях даних на місці ДТП, а також при розгляді адміністративної справи в суді першої інстанції, пояснив, що в день, час та в місці, яке вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, він дійсно керував транспортним засобом автомобілем «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4 і рухався в лівій смузі шляху з швидкістю приблизно 70 км/час. Попереду нього, в правій смузі руху, рухався автомобіль з причепом і коли він порівнявся з серединою транспортного засобу, той різко звернув на його смугу. Внаслідок цього сталося зіткнення транспортних засобів і він застосував екстрене гальмування, але його автомобіль відкинуло на лівий відбійник, з яким сталося зіткнення /а.с. 6/.
Його пояснення в судовому засіданні апеляційного суду підтримав представник - адвокат адвоката ОСОБА_5, який наполягав на тому, що ДТП сталося внаслідок порушення Правил дорожнього руху саме з боку водія ОСОБА_2
Пояснення ОСОБА_4 також підтверджуються схемою місця ДТП, згідно якої, місце на шляху, де сталося ДТП, має дві смуги і зіткнення транспортних засобів сталося на полосі руху автомобіля «Рено», яким керував водій ОСОБА_4 / а.с. 4 /.
Приходячи до зазначено висновку апеляційний суд враховує пояснення обох водіїв, та зафіксованих на місці пригоди слідів гальмування автомобіля під керуванням водія ОСОБА_9 які зафіксовано на схемі ДТП, які вказують на те, що гальмування водієм ОСОБА_4 розпочато після зіткнення транспортних засобів і при цьому, транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_4 знаходився на лівій смузі руху. Цю обставину підтвердив в своїх поясненнях сам водій ОСОБА_2, який також пояснив, що автомобіль «Рено», після зіткнення відкинуло на лівий відбійник.
Доказом провини ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення. передбаченого ст. 124 КУпАП є також пояснення свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні районного суду пояснив, що перед тим, як сталося ДТП, він, на автомобілі марки «ДАФ» рухався в напрямку м. Київ по автодорозі «Київ-Одеса» в правій смузі руху, а попереду нього їхав автомобіль «Вольво» з напівпричепом. Біля с. Краснознам'янка Іванівського району Одеської області вів бачив як автомобіль «Вольво» повернув ліворуч і своїм напівпричепом вдарив автомобіль «Рено», який відкинуло на лівий відбійник. При цьому ніякого автомобіля з іноземними номерами, про який каже водій ОСОБА_2 на місці пригоди не було. Зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля «Рено», що і було зафіксовано співробітниками поліції, які склали схему ДТП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно зафіксованих механічних ушкоджень, які мають транспортні засоби, зіткнення автомобіля ОСОБА_2 сталося в місці заднього колеса автомобіля і в передній частині причепа, що вказує на неспроможність тверджень апелянта про зіткнення автомобілів на його полосі руху.
Таким чином апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про знаходження автомобіля водія ОСОБА_4 на його смузі руху безпідставні, оскільки в такому випадку, зіткнення транспортних засобів мало б місце передньою частиною автомобіля ОСОБА_4 та задньою частиною автомобіля ОСОБА_2
З огляду на вищевказане апеляційний суд вважає, що схема ДТП та пояснення свідка ОСОБА_10 та фіксація пошкоджень транспортних засобів доводить правдивість пояснень водія ОСОБА_4 та свідчить про невідповідність пояснень з причин ДТП водія ОСОБА_2
Доводи ОСОБА_2 з приводу невідповідності схеми ДТП обставинам які мали місце не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як він приймав участь у її складанні співробітниками поліції, підписав її і в своїх письмових поясненнях заявив, що претензій з приводу складання схеми він не має.
Також необхідно критично віднестись до пояснень ОСОБА_2 з приводу зацікавленості свідка ОСОБА_10 в наданні пояснень на користь водія ОСОБА_4, так як вони є бездоказовими. Більш того, як свідчить технічний носій інформації фіксакції судового розгляду в районному суді, зазначені обставини перевірялися судом, в ході яких було встановлено, що свідок ОСОБА_10 та водій ОСОБА_4 до скоєної ДТП не були знайомі, а лише проживають в одному районі Вінницької області.
Таким чином, винуватість водія ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є доведеною, а доводи апеляційної скарги з приводу його невинуватості у скоєнні ДТП безпідставними.
Позиція ОСОБА_2, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при накладені адміністративного стягнення ОСОБА_2, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, де що раніше він до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність у справі обставин, які пом'якшують або обтяжують його провину, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді штрафу, що є не самим суворим видом стягнення, яке передбачене санкцією ст. 124 КУпАП.
Наведені обставини вказують на відсутність у апеляційного суду підстав, які можуть вказувати на необхідність та можливість скасування або зміни судового рішення в частині накладення адміністративного стягнення і пом'якшення стягнення, яке визначене районним судом.
Враховуючи наведені обставини, вважаю, що підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Саратського районного суду Одеської області від 10.01.2018 року відносно ОСОБА_2, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 ( триста сорок) грн. - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Одеської області ОСОБА_11.