Номер провадження: 22-ц/785/1459/18
Номер справи місцевого суду: 521/4414/14-ц
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
06.03.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Таварткіладзе О.М.
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
при секретарі: Гарбуз В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 23 травня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який в подальшому був уточнений шляхом заміни первісного відповідача Одеської міської ради на нового відповідача ОСОБА_4, про продовження строку для прийняття спадщини (а. с. 19), мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6. Про її смерть позивач дізналась тільки зараз, оскільки після серйозної сварки у 1954 році, вона переїхала з будинку АДРЕСА_1, де проживала з матір'ю до іншого помешкання за адресою: АДРЕСА_2, де проживає до сьогодні. З того часу вона практично не підтримувала зв'язок з матір'ю. Її дочка ОСОБА_7 щоб не хвилювати позивача, приховала від неї смерть її матері. Тому звернутися до нотаріуса у передбачений строк вона не могла з об'єктивних причин.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 23 травня 2014 року з урахуванням ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2017 року про виправлення описки у рішенні суду від 23.05.2014 року, позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, який починається з моменту набрання рішенням законної сили.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 24 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) не відповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.
Судом встановлено, що:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про смерть від 18 лютого 1984 року, серія НОМЕР_1 (а. с. 4);
- факт родинних відносин позивачки з матір'ю підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 від 4 січня 1951 року, серія НОМЕР_2, в якому матір'ю позивачки зазначена померла ОСОБА_6 (а. с. 5);
- 30 жовтня 1949 року позивачка (уроджена ОСОБА_3) уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила своє прізвище з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3", про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 21 березня 2002 року за НОМЕР_3 (а. с.20);
- після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді належної їй частини домоволодіння АДРЕСА_1.
Задовольняючи позов, визначаючи ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, який починається з моменту набрання рішенням законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка проживала окремо та не підтримувала зв'язок з матір'ю, про факт відкриття спадщини нічого не знала, отже і встановлений законом строк пропустила з об'єктивних, тобто з поважних причин.
Погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Спадщина відкрилася за дії ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Як вбачається з матеріалів справи:
-ОСОБА_4 є дочкою позивачки ОСОБА_3
На час смерті ОСОБА_6 та відкриття спадщини дочка померлої - ОСОБА_3 відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року була спадкоємицею 1-ї черги.
ОСОБА_4, як онука могла успадковувати за законом майно своєї померлої баби ОСОБА_6, якщо не було б в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем, тобто дочки померлої та матері ОСОБА_4 - ОСОБА_3
Будь-які відомості, що ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, у зв'язку з відмовою ОСОБА_3 від прийняття спадщини на її користь, відсутні.
При таких обставинах, права ОСОБА_3, як дочки померлої ОСОБА_6 і спадкоємиці 1-ї черги за законом, не могли бути і не були порушені її дочкою ОСОБА_4
Разом з тим у ОСОБА_6 окрім дочки ОСОБА_3 був син ОСОБА_11, який, як вбачається з поданих в інтересах ОСОБА_3 заперечень на апеляційну скаргу, помер у 1982 році, тобто раніше своєї матері ОСОБА_6
Оскільки на час відкриття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_6 апелянт ОСОБА_2 був потенційним спадкоємцем за правом представлення, то обставини, пов'язані з фактом прийняття ним спадщини у встановлений ст. 549 ЦК УРСР строк, підлягають встановленню та перевірці.
За ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо на протязі шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.
В розумінні ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно незалежали від нього.
ОСОБА_2 судом першої інстнації до участі у справі не залучався і тому з незалежних від нього причин не міг подати докази до районного суду.
ОСОБА_2 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, тобто у будинку, частка в якому на час відкриття спадщини належала померлій ОСОБА_6
Як пояснював апеляційному суду сам ОСОБА_2, він дійсно проживав на час смерті ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1, де частка належала його бабусі, яка за життя розпорядилася деякими ідеальними частками домоволодіння на користь своїх дітей або внуків, залишивши за собою 19/100 ідеальних часток домоволодіння. Він успадкував після смерті матері ту частку цього домоволодіння, яка свого часу була виділена його батькові. За часткою, яка належала його бабі, він після смерті останньої, до нотаріуса за видачею свідоцтва про право власності в порядку спадкування не звертався.
ЦК УРСР 1963 року, не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.
Аналогічні положення містяться і в діючому ЦК України.
.Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Передбачений ст. 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.
Норми ст. 1272 ЦК України щодо права на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини застосовуються до спадкоємців, право на спадкування яких виникло із набранням чинності ЦК України 2003 року.
Відповідно до ст. 550 ч. 1 ЦК УРСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Тобто позов про продовження судом строку для прийняття спадщини, яка відкрилася за чинності ЦК УРСР або про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, коли підлягають застосуванню норми чинного ЦК України, подається у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори або у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
При розгляді справ за цими позовними вимогами слід перевіряти наявність або
відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Проте, районний суд не вирішував питання про витребування інформації про наявність спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, не перевіряв наявність чи відсутність відмови позивача від спадщини, не встановлював наявність чи відсутність спадкоємців, не з'ясував дійсні причини пропуску строку прийняття спадщини позивачем і не надав належної оцінки заявленим позивачем вимогам щодо відповідності їх законодавству, яке підлягало застосуванню та наведеним позивачем обставинам в якості причин пропуску строку для прийняття спадщини тощо.
Суд вирішив справу не звернувши увагу, що ОСОБА_4 не є спадкоємцем першої черги за законом, не приймала і не могла прийняти спадщину після смерті своєї баби і не може претендувати на неї за законом в порядку представлення, оскільки жива її мати- потенційна спадкоємиця першої черги, як і ОСОБА_2, який не був залучений до участі у справі.
Згідно з п. п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Тому рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.05.2014 року про визначення ОСОБА_3 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалюючи нове рішення, судова колегія виходить з того, що позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача і не залучено в якості відповідача особу, яка підлягала такому залученню - спадкоємця, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця.
Оскільки процесуальним законом не передбачено можливість заміни відповідача або залучення у якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду рішення суду, вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про продовження строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають з процесуальних підстав.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.05.2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про продовження строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.03.2018 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова